Рішення

від 07.12.2011 по справі 22-ц-27499/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№22-ц-27499\11р. Головуючий 1 інстанції -

Категорія: кредитний договір ОСОБА_1

ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2011 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Гальянової І.Г.

суддів: Міненкової Н.О.

ОСОБА_3

при секретарі: Сватенко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , в особі свого представника ОСОБА_5 , на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про розірвання договору кредитної лінії,-

ВСТАНОВИЛА :

08 жовтня 2010 року ВАТ КБ «Надра» ( далі Банк) звернувся у суд з позовом в якому, з урахуванням його уточнень 01.06.2011 року, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором кредитної лінії № 6\5\13\2007\840-кл\304 від 16.08.2007 року в розмірі 1 184 378, 86 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що 16 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_4 був укладений зазначений вище договір кредитної лінії, відповідно до умов якого , Банк відкрив відповідачу кредитну лінію в сумі 130 000 доларів США терміном на 60 місяців з 16 серпня 2007 року до 15 серпня 2012 року включно зі сплатою 14, 4 % річних. Згідно до п.1.3 умов зазначеного договору , видача кредиту за даним договором здійснювалась окремими траншами після підписання окремих додаткових угод.

Позивач зазначає , що 16.08.2007 року Банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 70 000 доларів США на строк з 16.08.2007 року до 13 серпня 2010 року з оплатою відсотків у розмірі 14,4 % по строковому кредиту та 28, 8 % по простроченому кредиту, а 31 серпня 2007 року -надав відповідачу ще 60 000 доларів США на строк з 31 серпня 2007 року до 13 серпня 2010 року з оплатою відсотків у розмірі 14, 4 % по строковому кредиту та 28, 8 % по простроченому кредиту.

Крім того, позивач зазначає, що свої зобов»язання виконав та надав відповідачу зазначені кредитні кошти , однак відповідач умови договору не виконує, у зв»язку з чим

станом на 24.05.2011 року заборгованість за кредитом складає 649 154, 25 грн., за відсотками - 386 385, 21 грн. та за пенею в сумі 148 839, 40 грн..

Позивач також зазначає, що в якості забезпечення виконання ОСОБА_7 зобов»язань за зазначеним вище кредитним договором , з ОСОБА_6 був укладений договір поруки № 6\5\13\2007\840-П\305, відповідно до умов якого, остання прийняла на себе зобов»язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_4 зобов'язань перед Банком за зазначеним кредитним договором (а.с.1-3- 111).

22 грудня 2010 року ОСОБА_4 звернувся у суд з зустрічним позовом, в якому, на підставі ч.1 ст. 652 ЦК України, просив розірвати зазначений вище договір кредитної лінії.

Свої зустрічні позовні вимоги обґрунтовував тим, що до кінця 2008 року він сумлінно виконував свої зобов»язання по зазначеному вище договору кредитної лініі, однак у зв»язку із кризою, яку він розцінює як обставину непереборної сили та яка негативно позначилась на його бізнесі, він проти своєї волі не міг виконувати взятих на себе зобов»язань. ОСОБА_4 також зазначає як на підставу розірвання кредитного договору на вимогу Банку щодо дострокового повернення кредиту,що вважає суттєвою зміною обставин( а.с. 59).

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2011 року позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» , задоволені та з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на його користь стягнуто солідарно заборгованість за договором кредитної лінії № 6\5\13\2007\840-кл\304 від 16.08.2007 року в розмірі 1 184 378 грн. 86 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, в особі свого представника, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги Банку задовольнити частково та стягнути з нього на користь Банку прострочену заборгованість по відсоткам в сумі 238 897, 29 грн., що еквівалентно 29923, 13 доларів США. В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд застосував процедуру дострокового повернення суми позики без належного з»ясування наявності відповідної підстави Банку вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту.

Апелянт зазначає, що згідно до п. 3.1.5. Кредитного договору, Банк повинен був направити письмове повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту, однак такого повідомлення він не отримував. Апелянт також зазначає на те, що затвердженим сторонами графіком повернення кредиту та відсотків , встановлено таке погашення до 13.08.2010 року , а тому вважає, що вимоги банку щодо погашення відсотків поза графіком,є безпідставними , а рішення суду в цій частині прийнято за межами сум, встановлених сторонами у графіках, які є невід»ємною частиною кредитних договорів.

На вказане рішення суду також була подана апеляційна скарга ОСОБА_6, яка ухвалою судді від 11листопада 2011 року була залишена без руху як така, що не сплачена судовим збором та витратами на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а ухвалою від 05 грудня 2011 року, повернута апелянту у зв»язку з невиконанням нею ухвали від 11 листопада 2011 року .

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги Банку та достроково стягуючи солідарно з відповідачів зазначену вище заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з доведеності Банком вказаних вище позовних вимог.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи та ОСОБА_4 цей факт не заперечується, 16 серпня 2007 року між Банком та ним був укладений зазначений вище договір кредитної лінії, відповідно до умов якого , Банк відкрив відповідачу кредитну лінію в сумі 130 000 доларів США терміном на 60 місяців з 16 серпня 2007 року до 15 серпня 2012 року включно зі сплатою 14, 4 % річних. ( пункти 1.1., 1.2. умов договору). Згідно до п.1.3 умов зазначеного договору , видача кредиту за даним договором здійснювалась окремими траншами після підписання окремих додаткових угод ( а.с.7-9) .

Відповідно до підписаних сторонами додаткових угод № 1 та № 2 16.08.2007 року Банк надає ОСОБА_4 кредитні кошти в сумі 60 000 доларів США на строк з 16 серпня 2007 року по 13 серпня 2010 року з оплатою відсотків у розмірі 14,4 % по строковому кредиту та 28, 8 % по простроченому кредиту, а 31 серпня 2007 року Банк надав відповідачу кредитні кошти у сумі 70 000 доларів США на строк з 31 серпня 2007 року до 13 серпня 2010 року з оплатою відсотків у розмірі 14, 4 % по строковому кредиту та 28, 8 % по простроченому кредиту ( а.с.10- 13).

Згідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріали справи також свідчать про те та вказана обставина не заперечується ОСОБА_4, що Банк виконав свої зобов»язання та надав йому зазначені кредитні кошти.

Як свідчать графіки погашення кредиту та процентів, підписані сторонами при укладені вказаних вище додаткових угод № 1 та 2, ОСОБА_4 зобов»язувався повернути кредит та проценти , починаючи з 14.09.2007 року до 13.08.2010 року окремими частками, тобто з розстроченням погашення суми кредиту зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами ( а. с. 11, 13).

Між тим, як свідчить наданий Банком розрахунок заборгованості за кредитом , процентам та пені , останнє погашення кредиту та процентів ОСОБА_4 проводилось в листопаді 2008 року та станом на 24 травня 2011 року, він має заборгованість за кредитом в сумі 649 154, 25 грн., за відсотками - 386 385, 21 грн. та за пенею в сумі 148 839, 40 грн., яка стала нараховуватись Банком з 25 травня 2010 року ( а.с.112-117).

В ч.2 ст. 1050 ЦК України передбачено , що якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частками ( з розстроченням), то в разі

прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати, процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Таким чином, хоча зазначеним вище договором і передбачено строк його дії до 15 серпня 2012 року, однак вказані вище обставини справи та вимоги норм ч.2 ст. 1050 ЦК

України, дають право Банку на вимогу щодо дострокового погашення ОСОБА_4 зазначеної вище заборгованості за кредитним договором.

Згідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать додаткові угоди № 1 та 2 до зазначеного договору кредитної лінії,при їх укладанні сторони домовились, про те, що термін користування траншами становить з 16 серпня 2007 року по 13 серпня 2010 року та що процентна ставка за користування траншем встановлюється з розрахунку 14, 4 % річних по терміновому кредити і 28, 8 % річних по простроченому кредиту .

Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості за процентами, при розрахунку такої заборгованості , Банк виходив саме з встановленого сторонами розміру відсотків, а саме : з 16 серпня 2007 року по 12.08.2010 року з розміру 14, 4 % річних та з 13.08.2010 року по 24.05.2011 року - з розміру 28, 8 % річних та такий розмір заборгованості за процентами відповідачем не спростовано ( а.с.113, 116).

Право Банку на отримання від ОСОБА_4 пені за прострочення виконання ним зобов»язань за зазначеним кредитним договором встановлюється ст. 549 ЦК України та пунктами 8.1, 8.2 умов зазначеного вище договору кредитної лінії і складає 0,5 % від суми прострочених зобов»язань по оплаті кредиту та відсотків за кожен день прострочення.

Розмір пені , який надав Банк в своїх розрахунках, сумнівів щодо його правильності не викликає та ОСОБА_4 не спростований .

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду щодо стягнення з ОСОБА_4 зазначеної вище заборгованості за кредитним договором.

Доводи, викладені його представником в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення в цій частині.

При цьому судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності письмового попередження Банку про дострокове повернення кредиту, яку він вважає підставою для часткового задоволення позовних вимог Банку та стягнення з нього тільки відсотків за користування кредитом, оскільки як свідчать матеріали справи з вимогою про дострокове повернення ОСОБА_4 кредиту, відсотків та пені Банк звернувся у суд 08 жовтня 2010 року та з цього часу ОСОБА_4 не прийнято ніяких мір щодо погашення заборгованості, яка склалась у зв»язку з невиконанням ним умов договору.

Судова колегія також не приймає до уваги доводи апелянта щодо односторонньої зміни Банком відсотків за кредитним договором, оскільки розмір відсотків встановлений сторонами при підписання ними зазначених вище додаткових угод та складають до 12 серпня 2010 року 14, 4 % річних , а з 13 серпня 2010 року до моменту дії договору, а саме:

до 15 серпня 2012 року - 28, 8 % річних. Зазначені вище додаткові угоди ОСОБА_4 не оспорюють ся до теперішнього часу діють, а тому підлягають виконанню.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи 16 серпня 2007 року між Банком та відповідачем ОСОБА_6 був укладений договір поруки № 6\5\13\2007\840-П\305, згідно до умов якого, вона в якості поручителя поручалась перед Банком за належне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов»язань що витікають з зазначеного вище договору кредитної лінії, в тому числі : повернення до 15 серпня 2012 року кредиту у сумі 130 000 доларів США , сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 14,4 % річних ,а також сплатити можливих штрафних санкцій ( а.с.14-15).

Таким чином, в зазначеному договорі поруки, чітко визначені як умови повернення кредиту боржником ,так і обсяг відповідальності поручителя.

Згідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов»язань без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Доказів того, що ОСОБА_6 давала згоду на укладання між Банком та ОСОБА_4 16 серпня 2007 року та 31 серпня 2007 року зазначених вище додаткових угод № 1 та № 2, відповідно до яких сторонами кредитного договору був зменшений строк повернення ОСОБА_8 траншів до 13 серпня 2010 року, тобто збільшився обсяг навантаженості щодо повернення ним кредиту та з 13 серпня 2010 року - у два рази збільшувалась відсоткова ставка (до 28, 8 % річних) по простроченому кредиту.

Вказані обставини свідчить про зміну умов договору кредитної лінії щодо строків його повернення та значне збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_6 перед Банком за порушення ОСОБА_4 зобов»язань щодо повернення кредитних коштів .

В ч.3 ст. 303 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права , які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Судова колегія вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права , а саме: незастосування до виниклих між сторонами правовідносин ч.1 ст. 559 ЦК України при наявність таких підстав , дають судовій колегії підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за вказаним договором кредитної лінії та судових витрат у справі .

При цьому, судова колегія приходить до висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині виходячи з того, що порука ОСОБА_6 припинилась ще 16 серпня 2007 року у зв»язку зі зміною без її згоди зобов»язань

ОСОБА_4 перед Банком та збільшенням обсягу її відповідальності , які були встановлені додатковими угодами № 1 та № 2 від 16 та 31 серпня 2007 року.

Оскільки в задоволенні позовних вимог позивача щодо солідарного стягнення з ОСОБА_6 зазначеної заборгованості за кредитним договором, відмовляється, то у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, з неї також не підлягають стягненню судові витрати у справі.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог , ОСОБА_4 не оскаржується, а тому його законність та обґрунтованість в цій частині, у відповідності до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряється .

Підстави ж, встановлені ч.3 ст. 303 ЦПК Україні щодо необмеженості доводами апеляційної скарги при перевірці законності та обґрунтованості рішення суду в цій частині, відсутні.

Виходячи з наведеного, судова колегія приходить до висновку про зміну ухваленого судом першої інстанції рішення у зазначеній справі та скасуванню його в частині повного задоволення позовних вимог Банку та солідарного стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на його користь заборгованості за договором кредитної лінії № 6\5\13\2007\840-кл\304 від 16.08.2007 року в розмірі 1 184 378 грн. 86 коп. , витрат по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..

Позовні вимоги Банку підлягають частковому задоволенню та стягненню з ОСОБА_4 на його користь заборгованості за договором кредитної лінії № 6\5\13\2007\840-кл\304 від 16.08.2007 року в сумі 1 184 378 грн. 86 коп. ( один мільйон сто вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят вісім грн. 86 коп.), витрат по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., з зазначених вище підстав.

В іншій частині позовних вимог Банку слід відмовити.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню його без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в особі його представника ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Змінити рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2011 року, скасувавши його в частині повного задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» та солідарного стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на його користь заборгованості за договором кредитної лінії №

6\5\13\2007\840-кл\304 від 16.08.2007 року в розмірі 1 184 378 грн. 86 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_4 на його користь заборгованість за договором кредитної лінії № 6\5\13\2007\840-кл\304 від 16.08.2007 року в сумі 1 184 378 грн. 86 коп. ( один мільйон сто вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят вісім грн. 86 коп.), витрати по сплаті судового збору в сумі

1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..

В іншій частині позовних вимог Відкритому акціонерному товариству комерційного банку «Надра», відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий , суддя :підпис

Судді :підписи