Постанова

від 20.10.2011 по справі 5010/1213/2011-з-18/44

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.11 Справа № 5010/1213/2011-з-18/44

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий-суддя Давид Л.Л.

Суддів Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кіт М.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Івано-Франківської міської ради від 06.09.2011 р. №1226/09-15/в

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.08.2011 р.

у справі №5010/1213/2011-з-18/44 (суддя -Гриняк Б.П.)

за позовом Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТ», м. Івано-Франківськ

про стягнення збитків у розмірі 218 474,57 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність від 05.09.2011 р. №1456/01-20/67-в);

від відповідача: ОСОБА_3 представник (довіреність №2 від 16.08.2011 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.08.2011 р. у справі №5010/1213/2011-з-18/44 відмовлено в позові Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРТ», м. Івано-Франківськ (надалі - Відповідач) про стягнення збитків в розмірі 218 474,57 грн. (а.с.52-54).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване недоведеністю Позивачем спричинення Відповідачем збитків в розмірі 218 474,57 грн. внаслідок порушення ним земельного законодавства та не надано доказів, які б підтверджували вжиття ним заходів для одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Позивач -Івано-Франківська міська рада, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу від 06.09.2011 р. №1226/09-15/в, в якій зазначає, що при прийнятті рішення, місцевим господарським судом безпідставно не взято до уваги ст. 157 Земельного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284 Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»і ст. 22 Цивільного кодексу України, з яких вбачається, що юридична конструкція щодо відшкодування збитків власникам землі, яка хоч і не зазначає прямо про відшкодування збитків за використання земельної ділянки без договору оренди при наявному рішенні органу місцевого самоврядування про передачу її в оренду, проте і не виключає такої. Розмір спричинених збитків відповідає розміру орендної плати і визначений у відповідності до порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого Постановою КМ України №284 від 19.04.1993 р., а землекористувача була включено до складу комісії, якою визначався такий розмір.

Скаржник вважає дані обставини безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.

Відповідач -ТзОВ «ОРТ»у відзиві, б/н від 26.09.2011 р. заперечує доводи апеляційної скарги, посилаючись на те, що між сторонами не укладено договір оренди на спірну земельну ділянку, який був би підставою для нарахування орендних платежів. Крім цього, вказує, що акт визначення розміру збитків від 23.02.2011 р. , який став підставою для визначення Позивачем розміру збитків складено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме п. 2 постанови КМ України №284 від 19.04.1993 р., в зв»язку з чим він не може прийматись судом до уваги та слугувати доказом в даній справі. Також зазначає, що заявлена Позивачем сума коштів не є збитками, оскільки для стягнення із особи збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що в даному випадку відсутнє. Відповідно, до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Представник Апелянта в судовому засіданні 20.10.2011 р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення до апеляційної скарги, які полягають у тому, що п. 1 рішення ХХІХ сесії Івано-Франківської міської ради п»ятого демократичного скликання від 10.07.2008 р. «Про затвердження матеріалів нормативно-грошової оцінки земель міста Івано-Франківська», є чинним, а тому позов про стягнення збитків є нормативно обґрунтованим.

Представник Відповідача в судовому засіданні 20.10.2011 р. заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві, б/н від 26.09.2011 р.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем заявлено позов до Відповідача про стягнення збитків в розмірі 218 474,57 грн. (а.с.3-6). В обґрунтування даних вимог Позивач покликається на те, що незважаючи на рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 20.05.2008 р. про надання (вилучення) земельних ділянок фізичним та юридичним особам, яким п.22 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ «ОРТ»(ідентифікаційний код 19389064) площею 0,7923 га. на вул. Хриплинській, 39 з передачею її в оренду, терміном на три роки, для переобладнання викуплених адміністративно складських будівель під виробничі приміщення по виготовленню будматеріалів та зобов»язано ТзОВ «ОРТ»(юридична адреса: вул. Трачів, 15) укласти договір оренди землі (а.с.9-11), Відповідач не укладав договір оренди земельної ділянки, а використовував її без правовстановлюючих документів, чим завдав Івано-Франківській міській раді збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 218 474,57 грн.

Комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власником землі та землекористувачам визначено розмір збитків, про що складено відповідний акт від 23.02.2011 р. (а.с.13).

Рішенням Івано-Франківської міської ради №170 від 23.03.2011 р. затверджено вказаний розмір збитків (а.с.12). Листом від 07.04.2011 р. №952/01-26 повідомлено Відповідача про прийняте рішення (а.с.17), однак таке Відповідачем не виконано.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) встановлено, що збитки підлягають відшкодуванню при наявності вини.

У відповідності до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до ст. 156 Земельного Кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Неодержання доходів - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно зі ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Відповідно до п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 р. №284, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і проти селевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов»язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб»єкту, права якого порушені. Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов»язання другою стороною.

Таким чином, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв»язку між протиправною поведінкою і збитками, вина. При цьому важливим елементом об»єктивної сторони правопорушення є причинний зв»язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов»язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки наслідком протиправної дії.

Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт заподіяння шкоди, розмір понесених збитків, безпосередній причинно-наслідковий зв»язок між заподіянням шкоди і збитками та вину особи, яка заподіяла шкоду.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути отримані при належному виконанні зобов»язання.

Сума збитків, яку просить стягнути Позивач, обґрунтовується ним умовним припущенням про можливість отримання прибутку в результаті випадкового збігу обставин, зокрема - укладення Відповідачем договору оренди землі, отримання ним відповідного прибутку та своєчасної сплати орендної плати у запропонованому Позивачем розмірі.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що Позивачем було вжито заходів для одержання доходів у вигляді орендної плати чи заходів уникнення збитків.

Частина 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом поряду встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом правомірно не взято до уваги, як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджує спричинення збитків Відповідачем Позивачеві -рішення №170 від 23.03.2011 р. Івано-Франківської міської ради та акт комісії з питань визначення та відшкодування збитків, заподіяних Івано-Франківській міській раді внаслідок порушення земельного законодавства, з огляду на те, що доказів, які б підтверджували порушення земельного законодавства Відповідачем Позивачем не надано. Крім цього, місцевим господарським судом вірно зазначено, що Позивачем порушено вимоги постанови КМ України від 19.04.1993 р. №284 (із змінами та доповненнями) при формуванні комісії, якою визначено розмір збитків, оскільки не включено до неї Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія констатує, що Позивачем не подано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів, які б підтверджували вжиття ним заходів для одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходів, спрямованих на уникнення збитків, зокрема, чи звертався Позивач з пропозицією до Відповідача про укладення договору оренди земельної ділянки, а в разі ухилення останнього -з позовом про спонукання до укладення договору оренди.

Відтак, у Відповідача відповідно до вимог Господарського кодексу України не виникло зобов»язання перед Позивачем у спірних правовідносинах і заявлена Позивачем сума не є збитками в розумінні ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 156, 157 Земельного кодексу України, п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести і обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про не обґрунтованість позовних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з'ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Разом з тим, враховуючи те, що заявлена до стягнення Позивачем сума не є збитками, судові витрати у справі, в тому числі за перегляд судового рішення в апеляційному порядку, слід покласти на Позивача у розмірі, передбаченому Декретом КМ України В«Про державне митоВ» № 7-93 від 21.01.1993р. (із змінами та доповненнями).

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.08.2011 р. у справі №5010/1213/2011-з-18/44 залишити без змін, апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради від 06.09.2011 р. №1226/09-15/в - без задоволення.

2. Судові витрати у справі покласти на Позивача, стягнувши з Івано-Франківської міської ради в доход державного бюджету 2 184,74 грн. державного мита, 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 092,37 грн. державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.

3. На виконання постанови, місцевому господарському суду видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу № 5010/1213/2011-з-18/44 повернути Господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя Давид Л.Л.

Суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Мурська Х.В.

повний текст постанови складено та підписано 24.10.2011 р.