Постанова

від 22.11.2011 по справі 5015/4841/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.11 Справа № 5015/4841/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Хабіб М.І.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства «Торговий дім «Прем'єр Папір», м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2011р.

у справі № 5015/4841/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД», м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Торговий дім Прем'єр Папір», м.Львів

про стягнення 4406,21 грн.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_3

відповідача: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.09.2011р. у справі № 505/4841/11 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД», м.Київ, та стягнуто з відповідача ОСОБА_2 підприємства «Торговий дім «Прем"єр Папір» (м.Львів, пр-т. ОСОБА_5, 85/8, код ЄДРПОУ 34768237)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (м.Київ, вул.Щорса, 7/9, код ЄДРПОУ 32605152) 3600,00 грн. основного боргу, 278,88грн. пені, 414,00грн. індексу інфляції, 113,33грн. 3% річних, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229, 230, 231, 343 Господарського кодексу України та умов укладеного сторонами договору.

Не погоджуючись з рішення суду, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, залишити позов без розгляду, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що відповідачем було затримано оплату наданих послуг за укладеним з позивачем договором, у зв'язку із існуванням заборгованості у позивача перед відповідачем, яка виникла внаслідок пошкодження позивачем вантажу при здійсненні попереднього перевезення за вказаним договором, та запропоновано позивачу підписати договір про зарахування зустрічних однорідних вимог; крім того, позивач при пред'явленні позову, що випливає з перевезення, пропустив встановлений ч.5 ст.315 ГК України шестимісячний строк позовної давності, чого суд першої інстанції при постановленні рішення не врахував.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів

апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа-Транс ЛТД»(перевізник, позивач) та ОСОБА_2 підприємством «Торговий дім «Прем'єр Папір»(замовник, відповідач) укладено договір № L-206 на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 24.04.2010р., яким сторони врегулювали порядок відносин, що виникають між ними при перевезені вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому і міжнародному сполученнях.

Як стверджує представник позивача, на підставі вказаного договору № L-206 на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 24.04.2010р. та заявки ПП «Торговий дім «Прем'єр Папір»на перевезення вантажу № КК 4277 від 02.06.2010р., позивач автомобілем, державний номер НОМЕР_1/АА 3489 ХР, здійснив перевезення вантажу відповідачу за маршрутом Львів - Київ. Обставину виконання позивачем повністю послуги з перевезення вантажу відповідач не заперечує та представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, хоча з товарно-транспортної накладної ААК № 001039 від 09.06.2010р. дана обставина не вбачається, оскільки в ТТН відсутня відмітка вантажоодержувача про отримання вантажу.

Згідно з п.5.1 договору, ціна послуг з перевезення встановлюється сторонами у договорі-заявці, який є невід'ємною частиною договору. Розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок протягом 10 днів з часу отримання документів що підтверджують виконання перевезення.

Згідно з заявкою на перевезення вантажу № КК 4277 від 02.06.2010р. ціна послуг з перевезення вантажу склала 3600 грн. На вказану вартість позивачем був виписаний рахунок № 4277 від 03.06.2011р.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.07.2010р., відповідач отримав пакет документів, необхідний для оплати послуг з перевезення вантажу, лише 05.07.2010р. Тобто, відповідач повинен був провести розрахунок з позивачем в сумі 3600 грн. до 15.07.2010р. Вказану обставину відповідач підтвердив в апеляційній скарзі.

29.06.2011р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № б/н про сплату за надані послуги перевезення вантажу, проте, дана вимога залишена останнім без відповіді та задоволення.

Боргу в сумі 3600 грн. відповідач позивачу не сплатив, а відтак, на підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 414 грн. індексу інфляції та 113,33 грн. 3% річних, на підставі п.6.6 договору нарахував пеню в сумі 278,88 грн.

Згідно з ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відтак, не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що відповідачем було затримано оплату наданих послуг за укладеним з позивачем договором, у зв'язку із існуванням заборгованості у позивача перед відповідачем, яка виникла внаслідок пошкодження позивачем вантажу при здійсненні попереднього перевезення за вказаним договором, оскільки таких заходів впливу чи умов відстрочення платежу, як законодавство, так і укладений між сторонами договір перевезення, не містить.

Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів погашення відповідачем 3600 грн. основного боргу матеріали справи не містять та відповідачем не подані.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі ст.625 ЦК України правомірно заявив вимогу про стягнення з нього сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних. І суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійснених нарахувань, встановив, що позивачем вірно обраховано інфляційні втрати в сумі 414 грн. та три проценти річних в сумі 113,33 грн., які підлягають стягненню з відповідача разом з сумою основного боргу в повному обсязі.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.6 укладеного сторонами договору передбачено, що у разі невиконання сторонами термінів взаєморозрахунків винна сторона сплачує пеню за погодженням з іншою стороною, а у разі відсутності такого погодження - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відтак, на підставі п.6.6 договору позивач за період з 16.07.2010р. по 11.01.2011р. нарахував відповідачу 278,88 грн. пені. Апеляційний господарський суд, перевіривши правильність розрахунку суми пені, встановив, що з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України розмір пені обрахований вірно, а відтак, підлягає стягненню з відповідача повністю.

Законності та обґрунтованості позовних вимог в сумах 3600 грн. основного боргу, 278,88грн. пені, 414 грн. індексу інфляції та 113,33 грн. 3% річних відповідач не спростував. Однак, апелянт стверджує, що позивач при пред'явленні позову, що випливає з перевезення, пропустив встановлений ч.5 ст.315 ГК України шестимісячний строк позовної давності, чого суд першої інстанції при постановленні рішення не врахував.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктами 1, 6 частини 2 ст.258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) та у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст.925 ЦК України) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.5 ст.315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Згідно з ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Однак, відповідно до ч.2 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Частиною 3 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач в суді першої інстанції до моменту винесення останнім рішення по суті заявлених позовних вимог заяви про застосування позовної давності не заявляв, а відтак, у господарського суду не було правових підстав для відмови в позові з мотивів пропуску позивачем позовної давності.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Тому враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає. При цьому, судом апеляційної інстанції також враховано, що процесуальних підстав для залишення позову без розгляду, як просить відповідач в апеляційній скарзі, матеріали справи не містять.

Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 13.09.2011р. у справі № 505/4841/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства «Торговий дім «Прем'єр Папір», м.Львів -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Хабіб М.І.

Суддя Якімець Г.Г.