Рішення

від 15.06.2011 по справі 5019/1114/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2011 р. Справа № 5019/1114/11

За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Центр Взуття"

про стягнення 149460 грн. 49 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник ОСОБА_3 (довіреність №3044 від 27.09.2010 року);

від відповідача : директор ОСОБА_4

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Центр Взуття»про стягнення грошової заборгованості за Договором поворотної фінансової допомоги в розмірі 149460,49 грн., з урахуванням індексу інфляції відсотків річних та пені.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2005 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством закритого типу "Взуття-1" укладено Договір поворотної фінансової допомоги (надалі в тексті Договір), згідно з умовами якого позивач надав відповідачу фінансову допомогу на зворотній основі у розмірі 105000,00 грн., строком на 8 місяців з дня завершення ремонтних робіт. Додатковою угодою від 26.05.2010року до даного договору строк повернення коштів продовжено до 15.02.2011 року.

25.05.2006 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством закритого типу "Взуття-1" укладено Договір поворотної фінансової допомоги (надалі в тексті Договір), згідно з умовами якого позивач надав відповідачу фінансову допомогу на зворотній основі у розмірі 130000,00 грн. строком до 15.02.2008 року. Додатковою угодою від 26.05.2010 року до даного договору строк повернення коштів продовжено до 15.02.2011 року.

Надання фінансової допомоги за вказаними Договорами стверджується наявними в матеріалах справи Квитанціями до прибуткового касового ордеру №73 від 25.05.2006 року на суму 130000,00 грн., та №289 від 28.12.2005 року на суму 105000,00 грн..

13.04.2011 року відповідачем припинено діяльність АТЗТ "Взуття-1" шляхом перетворення його в ТОВ "Центр-Взуття". Відповідно до п.1.1. статуту ТОВ "Центр-Взуття" є правонаступником АТЗТ "Взуття-1".

Відповідно до Додаткових угод від 26.05.2011 року до Договору відповідач зобов’язався повернути позивачу одержану фінансову допомогу не пізніше 15.02.2011 року. Відповідач частково повернув заборгованість в розмірі 88200,00 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи видатковими касовими ордерами від 28.12.2007 року на суму 32800,00 грн., від 21.07.2007 року на суму 53500,00 грн., від 29.09.2006 року на суму 1900,00 грн.. Розмір неповернутої фінансової допомоги становить 146000,00 грн.. В матеріалах справи відсутні докази повернення фінансової допомоги в розмірі 146000,00 грн..

28.02.2011 року позивач пред'явив відповідачу ОСОБА_5 з вимогою про оплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначається, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Як встановлено ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 5.1 додаткових угод до договорів сторони погодили, що у разі порушення терміну повернення поворотної фінансової допомоги визначеного п.2.3. Договору позичальник сплачує на користь позикодавця пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня.

Позивачем за прострочення оплати заборгованості на суму боргу в розмірі 146800,00 грн. за період з 26.02.2011 року по 15.03.2011 року нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 1122,11 грн..

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму боргу в розмірі 146800,00 грн. за період з 26.02.2011року по 15.03.2011 року нараховано інфляційні втрати в розмірі 1321,20 грн.. Позивачем на суму боргу в розмірі 146800,00 грн. за період з 26.02.2011року по 15.03.2011 року нараховано три відсотки річних, що становить 217,18 грн.. Судом перевірено розрахунки та визнано вірними.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 146800,00 грн., пені в сумі 1122,11грн., індексу інфляції в сумі 1321,20 грн. та відсотків річних в сумі 217,18 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Центр Взуття" (33000, м.Рівне, вул.Соборна, 260, код ЄДРПОУ 13988310) на користь підприємця ОСОБА_1 (33000, м.Рівне, вул.Черняка, 12/11, ідентифікаційний код НОМЕР_1) основний борг в сумі 146800,00 грн., пеню в сумі 1122,11 грн., інфляційні втрати в сумі 1321,20 грн. та три відсотки річних в сумі 217,18 грн., а також витрати на оплату державного мита в розмірі 1494,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн..

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписано "17" червня 2011 року