Постанова

від 28.02.2007 по справі 5/3576-13/442

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/3576-13/442

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

28.02.07                                                                                           Справа№ 5/3576-13/442

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л.,  при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ДПІ у  Залізничному районі, м.Львів

до відповідача-1: ТзОВ „Артіс-Електромонтаж”, м.Львів

до відповідача-2: ТзОВ „Нарвал”, м.Київ

про визнання недійсним господарського зобов”язання та застосування наслідків, передбачених ст..ст.207,208 ГК України

За участю представників сторін:

Від позивача: Мусійчук А.О. –ст.держ.под.інсп.юр.відділу

Від відповідача-1: не з”явився

Від відповідача-2: не з”явився

Ухвалою господарського суду від 26.12.06р. відкрито провадження у справі за позовом ДПІ у  Залізничному районі, м.Львів до відповідача-1: ТзОВ „Артіс-Електромонтаж”, м.Львів до відповідача-2: ТзОВ „Нарвал”, м.Київ про визнання недійсним господарського зобов”язання та застосування наслідків, передбачених ст..ст.207,208 ГК України та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.02.07р.

За клопотанням сторін, з метою надання можливості сторонам подати додаткові документи для повного та всестороннього розгляду спору, 20.02.07р. розгляд справи відкладено на 10год.00хв. 28.02.07р., про що ознайомлено представників сторін в судовому засіданні під розписку (докази знаходяться в матеріалах справи).

З”ясовано:  

як викладено в позовній заяві і додатковому поясненні по справі від 20.02.07р. №5548/10-0, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова проведено планову перевірку ТзОВ"Артіс-Електронмонтаж" з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.03р. по 30.06.05р., про що складено акт від 10.10.06р. №286/23-0/30583813 В ході перевірки було встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з ТзОВ "Нарвал".    

На виконання укладеної усної угоди, у відповідності до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, між відповідачами виникло господарське зобов'язання, розрахунки за яким підтверджуються виданою ТзОВ "Артіс-Електронмонтаж" податковою накладною від 25.06.05р. № 256 на суму 168 202,08 грн., в тому числі ПДВ - 28 033,68 грн., оскільки у відповідності до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.2 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції забезпечують облік платників податків, правильність обчислення і своєчасність надходження податків. Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова подано запит по місцю реєстрації ТзОВ "Нарвал" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, щодо проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Нарвал" по питанню сплати ним податків.

Спірне господарське зобов'язання, яке виникло на підставі усної угоди між ТзОВ"Артіс-Електронмонтаж" та ТзОВ "Нарвал", виконано в повному обсязі. Проте, ТзОВ "Нарвал" не задекларовано податкове зобов'язання з ПДВ і, як повідомлено листом ДПІ у Печерському районі м.Києва від 27.03.06р. №4643/7/15-910, що до податкового органу ТзОВ „Нарвал” не звітується, останній звіт підприємством надано в березні 2005 року, місцезнаходження підприємства не встановлено, а справа ТзОВ "Нарвал" 27.07.06р. вилучена слідчим відділом ПМ ДПА у Харківській області, кримінальна справа №16050016.

У відповідності до п.7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” від 25.07.02р., не подача звітності до податкового органу і не знаходження за юридичною адресою підтверджують той факт, що оспорювана угода укладалась посадовими особами ТзОВ "Нарвал" з метою приховування від оподаткування прибутків та доходів.

Отже, відповідачем-2, внаслідок виконання господарського зобов”язання не було задекларовано суму податкового зобов”язання з ПДВ та, як наслідок, не сплачено до державного бюджету ПДВ на загальну суму 28033,68 грн.

Відтак, оскільки суми податку на додану вартість, одержані підприємством, до бюджету не сплачувались, то діями відповідача-2 завдано значної шкоди інтересам держави та порушено основні принципи існуючого суспільного ладу, зокрема ст. 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Таким чином, на думку ДПІ, дане господарське зобов'язання підлягає визнанню недійсним відповідно до ст.207 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003р., згідно якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Органам державної податкової служби, відповідно до п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, в тому числі угод укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003р, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави

З врахуванням наведеного, на думку податкового органу, господарське зобов'язання, яке виникло між відповідачем-1 та відповідачем- 2 є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки очевидним є наявність умислу в діях відповідача- 2 щодо несплати належних сум податків, а отже і завдання шкоди інтересам держави.

Відповідачем-1 у відзиві (вх.№3021 від 20.02.07р.) позовні вимоги заперечуються з підстав, викладених у ньому, зокрема, зазначається, що на виконання договору, відповідач-1  придбав у відповідача-2 матеріалів   на   суму   168202,08грн., в т.ч.  ПДВ    -   28033,68грн. Реалізуючи договірні відносини,  ТзОВ "Нарвал"  виставлено   ГзОВ ''Артіс-Електромонтаж” рахунок-фактуру №45/17 від 25 червня 2005 року на вищеописану суму, а 25 червня 2005 року, одночасно з  відвантаженням товару надано видаткову накладну № 256 та податкову накладну №256 з посиланням на   рахунок-фактуру. У зв”язку з чим,  25 червня 2005 року платіжним дорученням № 562 на поточний рахунок продавця    (відповідача-2)    було    перераховано    168202,08грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд відзначає наступне:

як поінформовано п.11 роз”яснення президії ВАС України від 12.03.99р. №02-5/111 (із змінами) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням угод недійсними” до угод, що підпадають під ознаки ст.49 ЦК України, що рівнозначна ст.ст.207,208 ГК України, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установа ми, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), —шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Ст.173 ГК України визначає поняття "господарського зобов'язння": господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, передбачених ст.174 ГК України є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Господарське зобов'язання між відповідачами, виникнення та існування якого підтверджується вказаними вище документами, є таким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та підлягає визнанню недійсним з підстав, визначених ст.207 Господарського кодексу України. Оскільки, на відповідачів покладено обов'язок згідно законодавства нараховувати та сплачувати податки, то при не вчиненні таких дій, посадові особи відповідачів усвідомлюють протиправну поведінку, а отже діють умисно.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року, передбачено право та підстави визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме - якщо господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то таке зобов'язання на вимогу відповідного органу державної влади може бути визнано судом недійсним повністю або в частині. В даному випадку, завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета полягає в ухиленні від оподаткування у встановленому законом порядку .

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними. Підставою виникнення господарського зобов'язання, у відповідності до ст. 174 ГК України, є господарський договір та інша угода.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002 року № 1056 до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.

Суд не може погодитись із запереченнями відповідача-1, оскільки ТзОВ „Нарвал” не було задекларовано податкове зобов”язання з ПДВ. Як повідомлено листом ДПІ у Печерському районі м.Києва від 27.03.06р. №4643/7/15-910, що до податкового органу ТзОВ „Нарвал” не звітується, останній звіт підприємством надано в березні 2005 року, місцезнаходження підприємства не встановлено. Податкову накладну №256 видано 25.06.2005р. в період відсутності звітності з боку ТзОВ „Нарвал” перед податковим органом, що додатково посвідчує несплату до бюджету податку на додану вартість.

Намагання відповідачем доведення використання обладнання за призначенням не відповідає дійсності. Шляхом огляду додатку №3 до договору, найменування обладнання і його ідентифікаційні розміри в порівнянні з податковою накладною не співпадають, а тому, твердження про використання саме обладнання, зазначеного в податковій накладній, є безпідставними.   

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -                                     

                                               п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задоволити повністю.

2.Визнати недійсним господарське зобов'язання, яке виникло на підставі усної угоди між ТзОВ"Артіс-Електронмонтаж"   та   ТзОВ   "Нарвал".  

3.Застосувати юридичні наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, а саме: зобов'язати ТзОВ "Нарвал" ( р/р 260090224 в ТзОВ "Банк Перспектива" МФО 335902, ЄДРПОУ 32917289) повернути ТзОВ "Артіс-Електронмонтаж" (р/р 26064000002654 у ВАТ "Електронбанк" м. Львів МФО 325213, р/р2600101064594, р/р2600202064594 у ЛФ ВАТ "Кредобанк", МФО 325365, ЄДРПОУ 30583813) все одержане ним в результаті виконання господарського зобов'язання - 168 202,08 грн.

4.Стягнути з ТзОВ "Артіс-Електронмонтаж" (р/р 26064000002654 у ВАТ "Електронбанк" м. Львів МФО 325213, р/р2600101064594, р/р2600202064594 у ЛФ ВАТ "Кредо банк", МФО 325365, ЄДРПОУ 30583813) в доход державного бюджету (одержувач ВДК у Залізничному районі м. Львова ЗКПО 22389398 МФО 825014 банк одержувач УДК у Львівській області р/р 31114029600003, код 14010100)  - 168 202,08 грн.

5.Стягнути з ТзОВ "Артіс-Електронмонтаж" (р/р 26064000002654 у ВАТ "Електронбанк" м. Львів МФО 325213, р/р2600101064594, р/р2600202064594 у ЛФ ВАТ "Кредо банк", МФО 325365, ЄДРПОУ 30583813) в доход державного бюджету 850,00грн. судового збору.

6.Стягнути з ТзОВ "Нарвал" ( р/р 260090224 в ТзОВ "Банк Перспектива" МФО 335902, ЄДРПОУ 32917289) в доход державного бюджету 850,00грн. судового збору.

7. Виконавчі листи видати після набрання постановою законної сили.

8.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя                                                                                                       Станько Л.Л.