Рішення

від 22.09.2015 по справі 640/13939/15-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/13939/15-ц

н/п 2/640/3206/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Вітковської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Фармасервіс» про припинення договору, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась у суд з позовом до відповідача, ПП «Фармасервіс» , про припинення трудового договору у відповідності до ст. 38 КЗпПУ, за власним бажанням, у зв'язку із переїздом на нове місце проживання.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вона з 01.10.2013р. по 01.09.2014р. працювала на ПП «Фармасервіс» за посадою провізора. У зв'язку із проведенням антитерористичної операції була вимушена переїхати з м.Донецьк до м.Харкова, проте не встигла звільнитися, підприємство було знищено (влучений снаряду).

Посилаючись на те, що на теперішній час не має можливості у позасудовому порядку реалізувати своє право на звільнення, оскільки роботодавець знаходиться на території проведення антитерористичної операції, що в свою чергу робить їй перешкоди у працевлаштуванні на іншу роботу, просила суд задовольнити її позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень не надав.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до положень статей 55 , 124 Конституції України та статті ст. 3 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивач з 01.10.2013р знаходиться у трудових відносинах із відповідачем - ПП «Фармасервіс» , розташованого в м.Донецьку, що підтверджується копією її трудової книжки серії АО №121326 , а також персоніфікованими даними Пенсійного фонду України .

За довідкою Управління праці та соціального захисту населення вбачається, що позивача було взято на облік як особу, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та на теперішній час мешкає у м. Харкові .

Згідно ч.1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Підставами припинення трудового договору у відповідності до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України є його розірвання з ініціативи працівника.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Статтею 232 КЗпП України передбачено, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються.

Згідно ст.212 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, проаналізувавши підстави звернення позивача із позовом та відсутністю з об'єктивних підстав можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги, а тому приходить до висновку про їх задоволення.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв'язку із чим, суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати у розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись викладеним та ст.ст. 43 Конституції України , ст. ст. 38 , 232 КЗпП України , ст. 3 , 10 , 15 , 16 , 60 , 88 , 209 , 212 , 214-215 , 224 , 225 ЦПК України , суд, -

вирішив :

Позовні вимоги задовольнити.

Припинити трудовий договір укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та приватним підприємством «Фармасервіс» (код 24799386) з підстав розірвання трудового договору з ініціативи працівника (п.4 ст. 36 , ст. 38 КЗпП України ).

Стягнути з ПП «Фармасервіс» на користь держави судовий збір у розмірі 243 гривен 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом

десяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Бородіна Н.М.