Ухвала

від 11.11.2010 по справі 3/153

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2010 р. Справа № 3/153

За позовом Приватного підприємства «Рівне Приват-Плюс»

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю компанія «Немезіда»

про стягнення штрафу в сумі 10000 грн. 00 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №б/н від 11.11.2010 року);

від відповідача : не з’явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Рівне Приват-Плюс»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю компанія «Немезіда»про стягнення штрафу в розмірі 10000 грн. 00 коп.. Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та ТОВ «Немезіда»укладено усний договір поставки товару на виконання умов якого відповідач поставив товар (щебеневу продукцію, цеглу, цемент, камінь) на суму 2671973,00 грн., який оплачено позивачем. Позивач стверджує, що відповідачем не дотримано обумовлених сторонами строків поставки товару, відтак просить стягнути з ТОВ «Немезіда»штраф за невчасне постачання товару в розмірі 10000,00 грн.. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, в судове засіданні не з’явився. Ухвала суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, направлені відповідачу за адресою, яка зазначена у позовній заяві та у ОСОБА_2 з ЄДРПОУ, а саме: м.Рівне, вул.Гагаріна, 39, повернулась до суду з відміткою пошти «організація не розшукана».

Відповідно до положень ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимови задоволенню не підлягають.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

Між Приватним підприємством «Рівне Приват-Плюс»та Приватним підприємством «Немезіда»укладено усний договір поставки товару. На виконання умов даного договору відповідач поставив, а позивач отримав та оплатив вартість поставленого товару (щебеневої продукції, цегли, цементу, каменю) в розмірі 2671973 грн. 44 коп., що стверджується податковими накладними: №242 від 16.01.2009 року; №243 від 20.11.2009 року; №244 від 30.11.2009 року; №245 від 30.01.2009 року; №246 від 30.01.2009 року; №202 від 04.12.2009 року; №204 від 15.12.2009 року; №205 від 30.12.2009 року; №206 від 30.12.2009 року; №207 від 30.12.2009 року; №208 від 30.12.2009 року; №209 від 30.12.2009 року; №56 від 15.12.2009 року.

Пунктом 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.3.1. зазначеного закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до акту №23-100/35616612 від 15.03.2010 року про результати планової виїзної перевірки приватного підприємства «Рівне Приват-Плюс»(код ЄДРПОУ 35616612) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року - всі поставки товару відповідачем позивачу чітко відображені та були об'єктом перевірки податковим органом, при цьому жодних розбіжностей між задекларованими сумами по контрагенту позивача - ПП «Немезіда»виявлено не було.

Окрім цього, як було вказано в згаданому акті перевірки, за ПП «Рівне Приват - Плюс» перед ПП «Немезіда»станом на 30.11.2009 року рахувалася заборгованість у розмірі 895973 грн. 44 коп., а станом на 31.12.2009 року вказана заборгованість становила 1055773 грн. 44 коп..

Заборгованість позивача перед відповідачем була повністю погашена, що стверджуються наявними в матеріалах справи банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача в відділенні КБ «ПриватБанк»на суму 2671973 грн. 44 коп..

З матеріалів справи вбачаєтсья, що згідно додатків №5 до податкових декларацій з ПДВ за 19 листопада 2009 року, 15 грудня 2009 року та 19 січня 2010 року, позивачем були включені до податкових декларацій з ПДВ вартість товару придбаного у ПП «Немезіда».

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару відповідачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 657 ЦК України встановлює, форму окремих видів договорів купівлі-продажу, а саме, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відтак, серед договорів купівлі - продажу, які підлягають обов'язковому укладенню у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації відсутній договір поставки товару, що вказує не право сторін укласти його в усній формі.

Презумпція правомірності правочину встановлена статтею 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.2 статті 218 Цивільного кодексу України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин, відтак договір поставки товару є дійсним, що підтверджується вчиненням кожною із сторін договору дій, спрямованих на виконання домовленостей стосовно поставки товару та оплати його вартості іншою стороною. Також фактичне виконання умов договору підтверджується податковими накладними зазначеними вище, актом перевірки від 15.03.2010 року №23-100/35616612 та виписками з банківського рахунку позивача. Згідно з правочином укладеним сторонами усно відповідач поставив, а позивач отримав і оплатив вартість товару (щебеневої продукції, цегли, цементу, каменю) в сумі 2671973 грн. 44 коп..

Позивач стверджує що відповідач поставив товар з порушенням обумовлених сторонами термінів, відтак вважає що з відповідача підлягає стягненню штраф, який було встановлено за невчасну постачу товару останнім у розмірі 10000 грн. 00 коп..

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу п.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В матеріалах справи відсутній правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений сторонами у письмовій формі. З огляду на вищевказане, позовні вимоги Приватного підприємства «Рівне Приват-Плюс»суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.49 ГПК України державне мито покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч.5 ст.49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Керуючись ст.49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано «16»листопада 2010 року