Постанова

від 13.12.2011 по справі 5015/4738/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа № 5015/4738/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Горішненської сільської ради, с.Горішне Миколаївського району Львівської області

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2011р.

у справі № 5015/4738/11

за первісним позовом Горішненської сільської ради, с.Горішне Миколаївського району Львівської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Городок Львівської області

про зобов'язання до виконання умов договору зберігання від 22.07.2008р.

за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Городок Львівської області

до Горішненської сільської ради, с.Горішне Миколаївського району Львівської області

про визнання недійсним договору зберігання від 22.07.2008р.

За участю представників:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2011р. у справі № 5015/4738/11 задоволено зустрічні позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Горішненської сільської ради та визнано недійсним з моменту укладення Договір зберігання від 22.07.2008р., укладений між Горішненською сільською радою та ФОП ОСОБА_6; в задоволенні первісного позову Горішненської сільської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання до виконання умов Договору зберігання від 22.07.2008р. шляхом повернення переданого на зберігання майна - відмовлено, стягнуто з Горішненської сільської ради на користь та ФОП ОСОБА_6 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.203, 215, 234, 963 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішення суду, Горішненська сільська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, первісні позовні вимоги задоволити повністю, судові витрати покласти на відповідача за первісним позовом, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що згідно з актом приймання-передачі дорожніх плит від 21.07.2008р. позивачем за первісним позовом було передано відповідачу майно на зберігання відповідно до умов укладеного сторонами договору зберігання. В підтвердження обставини виконання договору позивачем, останній покликається на довідку контрольно-ревізійного відділу в Городоцькому районі Львівської області № 26-38/15 від 06.05.2011р., де вказано, що по даних бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_6 рахуються залізобетонні дорожні плити в кількості 2000 шт., які 22.08.2008р. оприбутковані на позабалансову рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні», а також акт ревізії фінансово-господарської діяльності сільської ради за період 01.01.2008р. по 31.03.2011р. № 31-09/10 від 24.05.2001р., складений контрольно-ревізійним відділом в Миколаївському районі та місті Новому Роздолі Львівської області, де вказано, що договір зберігання від 22.07.2011р. між Горішненською сільською радою та ФОП ОСОБА_6 укладено з метою уникнення ймовірності крадіжки даних плит. Відтак, апелянт вважає, що твердження суду першої інстанції про те, що на момент укладення договору зберігання від 22.07.2008р. залізобетонні плити були вже продані ФОП ОСОБА_6 не відповідає дійсності. Стверджує, що біржова угода не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею, так як на протязі тривалого часу не проведено оплати за майно, допущено грубі порушення при проведенні торгів.

Представники позивача за первісним позовом в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали.

Відповідач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, мотивуючи тим, що договір зберігання укладено формально; дій, спрямованих на реальне зберігання товару, зберігачем вчинено не було; майнодавцем товар на зберігання не передавався; докази факту зберігання відсутні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2008р. між Горішненською сільською радою (Майнодавець) та фізичною особою-підприємцем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Зберігач) укладено безоплатний договір зберігання, за умовами якого Майнодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання залізобетонні дорожні плити в кількості 2000 штук.

До укладення оспорюваного договору зберігання від 22.07.2008р., фізична особа-підприємець ОСОБА_6 18.07.2008р. на біржових торгах придбав у Горішненської сільської ради 2000 залізобетонних дорожніх плит, про що було укладено Біржову угоду купівлі-продажу № 5/07-08, зареєстровану на Товарній біржі «Львівська Універсальна»(реєстраційний № 5/07-08). Зазначена Угода була укладена на виконання рішень Горішненської сільської ради № 111 від 07.04.2008р. та № 114 від 30.05.2008р.

На виконання біржової угоди купівлі-продажу № 5/07-08 від 18.07.2008р., Горішненська сільська рада (Продавець) передала ФОП ОСОБА_6В, (Покупець) дорожні плити в кількості 2000 штук загальною вартістю 277371,07 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі дорожніх плит від 21.07.2008р.

Таким чином, на момент укладення договору зберігання 22.07.2008р. залізобетонні дорожні плити в кількості 2000 штук вже були продані фізичній особі підприємцю ОСОБА_6 і передані йому по Акту приймання-передачі від 21.07.2008р., що фактично унеможливлювало передачу їх Горішненською сільською радою на зберігання, оскільки на момент укладення Договору зберігання від 22.07.2008р. у Майнодавця вони були фактично відсутні. Відтак, майно на зберігання на виконання умов Договору зберігання позивачем відповідачу не передавалось.

Доводи апелянта про те, що згідно з Актом приймання-передачі дорожніх плит від 21.07.2008р. позивачем за первісним позовом було передано відповідачу майно на зберігання саме на виконання умов укладеного сторонами Договору зберігання від 22.07.2008р., є некоректними і не заслуговують на увагу, оскільки Акт приймання-передачі дорожніх плит датований 21.07.2008р., тобто до укладення Договору зберігання від 22.07.2008р., і з нього не вбачається, що він укладений на виконання Договору зберігання, оскільки сторонами даного Договору є Майнодавець і Зберігач, а як вбачається із Акту приймання-передачі від 21.07.2008р., він підписаний Продавцем і Покупцем, тобто укладений на виконання біржової угоди купівлі-продажу № 5/07-08 від 18.07.2008р.

Відповідно до ч.1 ст.963 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Нормами ст.203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, за Договором зберігання від 22.07.2008р., укладеним між Горішненською сільською радою (Майнодавець) та ФОП ОСОБА_6 (Зберігач), жодне майно не передавалося. Зазначений договір був укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, а тому, в силу ст.ст.203, 234 ЦК України, зазначений правочин є фіктивним і підлягає визнанню судом недійсним. З огляду на викладене, за безпідставністю не підлягають задоволенню вимоги апелянта про зобов'язання ФОП ОСОБА_6 виконати умови Договору зберігання від 22.07.2008р.

Відтак, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції законно та обґрунтовано задоволено зустрічний позов про визнання недійсним Договору зберігання від 22.07.2008р. та відмовлено у задоволенні первісного позову про зобов'язання виконати умови Договору зберігання від 11.07.2008р.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Відтак, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2011р. у справі № 5015/4738/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Горішненської сільської ради, с.Горішне Миколаївського району Львівської області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Якімець Г.Г.