Ухвала

від 21.09.2015 по справі 2а-118/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 р. Справа № 876/5977/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: Чеха М.В.

та представника відповідача: Мельника Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Екопродукт» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Екопродукт» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002352302, № 0002342302 від 13.09.2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

05.01.2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002352302, № 0002342302 від 13.09.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в них є належно оформлені первинні документи, в тому числі, податкові накладні, платіжні доручення та акти виконаних робіт, що підтверджують факт виконання поставки продукції та надання маркетингових та рекламних послуг, а також проведення з контрагентами повного розрахунку. Також вказують на те, що немає судових рішень про визнання недійсними укладених з контрагентами правочинів, а тому вважають, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, про донарахування сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 173971 грн. та податку на прибуток на суму 217 грн., підлягають скасуванню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами та документами податкової звітності, зокрема: актами здачі-приймання товару; копіями податкових накладних та платіжних доручень про перерахування коштів. На момент виникнення спірних правовідносин, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість, що підтверджується витягами з ЄДРПОУ. Крім цього зазначає, що у позивача наявні основні засоби та трудові ресурси, що не враховано судом та свідчить про реальну можливість здійснення ним господарських операцій з перероблення чаю, овочів та фруктів, а чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Чеха М.В. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача Мельник Р.Я. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс", ПП "Юст-А" та ТОВ "РА "Фаворит". Відповідачем в податкових повідомленнях-рішеннях № 0002352302 та № 0002342302 від 13.09.2011 року правомірно збільшено позивачу зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 217,00 грн., в тому числі на 1,00 грн. за штрафними санкціями, та з податку на додану вартість на суму 173971,00 грн., в тому числі на 34794,00 грн. за штрафними санкціями.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Продовольча компанія "Екопродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт за № 6834/23-2/30474971 від 30.08.2011 року, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Продовольча компанія "Екопродукт" вимог податкового законодавства:

- ч. 1 ст. 203, 215, ч.1 ст. 216, ст. 228, ЦК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХIV (із змінами та доповненнями), п.п. 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року, за № 168/704, а саме: здійснення операцій на підставі нікчемних правочинів, прийнято до виконання документи та складено документи на операції, що порушують публічний порядок і відповідно суперечать законодавчим та нормативним актам;

- п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, в результаті встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 216 грн., у тому числі занижено за І квартал 2011 року на суму 494 грн., завищено за ІV квартал 2010 року на суму 278 грн.;

- п.п. 7.2.6. п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (з наступними змінами і доповненнями), в результаті чого платником занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ) у сумі 139177 грн., у тому числі за вересень 2010 року в сумі 25000 грн., за жовтень 2010 року в сумі 114177 грн.;

- ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.09.1994 року (із змінами та доповненнями) при здійсненні експортних операцій з нерезидентом OOO "CHIOL-LUX" (Республіка Молдова), згідно контракту № 3 від 02.06.2004 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем 13.09.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002352302, яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 217,00 грн., з яких 216,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними санкціями та № 0002342302, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 173971,00 грн., з яких 139177,00 грн. за основним платежем, 34794,00 грн. за штрафними санкціями.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями) від 22.05.1997 року № 283/97-ВР.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено валові витрати виробництва та обігу, як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що з 01.01.2011 року регулює порядок справляння податку на прибуток підприємств (надалі - ПК України) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу (надалі - ГК) України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 цього ж Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для перевірки правильності нарахування та сплати позивачем податку на прибуток підприємств за спірний період, необхідно встановити правильність визначення платником своїх доходів та витрат в їх грошовому вираженні. При цьому, необхідною умовою для встановлення факту отримання платником доходу та понесення витрат, є їх підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин в частині оподаткування податком на додану вартість.

Спірні правовідносини випливають з порядку формування платником податкового кредиту з ПДВ та стосуються правомірності рішення контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій відповідно до норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 168/97-ВР).

Як випливає з визначення, викладеного в пункті 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, згідно вказаних норм закону, підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 19.10.2011 року, відповідач дійшов висновку про заниження податку на прибуток всього у сумі 216 грн., у тому числі заниження за І квартал 2011 року на суму 494 грн., завищення за ІV квартал 2010 року на суму 278 грн., та заниження податку на додану вартість на суму 139177 грн., у тому числі за вересень 2010 року в сумі 25000 грн., за жовтень 2010 року в сумі 114177 грн.

Висновок контролюючого органу про заниження позивачем вказаних податків ґрунтується на доводах відповідача про безтоварний характер господарських операцій з ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс", ПП "Юст-А" та ТОВ "РА "Фаворит", що вплинуло на обсяг об'єктів оподаткування вказаним податками у звітний період.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, з огляду на їх вплив на формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, судом встановлено таке.

20.08.2010 року між позивачем та ПП "Юст-А" укладено договір про надання маркетингових послуг № 10/08-10 на загальну суму 150000 грн. (в т.ч. ПДВ). Предметом договору було надання маркетингових послуг щодо ринку продукції, що виготовляється позивачем.

В підтвердження факту виконання послуг за вказаним договором, позивачем подано акти приймання передачі виконаних робіт № 49130091 від 30.09.2010 року на загальну суму 90000 грн., в т.ч. ПДВ 15000 грн., та № 4913009 від 30.09.2010 року на загальну суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ 10000 грн.

Як вбачається з акту перевірки за № 6834/23-2/30474971 від 30.08.2011 року, станом на 31.03.2011 року у позивача відсутня заборгованість перед ПП "Юст-А": оплату проведено в сумі 150000,00 грн. шляхом перерахування коштів через розрахунковий рахунок (Дт 631 Кт 31). Як наслідок позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість згідно податкової накладної № 4912909 від 29.09.2010 року - 15000 грн., № 4913009 від 30.09.2010 року - 10000 грн.

Згідно з актом № 73/233/33771081 від 04.02.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість ПП "Юст-А" (код за ЄДРПОУ 33771081) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Оптдевайс"(код ЄДРПОУ 36900457) за вересень 2010 року, ДПІ в Бабушкінському районні м.Дніпропетровська встановлено, що ПП "Юст-А" зареєстроване 03.10.2005 року розпорядженням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська; єдиним засновником та директором ПП "Юст-А" є ОСОБА_3. Також згідно даних вказаного акта перевірки, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ПП "Юст-А"; в ПП "Юст-А" не виявлено будь-якого орендованого чи власного рухомого та нерухомого майна (офісних, складських приміщень), що могли б використовуватись в господарській діяльності.

В підтвердження вказаних обставин відповідач в акті перевірки також посилався на протокол допиту директора ПП "Юст-А" ОСОБА_3 від 05.11.2010 року, здійсненого в кримінальній справі № 56-2659 по факту фіктивного підприємництва, в тому числі щодо ПП "Юст-А". Судом було витребувано копію вказаного протоколу, який оцінено як письмовий доказ в сукупності з іншими письмовим доказами у справі згідно ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 71, ст.ст. 79, 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаного протоколу допиту ОСОБА_3 підтвердила, що на балансі підприємства автотранспорт відсутній, складських приміщень у власності чи оренді теж немає. На запитання який грошовий обіг у підприємства на місяць та в рік - відповісти не змогла. На запитання основний вид діяльності підприємства, специфіка роботи (обов'язково вказати предмет виду діяльності - товар, роботи, послуги) - відповіла, що підприємство надає посередницькі послуги з оптової торгівлі товарами широкого асортименту, зокрема запчастинами: до автомобілів, канцтоварами, сантехнікою, господарськими товарами (том 1, а.с.131,132). Згідно даних листа

В даній справі, позивачем в обгрунтування факту надання ПП "Юст-А" маркетингових послуг, окрім актів здачі-приймання послуг та виписаних вказаним контрагентом позивача податкових накладних, жодного документального підтвердження результату - продукту проведених маркетингових досліджень (зведений звіт про структуру, динаміку розвитку ринку тощо) суду не представлено. Надані позивачем додатково фотознімки рекламної продукції, нібито розміщеної в київському метрополітені, не підтверджують доводів позивача, а тому, на думку суду, не можуть вважатись належними доказами, оскільки не містять жодних ідентифікаційних даних, в тому числі щодо свого походження та безпосереднього "виконавця", та за своїм змістом не підтверджують факт надання "маркетингових послуг" згідно договору про надання маркетингових послуг № 10/08-10 від 20.08.2010 року.

Таким чином, сукупність обставин, підтверджених вищевказаними доказами, свідчить про те, що послуги за договором №10/08-10 про надання маркетингових послуг від 20.08.2010 року, укладеного між позивачем та ПП "Юст-А", фактично не надавались, а сам факт наявності первинних бухгалтерських документів не є беззаперечним доказом товарності операцій на противагу встановленим судом обставинам.

Щодо операцій з ТОВ "РА "Фаворит", судом встановлено, що згідно договору про надання рекламно-інформаційних послуг № 1-Ф від 01.10.2010 року, ТОВ "РА "Фаворит" зобов'язувалося надати позивачу рекламно-інформаційні послуги щодо продукції ТОВ ПК "Екопродукт" на загальну суму 200000 грн. (в т.ч. ПДВ).

В підтвердження факту надання послуг згідно умов вказаного договору, позивачем подано суду акт № 250 здачі-приймання послуг від 27.10.2010 року на суму 75000 грн., в т.ч. ПДВ 12500 грн.; акт №258 здачі-приймання послуг від 28.10.2010 року на суму 75000 грн., в т.ч. ПДВ 12500 грн., акт № 262 від 29.10.2010 року на суму 50000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.

Як вбачається з акту перевірки за № 6834/23-2/30474971 від 30.08.2011 року, оплату за договором проведено на суму 200000 грн., шляхом перерахування коштів через розрахунковий рахунок. Станом на 31.03.2011 року у позивача відсутня заборгованість перед ТОВ "РА "Фаворит".

ТОВ "РА "Фаворит" оформило позивачу податкові накладні № 250 від 27.10.2010 року на суму ПДВ 12500 грн., № 258 від 28.10.2010 року на суму ПДВ 12500 грн., № 262 від 29.10.2010 на суму ПДВ 8333,33 грн. Вказані суми ПДВ включені позивачем до податкового кредиту за жовтень 2010 року.

Як вбачається з акту невиїзної документальної перевірки ТОВ "РА "Фаворит" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року, оформленої ДПІ в Печерському районі м. Києва за № 80/23-2/37003028 від 14.02.2011 року, ТОВ "РА "Фаворит" відсутнє за адресою державної реєстрації місцезнаходження; чисельність працюючих в товаристві становить 1 чол.; засновником та директором товариства є ОСОБА_4, який також був відповідальною особою за подання звітності за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року.

Згідно акту перевірки за № 6834/23-2/30474971 від 30.08.2011 року, письмових пояснень директора ТОВ "РА "Фаворит" ОСОБА_4 від 04.02.2011 року, на які йде посилання у вказаному акті перевірки, протоколів допиту свідка від 17.11.2011 року, від 12.01.2012 року, ОСОБА_4 вказав на те, що він погодився тимчасово зареєструвати за винагороду від невстановленої особи на своє ім'я в лютому місяці 2010 року ТОВ "РА "Фаворит". Окрім цього, директор вказаного Товариства зазначив про те, що ніяких договорів та бухгалтерських документів він не підписував, звітність до ДПІ ніколи не складав та не подавав, печатки Товариства ніколи не бачив тахто займався діяльністю на підприємстві йому не відомо. Пояснив, що він не має ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності Товариства і не знає, яку саме діяльність воно здійснює.

Вказані письмові пояснення ОСОБА_4 взяті судом до уваги як письмові докази щодо обставини відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "РА "Фаворит" з огляду на те, що вони знайшли свої підтвердження в постанові Печерського районного суду міста Києва від 05.04.2012 року, справа № 1-180/12, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, з якої видно, що вказана особа підтвердила свої покази, надані під час досудового слідства.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що вказані письмові докази не можуть бути судом не взяті до уваги в даній справі, оскільки згідно ст.ст. 69, 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд при дослідженні факту здійснення платниками податків операцій, що впливають на об'єкти оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість не обмежений дослідженням певних засобів доказування, за винятком встановленої нормою підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР вимоги про допустимість як єдиного доказу права на віднесення сплачених в ціні товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, належним чином оформленої податкової накладної.

Так, згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку. За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з висновками відповідача про те, що позивачем не доведено факту здійснення господарських операцій між ТОВ ПК "Екопродукт" та ТОВ "РА "Фаворит", наслідком чого стало завищення валових витрат, відображених в складі собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та податкового кредиту за спірний період.

Щодо операцій з ТОВ "Торгсервіспостач", судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 1-Т від 22.09.2010 року, позивачем в жовтні місяці 2010 року отримано від ТОВ "Торгсервіспостач" сировину (для виготовлення чаю) на суму 404 220,00 грн. без ПДВ, в підтвердження чого позивачем подано суду копії видаткових накладних № 547 від 04.10.2010 року, № 561 від 08.10.2010 року, № 573 від 12.10.2010 року, № 575 від 15.10.2010 року, № 564 від 19.10.2010 року, №628 від 25.10.2010 року.

Як вбачається з акту перевірки за № 6834/23-2/30474971 від 30.08.2011 року, позивачем проведено оплату за товар в сумі 485064,00 грн. шляхом перерахування коштів через розрахунковий рахунок (Дт 631 Кт 31). Також позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно отриманих податкових накладних № 5479 від 04.10.2010 року на суму ПДВ 13630,00 грн., № 561 від 08.10.2010 року на суму ПДВ 13633,00 грн., № 573 від 12.10.2010 року на суму ПДВ 13495,00 грн., № 575 від 15.10.2010 року на суму ПДВ 13464,00 грн., № 564 від 19.10.2010 року на суму ПДВ 13405,00 грн., № 628 від 25.10.2010 року на суму ПДВ 13217,00 грн. Станом на 31.03.2011 року розрахунок з ТОВ "Торгсервіспостач" проведений повністю.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача сировина доставлялась за рахунок ТОВ "Торгсервіспостач" на склад позивача для майбутнього використання у господарській діяльності ТОВ ПК "Екопродукт" для виробництва чаю.

Згідно поданого відповідачем акта документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Торгсервіспостач" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року за № 235/23-10-37001827 від 17.03.2011 року, ДПІ в Печерському районі м.Києва встановлено відсутність даного товариства за адресою місцезнаходження; єдиним засновником (учасником) та керівником товариства є ОСОБА_5; загальна чисельність працюючих на ТОВ "Торгсервіспостач" відповідно до даних 1-ДФ склала 1 особу.

Також згідно вказаного акта перевірки ТОВ "Торгсервіспостач", ДПІ в Печерському районі м.Києва встановлено формування податкового кредиту підприємствами - покупцями за рахунок ТОВ "Торгсервіспостач" за період з 01.04.2010 року по 31.01.2011 року в загальній сумі 7597578,00 грн., податкові зобов'язання якого не підтверджено у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Відповідно до протоколу допиту, проведеного о\у відділу податкової міліції ДПІ у Печерському районі м. Києва старшим лейтенантом податкової міліції Глущенко О.М. від 12.03.2011 року, допитаний в якості свідка ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_4) повідомив, що приблизно на початку 2010 року в кафе без назви до нього підійшов невідомий чоловік на ім'я ОСОБА_4 та запропонував роботу, а саме: стати директором підприємства за грошову винагороду п'ятсот гривень, на що ОСОБА_5 дав згоду. Після підписання деяких паперів, які саме не пам'ятав йому стало відомо, що він став директором ТОВ "Торгсервіспостач". Пояснив, що ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснював, ніяких вказівок нікому не надавав, документи фінансово-господарської діяльності не підписував, де знаходиться офіс товариства, установчі документи та печатка йому теж не відомо.

Обвинувальним вироком Подільського районного суду міста Києва від 07.03.2014 року, справа № 2607/3761/12, по обвинуваченню ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, встановлено, що в лютому 2010 року, ОСОБА_11 виконуючи відведену йому функцію у складі організованої ОСОБА_7 групи, з корисних спонукань, з метою отримання незаконного доходу від вчинення злочинів у сфері господарської діяльності, а саме: ухилення від сплати податків та фіктивного підприємництва, залучив до вчинення фіктивного підприємництва мешканця м.КиєваОСОБА_5. та шляхом умовлянь та підкупу у вигляді обіцянки грошової винагороди у розмірі 500 грн., запропонував останньому зареєструвати в органах державної влади на свої паспортні дані Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгсервіспостач», на що той погодився. В подальшому після державної реєстрації ТОВ «Торгсервіспостач» та оформлення ОСОБА_5 директором вказаного товариства, відкриття банківського рахунка, останній передав печатку товариства, реєстраційні документи вищевказаним членам організованої групи та іншим невстановленим досудовим слідством особам з числа учасників організованої групи, які використовували рахунок ТОВ «Торгсервіспостач» № 260024573, відкритий у ПАТ «Легбанк», для незаконного перерахування коштів з рахунків одних суб'єктів підприємницької діяльності на рахунки інших суб'єктів підприємницької діяльності нібито у якості оплати за надані послуги (товар), відображаючи у подальшому (декларуючи) в податковій звітності - офіційних документах, які складались та підроблювались учасниками організованої групи, під керівництвом ОСОБА_7, від імені ОСОБА_5, занижені показників валових доходів та валових витрат ТОВ «Торгсервіспостач», ухиляючись таким чином від сплати податку на додану вартість та податку на прибуток.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 30.10.2014 року обвинувальний вирок Подільського районного суду м.Києва від 07.03.2014 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в частині призначення їм покарання за ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України скасовано зі звільненням всіх засуджених від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності, а кримінальну справу в цій частині закрито.

Таким чином, в силу положень ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вказані обставини підлягають обов'язковому врахуванню адміністративним судом при розгляді даної справи, щодо обставин не участі ОСОБА_5 в оформленні первинних документів, в тому числі податкових накладних від імені ТОВ «Торгсервіспостач», та, враховуючи фіктивний характер всієї господарської діяльності ТОВ «Торгсервіспостач», щодо обставин фактичного не здійснення операцій з позивачем у справі.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що у позивача не було правових підстав для віднесення відображених у податкових накладних, виданих ТОВ "Торгсервіспостач", сум ПДВ до податкового кредиту, а витрат по оплаті товару вказаній особі до складі валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до договору поставки № 17/12-10 від 17.12.2010 року позивач оприбуткував товар ( сировину для виготовлення чаю), отриманий від ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс" в лютому 2011 року, на загальну суму 502975,00 грн. без ПДВ (Дт 201 Кт 631). В підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем подано суду видаткові накладні: № БС - 01023 від 01.02.2011 року, № БС-07021 від 07.02.2011 року, № БС-11022 від 11.02.2011 року, № БС-17021 від 17.02.2011 року, № БС-14022 від 14.02.2011 року, № БС-21022 від 21.02.2011 року, № БС-24021 від 24.02.2011 року).

Як видно з акту перевірки, позивачем проведено в лютому 2011 року оплату на суму 412218,40 грн. шляхом перерахування коштів через розрахунковий рахунок (Дт 631 Кт 31). Як наслідок, ТОВ "ПК "Екопродукт" віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно отриманих податкових накладних № 21022 від 21.02.2011 року на суму ПДВ 13753 грн., № 17021 від 17.02.2011 року на суму ПДВ 13375 грн., №14022 від 14.02.2011 року на суму ПДВ 14152 грн., № 11022 від 11.02.2011 року на суму ПДВ 14898 грн., №7021 від 07.02.2011 року на суму ПДВ 14611 грн., № 1023 від 01.02.2011 року на суму ПДВ 15463 грн., № 24021 від 24.02.2011р. на суму ПДВ 14267,50 грн. Згідно акта перевірки № 6834/23-2/30474971 від 30.08.2011 року, позивача самостійно відмовився від податкового кредиту на суму 100519,50 грн. за лютий 2011 року згідно поданої ним уточнюючої декларації № 9003817089 від 09.06.2011 року. Станом на 31.03.2011 року заборгованість перед ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс" складала 605844,84 грн. (К-т рах.631). Вказані вище факти не оспорюють сторонами.

Згідно висновку ДПІ у Подільському районі м.Києва № 38/23-618/35017678 від 12.04.2011 року, ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс" не знаходиться за юридичною адресою; директором та головним бухгалтером є ОСОБА_13, який є і засновником (учасником) товариства; станом на 20.01.2011 року на підприємстві працювало 3 особи; за підприємством не зареєстровано майно, відсутні інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення операцій з поставки товарів (робіт, послуг).

Старшим слідчим слідчого відділу Подільського РУ ГУМВС України в м.Києві винесено постанову від 17.05.2011 року про порушення кримінальної справи за фактом підроблення звітної податкової документації ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс" за ознаками злочину, передбаченого ч.1 статті 358 КК України.

В протоколах допиту свідка від 14.07.2011 року, від 15.07.2011 року бухгалтер ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс" ОСОБА_14 надала покази про те, що ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс" фактично не здійснював ніякої реальної господарської діяльності, основним напрямком діяльності даного підприємства було проведення безтоварних операцій з підприємствами реального сектору економіки з метою мінімізації сплати податків останніми, шляхом обміну через посередників відповідними бухгалтерськими документами. Зазначала, що безготівкові кошти, які поступали на рахунки товариства через клієнт банк перераховувались на підконтрольні товариству підприємства та в подальшому знімались готівкою через посередників та видавались клієнтам. Вказані свідчення підтверджено в поясненнях, викладених в протоколах допиту свідків: бухгалтерів пов'язаних з ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс" підприємств: ОСОБА_15 - бухгалтера ТОВ «РА Респект», протокол додаткового допиту від 15.07.2011 року, ОСОБА_16 - головного бухгалтера ЕЦ «Трансзвар-інжиніринг», протокол додаткового допиту свідка від 21.09.2011 року.

Позивачем, окрім вищевказаних видаткових та податкових накладних, жодних інших доказів в підтвердження реальності операцій з поставки йому товару ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс" не подано.

Пояснення представника позивача про те, що ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс", ПП "Юст-А" та ТОВ "РА "Фаворит" на час вчинення спірних оприбуткованих позивачем операцій, були зареєстровані як юридичні особи, мали статус платників податку на додану вартість, в підтвердження чого подано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо вказаних контрагентів, не можуть бути безумовною підставою для висновку про реальний характер господарських операцій з вказаними особами, оскільки вказані обставини лише підтверджують статус цих осіб як юридичних осіб та платників податку на додану вартість. Однак вказані докази можуть бути в сукупній оцінці з іншими доказами справи, доказами які свідчать про юридичну спроможність вказаних суб'єктів бути учасниками оподаткованих операцій.

Оскільки обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат, то судом було запропоновано позивачу надати додаткові докази в підтвердження вчинення господарських операцій з розумною діловою метою, зокрема, використання товару (сировини для виробництва чаю), отриманого від ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс" та ТОВ "Торгсервіспостач" у власному виробництві готової продукції з метою подальшого його реалізації третім особам для отримання прибутку.

Позивачем в підтвердження вказаних обставин подано суду копії звітів ТОВ ПК "Екопродукт" з праці за січень-грудень 2010 року, січень-березень 2011 року, баланси підприємства станом на 01.01.2010 року, на 01.01.2011 року, на 31.12.2011 року, виписки по рахунку 20 201 "виробничі запаси (сировина й матеріали)", 63 631 "розрахунки з постачальниками та підрядниками", копії договорів оренди нежитлових приміщень № 1 від 03.01.2010 року, № 2 від 02.01.2009 року, договори поставки № 03/01 від 03.01.2008 року, № 22 від 20.05.2009 року, № 10422 від 30.10.2009 року, № 16/11/12 від 16.11.2009 року, № 2 від 04.01.2010 року, дистрибуційної угоди № 23 від 23.11.2009 року. Однак, виходячи зі змісту вказаних документів, вони лише підтверджують те, що позивача має достатні виробничі, трудові ресурси для здійснення господарської діяльності по виготовленню чаю, в спірний період оприбутковував придбану сировину для виробничих цілей та в подальшому реалізовував виготовлену продукцію третім особам. Проте вказані документи не можуть бути взяті судом до уваги як належні докази, які підтверджують факт того, що реалізована позивачем продукція виготовлена вказаним підприємством саме з сировини, оприбуткованої ТОВ ПК «Екопродукт» по операціях з поставки товарів від ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс", ТОВ "Торгсервіспостач".

Таким чином, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено реальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Торгсервіспостач", ТОВ "Бізнес Сервіс А-Плюс", ПП "Юст-А" та ТОВ "РА "Фаворит".

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Екопродукт» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі №2а-118/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний