Рішення

від 14.04.2010 по справі 19/42

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.10 Справа№ 19/42

За позовом: ТзОВ В«Електростандарт-прибор-УкраїнаВ» , м.Київ;

До відповідача: ВАТ В«Нафтопереробний комплекс В«ГаличинаВ» , м.Дрогобич Львівської області;

Про: стягнення 77841,55грн.

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники:

Позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. б/н від 30.03.2010р.),

ОСОБА_2 (дов. б/н від 30.03.2010р.);

Відповідача: не з'явився;

Представникам позивача, які взяли участь у справі, роз'яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору :

Позовні вимоги заявлено ТзОВ В«Електростандарт-прибор-УкраїнаВ» , м.Київ до Відповідача: ВАТ В«Нафтопереробний комплекс В«ГаличинаВ» , м.Дрогобич, Львівської області про стягнення 77841,55грн.

Обставини Справи:

Ухвалою суду від 11.03.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 01.04.2010р.

В судовому засіданні 01.04.2010р. позивачем подано Клопотання не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, згідно із ст.81-1 ГПК України.

Ухвалою суду від 01.04.2010р. розгляд справи відкладено на 14.04.2010р., у зв'язку із неявкою відповідача у судове засідання.

В судові засідання 01.04.2010р. та 14.04.2010р. Представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, відзиву та документів, витребовуваних ухвалами суду не подав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання (ухвали надсилались на адресу відповідача рекомендованим листом).

Справа слуханням відкладалась з причин неявки відповідача в судове засідання та неподанням відповідачем витребовуваних ухвалою суду документів.

Заслухавши пояснення позивача, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, додані до справи матеріали та оцінивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

22.08.2008р. між ТзОВ В«Електростандарт-прибор-УкраїнаВ» , м.Київ (Постачальник,позивач) та ВАТ В«Нафтопереробний комплекс В«ГаличинаВ» , м.Дргобич, Львівської обл. (Покупець,відповідач) було укладено Договір поставки №29-659 та Додаток №1 до нього(надалі-Договір), на підставі якого позивачем поставлено на адресу відповідача датчики контролю загазованості СГО ЭС в кількості 9 шт. (надалі-Товар) загальною вартістю 67500,00грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №1-00000001 від 03.11.2008р. та довіреністю серія ЯПГ №340458 від 03.11.2008р., виданою Відповідачем на ім'я Степанюка павла Георгійовича.

У відповідності до п.5.3. Договору розрахунки по ньому здійснюються безготівково, шляхом перерахування Покупцем встановленої ціни на поточний рахунок Постачальника, вказаний у розділі 11 даного Договору, в строк не пізніше трьох банківських днів з дня оформлення у встановленому порядку Акту передачі-приймання товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до даного договору.

Додатком №1 до Договору передбачено наступний спосіб розрахунків: 10% попередня оплата, наступні 90% на протязі 10 (десяти) банківських днів з моменту переходу права власності на Товар до Покупця.

Умовами п.4.3. Договору передбачено, що моментом поставки товару і моментом переходу права власності на Товар до покупця вважається момент підписання уповноваженими представниками обох сторін акту передачі-приймання або супровідних документів на товар.

Зобов'язання щодо оплати вартості поставленого Товару відповідачем виконане частково, а саме: 04.09.2008р. здійснено передоплату у розмірі 6750,00грн. Таким чином, на момент подання позову борг відповідача перед позивачем становив 60750,00грн.

18.11.2008р. позивачем надіслано на адресу відповідача претензію на суму 74691,71грн. (вих.№22 від 15.11.2008р.), однак жодної відповіді не отримав. Факт отримання Відповідачем цієї претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 24.11.2008р.

Між позивачем та відповідачем також велась переписка: до матеріалів справи додано копії листа від 26.02.2009р., відповіді на лист від 26.02.2009р., листа №12 від 10.03.2009р., листа №26 від 18.08.2009р., листа від 23.09.2009р., листа №24 від 14.01.2010р. Проте, відповідачем поточну заборгованість не погашено.

Станом на дату подання позову - 05.03.2010р. прострочена заборгованість відповідача за поставлений товар за договором поставки №29-659 від 22.08.2008р. складає 60750,00грн.

При вирішенні справи суд виходив з наступного:

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 525 Цивільного кодексу України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Згідно із вимогами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із вимогами ч.ч. 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 60750,00грн. є обґрунтованим та підставними. Дана сума підлягає стягненню.

Крім цього, згідно із ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією (ч.ч. 6, 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що у випадку прострочення Покупцем термінів оплати за поставлений Товар, Покупець сплачує Постачальнику, на його вимогу, неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення із відповідача пені у розмірі 17091,55грн є необґрунтованими, підлягають задоволенню частково -у розмірі 6326,32грн.

Зважаючи на те, що спір виник з вини Відповідача -судові витрати слід покласти на нього, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ст. 49 ГПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства В«Нафтопереробний комплекс В«ГаличинаВ» (82103, м.Дрогобич Львівської області, вул.Бориславська,82, ЄДРПОУ 00152388, р/р 26002053801787 в Дрогобицькому відділенні В«ПриватбанкВ» , МФО 325321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Електростандарт-пибор-УкраїнаВ» (03022, м.Київ, вул.Васильківська,34, офіс В-229, ЄДРПОУ 35135814, р/р 260010005469 в ПАТ Банк В«КонтрактВ» , МФО 322465) 60750,00грн.- основного боргу, 6326,32грн -пені, 670,76грн.- на оплату державного мита та 203,36грн.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.