Ухвала

від 19.04.2011 по справі 5019/738/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2011 р. Справа № 5019/738/11

За позовом ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2

Дочірнього підприємства «Новий стандарт»

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнекоопсервіс»

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМАЄР»

про стягнення боргу та визнання дійсним договору купівлі-продажу

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМАЄР»

до відповідачів ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2

Дочірнього підприємства «Новий стандарт»

про визнання права власності

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від ПП ОСОБА_2: представник ОСОБА_3 (довіреність №14 від 06.11.2008 року);

від ДП «Новий стандарт»: не з'явився;

від ТОВ «Рівнекоопсервіс»: не з'явився;

від ТОВ «КІМАЄР» : представник ОСОБА_4 (довіреність б/н від11.03.2011 року);

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

Сторонами не заявлялось клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 підприємець ОСОБА_2 та Дочірнє підприємство «Новий стандарт»звернулись до господарського суду Рівненської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнекоопсервіс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМАЄР»з позовною заявою, у якій просять суд визнати дійсним договір купівлі-продажу виробничо-складського комплексу, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Любимівка, вул.Київська, № б/н, від 17 серпня 2010 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Дочірнім підприємством «Новий стандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІМАЄР»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнекоопсервіс», а також стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Дочірнього підприємства «Новий стандарт»з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМАЄР»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнекоопсервіс»за договором купівлі-продажу виробничо-складського комплексу та договору поруки в солідарному порядку 90000 (дев'яносто тисяч) грн..

Позовні вимоги мотивовані наступним: 17 серпня 2010 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Дочірнім підприємством «Новий стандарт» (ОСОБА_5) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КІМАЄР»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнекоопсервіс»(Покупці) з іншої сторони укладено договір купівлі-продажу виробничо-складського комплексу, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Любимівка, вул.Київська, №б/н. Відповідно до графіку сплати за Договором купівлі-продажу станом на 01.04.2011 року ТОВ «КІМАЄР»було перераховано на рахунки позивачів 90000,00 грн., що становить 50% вартості відуженого майна.

Стороною Договору являється ТОВ «Рівнекоопсервіс», як Поручитель. Згідно п.7. Договору ТОВ «Рівнекоопсервіс»поручається перед ФОП ОСОБА_2, ДП «Новий стандарт»за виконання обов'язку ТОВ «КІМАЄР»щодо зобов'язання прийняти виробничо-складський комплекс та сплатити за нього ціну відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно п.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки, ТОВ «КІМАЄР»фактично прийняло та розпоряджається виробничо-складським комплексом, проте ним не було сплачено всю суму за Договором, позивачі змушені звернутися до суду.

В судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ТОВ «КІМАЄР»у відзиві на позовну заяву позовні вимоги позовні вимоги заперечив частково в частині стягнення з ТОВ «КІМАЄР»та ТОВ «Рівнекоопсервіс»72000,00 грн., зазначивши, що на виконання умов договору купівлі-продажу виробничо-складського комплексу, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Любимівка, вул.Київська, № б/н, від 17 серпня 2010 року, відповідачами оплачено 72000,00 грн..

17 серпня 2010 року було складено акт приймання-передачі виробничо-складського комплексу відповідно за яким ФОП ОСОБА_2, ДП «Новий стандарт»передали, а ТОВ «КІМАЄР»прийняло вказану будівлю. 17 серпня 2010 року згідно графіку погашення заборгованості ТОВ «КІМАЄР»перерахувала на рахунки ФОП ОСОБА_2 та ДП «Новий стандарт»45000 (сорок п'ять тисяч) гривень, в якості часткової оплати за договором купівлі-продажу виробничо-складського комплексу, станом на 17 січня 2011 року погашено заборгованість в сумі 90000 (дев'яносто тисяч) гривень.

18 березня 2011 року на адресу ТОВ «КІМАЄР»було направлено претензію ДП «Новий стандарт»та ФОП ОСОБА_2, у якій позивачі просили оплатити заборгованість в сумі 18000,00 грн. за лютий та березень 2011 року згідно графіку погашення заборгованості, який є додатком №2 до договору купівлі-продажу виробничо-складського комплексу від 17.08.2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

23 березня 2011 року ТОВ «КІМАЄР»направило відповідь на адресу позивачів на вищевказану претензію про те, що згідно п.13.1 Договору купівлі-продажу виробничо-складського комплексу, визначено що договір підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації. Однак, останніми не вчинено жодних дій на нотаріальне посвідчення договору. ТОВ «КІМАЄР»повідомило позивачів, що підприємство не відмовляється від виконання зобов'язань визначених договором, та погашення заборгованості буде проведено після нотаріального посвідчення договору. Оскільки позивачами не надсилалось на адресу відповідачів претензій про дострокове повернення усієї суми, у розмірі 72000,00 грн., а вимога ставилась про повернення 18000,00 грн., позивачі ухиляються від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу складського приміщення від 17.08.2010 року, то у задоволені позову про стягнення з відповідачів 72000,00 грн. слід відмовити, оскільки останніми не заявлялись вимоги про їх повернення.

До початку розгляду справи по суті, 16.04.2011 року ТОВ «КІМАЄР»через канцелярію суду подано зустрічний позов до відповідачів ОСОБА_1 підприємця ОСОБА_2 та Дочірнього підприємства «Новий стандарт»про визнання права власності на виробничо-складський комплекс, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Любимівка, вул.Київська.

В обґрунтування зустрічного позову позивачі вказують, що за змістом ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення цього договору не вимагається.

Згідно ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 19.04.2011 року зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Представник ТОВ «Рівнекоопсервіс»в судове засідання не з'явився, проте подав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Дочірнє підприємство «Новий стандарт»в судове засідання не з'явилось. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлене належним чином, що стверджується наявним в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №3300106933620. Причин неявки в судове засідання не повідомив.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності місцевий господарський суд прийшов до висновку, що первісний позов слід задоволити частково, а позов зустрічний позов підлягає задоволенню повністю. При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

17 серпня 2010 року між ФОП ОСОБА_2, ДП «Новий стандарт»(далі - ОСОБА_5), ТОВ «КІМАЄР»(далі -Покупець) та ТОВ «Рівнекоопсервіс»(далі - Поручитель) укладено Договір купівлі-продажу виробничо-складського комплексу (далі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору ОСОБА_5 зобов'язуються передати у власність Покупцю виробничо-складський комплекс, який знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Любимівка, вул. Київська, №б/н, 3243,5 м.кв. (далі - Об'єкт), а Покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в Договорі.

ОСОБА_5 належить на підставі Рішення Господарського суду Рівненської області від 30 липня 2010 року по справі №3/122. Згідно рішення суду підприємцю ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ДП «Новий стандарт»(код ЄДРПОУ 32191986) належить по Ѕ частці кожному, виробничо-складського комплексу загальною площею 3243,5 м.кв., що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Любимівка, вул.Київська, №б/н, інвентаризаційна справа Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації №616.

Відповідно до ч.1 ст.66 ГК України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Відповідно до ч.3 ст.66 ГК України, цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Згідно ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

В день підписання Договору складено акт приймання-передачі, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2, ДП «Новий стандарт»передали, а ТОВ «КІМАЄР»прийняло вказану будівлю.

За домовленістю сторін було встановлено, що ціна, за якою продається виробничо-складський комплекс, який знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Любимівка, вул. Київська, № б/н, становить 180000,00 (сто вісімдесят тисяч) гривень.

Згідно п.1, ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до графіку сплати за Договором купівлі-продажу станом на 01 квітня 2011 року ТОВ «КІМАЄР»було перераховано на рахунки Позивачів за первісним позовом 90000,00 (дев'яносто тисяч) гривень в рахунок оплати договору купівлі-продажу виробничо-складського комплексу, що становить 50% встановленої суми за Договором.

Згідно п.2, ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

17 березня 2011 року на адресу ТОВ «КІМАЄР»було направлено претензію ДП «Новий стандарт»та ФОП ОСОБА_6, у якій позивачі за первісним позовом просили здійснити оплату заборгованості в сумі 18000,00 грн. за лютий та березень 2011 року згідно графіку погашення заборгованості, який є додатком №2 до Договору купівлі-продажу виробничо-складського комплексу від 17 серпня 2010 року.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов'язання згідно договору купівлі-продажу виробничо-складського комплексу від 17.08.2010 року визначений графіком погашення заборгованості, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, оскільки позивачами за первісним позовом на адресу відповідачів не надсилалась претензія про дострокове повернення усієї суми, у розмірі 72000,00 грн., а вимога ставилась про повернення 18000,00 грн., то у задоволені позову в частині стягнення з відповідачів за первісним позовом 72000,00 грн. слід відмовити та стягнути з відповідачів за первісним позовом 18000,00 грн..

Статтею 368 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

23 березня 2011 року ТОВ «КІМАЄР»направило на адресу відповідачів за зустрічним позовом претензію про те, що згідно п. 13.1 Договору купівлі-продажу виробничо-складського комплексу, визначено що договір підлягає нотаріальному посвідченню та реєстрації. Однак, останніми не вчинено жодних дій на нотаріальне посвідчення договору. ТОВ «КІМАЄР»повідомило позивачів за первісним позовом, що підприємство не відмовляється від виконання зобов'язань визначених договором, та погашення заборгованості буде проведено після нотаріального посвідчення договору згідно графіку.

Позивачі за первісним позовом ухиляються від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу складського приміщення від 17 серпня 2010 року.

ТОВ «КІМАЄР»фактично прийняло та розпоряджається виробничо-складським комплексом, між сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних його умов, що підтверджується текстом договору, який підписаний усіма сторонами, а також відбулося часткове їх виконання, що підтверджує дійсність договору.

Згідно ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частинами 1 та 2 ст.319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на виробничо-складський комплекс, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Любимівка, вул.Київська, №б/н, ТОВ «КІМАЄР»було набуте правомірно у відповідності до норм Цивільного кодексу України, Законів України та на підставі Договору купівлі-продажу виробничо-складського комплексу від 17 серпня 2010 року.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Керуючись ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ

1. Первісний позов задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнекоопсервіс»(код ЄДРПОУ 33214087) та Товариства з обмеженою відповідальністю «КІМАЄР»(код ЄДРПОУ 33330472) заборгованість за Договором купівлі-продажу б/н від 17.08.2010 року в розмірі 18000,00 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Зустрічний позов задоволити.

4. Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «КІМАЄР»(код ЄДРПОУ 33330472) на виробничо-складський комплекс (літ.А), загальною площею 3243,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Любимівка, вул.Київська, №б/н.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписаний «20»квітня 2011 року