Ухвала

від 17.09.2015 по справі 814/1878/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 р.м. ОдесаСправа № 814/1878/15

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача - Косцової І.П.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

за участю: секретаря - Разінкіної Л.В.

представника апелянта - Герман О.С. (довіреність від 15.09.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Транс» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Транс» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експо-Транс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 13.05.2015 року №801-25 про сплату податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями по податку на додану вартість у сумі 74 016,09 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 70 759,92 грн. та пені - 3 256,17 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що вимога Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 13.05.2015 року №801-25 є безпідставною, оскільки дані податкової звітності свідчать про відсутність у Товариства заборгованості по податку на додану вартість.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області 13.05.2015 року направлено ТОВ «Експо-Транс» вимогу №801-25 про сплату податкового боргу по податку на додану вартість у сумі 74 016,09 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 70 759,92 грн. та пені - 3 256,17 грн.

Підставою для прийняття вказаної вимоги стала несплата Товариством самостійно визначеного зобов'язання по податку на додану вартість згідно поданого 30.04.2015 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок у квітні 2015 року за звітний податковий період січень 2015 року.

Відповідно до уточнюючого розрахунку Товариством самостійно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету у розмірі 86 086 грн. та нараховано суму штрафу у зв'язку із виправленням помилки у сумі 2 583 грн.

Також, згідно даних облікової картки у Товариства станом на 30.04.2015 року рахувалась переплата з цього податку на загальну суму 17 909,08 грн.

Оскільки Товариством у строки, визначені податковим законодавством, узгоджену суму зобов'язання по податку на додану вартість не сплачено, ДПІ сформовано оскаржувану вимогу з урахуванням наявної переплати та нарахованої відповідно до п.п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пені у сумі 3 256,17 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога податкового органу прийнята обґрунтовано, на підставі звітності Товариства та в межах повноважень органу, тому підстави для її скасування відсутні.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно із п. 37.2 ст. 37, п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та визнається виконаним у разі сплати платником в повному обсязі відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України).

За правилами п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п.п. 59.1, 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України).

З аналізу наведених положень податкового законодавства вбачається, що самостійно обчислена сума податкового зобов'язання та зазначена платником у податковій декларації або уточнюючому розрахунку вважається узгодженою та підлягає перерахуванню до бюджету на протязі десяти днів після закінчення граничного строку подання звітності.

Порушення платником законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, несплати узгодженого зобов'язання є підставою для надсилання такому платнику податків податкової вимоги на відповідну суму зобов'язання.

Разом з цим, відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Як вірно встановив суд першої інстанції, згідно даних облікової картки за позивачем року рахується самостійно визначене грошове зобов'язання по податку на додану вартість, яке станом на 30.04.2015 року залишається несплаченим, отже відповідно до п.п. 59.1, 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України у контролюючого органу виник обов'язок щодо надсилання Товариству податкової вимоги із нарахуванням на підставі п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 цього Кодексу пені на суму узгодженого грошового зобов'язання, яке до вказаного строку залишалось не погашеним.

Таким чином, оскільки Товариство станом на момент прийняття оскаржуваної вимоги має несплачене узгоджене зобов'язання по податку на додану вартість, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про правомірність оспорюваної вимоги та відсутність підстав для її скасування.

Колегія суддів вважає, що доводи позивача про відсутність у підприємства заборгованості з цього податку, що підтверджується подальшим уточненням цього зобов'язання, станом на момент розгляду справи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки на підставі ст. 161 КАС України суд при вирішенні справи з'ясовує наявність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, на момент прийняття суб'єктом владних повноважень його рішення та надає оцінку правомірності цього рішення саме на момент його прийняття.

Отже, оскільки на момент винесення оскаржуваної вимоги за Товариством рахувалось несплачене зобов'язання по податку на додану вартість, що не заперечується позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога податкового органу є обґрунтованою та підстави для її скасування відсутні.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Транс» - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експо-Транс» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про скасування вимоги - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Ю.М. Градовський

К.В. Кравченко