Рішення

від 22.09.2015 по справі 243/7657/15-ц

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 243/7657/15-ц

№ 2/243/4004/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Руденко Л.М.

при секретарі - Кобець О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2015 р. до Слов'янського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01.11.2006р. по 03.03.2015р. вона працювала у відповідача медсестрою. Дані обставини підтверджуються, зокрема записами в сторінках її трудової книжки. В грубе порушення вимог закону, заробітна плата їй виплачується нерегулярно, на даний час у відповідача мається підтверджена двома довідками заборгованість переді нею по заробітній платі:

1) згідно довідки № 688 заборгованість по заробітній платі переді нею за період з 01.07.2014р. по 30.09.2014р. становить 9453грн.35коп.

2) згідно довідки № 689 заборгованість по заробітній платі переді нею за період з 01.10.2014р. по 28.02.2015р. становить 7539грн.39коп.

Вважає дії роботодавця по невиплаті їй заробітної плати незаконними оскільки у відповідності з ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Вона стверджує, що при звільненні роботодавець (відповідач), в грубе порушення закону не виплатив їй усі суми, належні їй як звільненому працівнику у день її звільнення.

Зокрема, окрім заборгованості по заробітній платі, відповідач має також заборгованість переді нею по компенсації за невикористану відпустку в сумі 2495грн.25коп., що підтверджується відповідною довідкою № 1192.

Отже, роботодавець допустив затримку з остаточним розрахунком при звільненні, чим порушив її законні трудові права.

Вона має розрахункові листки роботодавця про нараховану їй заробітна плату і відпрацьований час, отже на їх підставі вона зробила власний розрахунок, який навоже далі, її середньоденного (середньогодинного) заробітку згідно Постанови КМУ № 100 від,08.02.1995р. (за два місяці перед її звільненням, в яких вона працювала про нараховану їй оплату праці) для оплати їй середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при її звільненні, яке було 03.03.2015р.

Згідно розрахункового листка роботодавця за лютий 2015р. вона відпрацювала 93,6 годин, за які була нарахована оплата праці 1075грн.07коп. У січні 2015р. вона не працювала жодного дня,

оскільки у цей час була у відпустці. Згідно розрахункового листка роботодавця за грудень 2014р. вона відпрацювала 158,4 годин, за які була нарахована оплата праці 1486грн.20коп. Отже її середньогодинний заробіток (за два місяці) згідно Постанови № 100 від 08.02.1995р. розраховується так:

( (1075грн.07коп. : 93,6 ) + (1558грн.47коп. : 158,4 ) ) : 2 = 10 грн. 66 коп.

Час затримки розрахунку при звільненні з 03.03.2015р. по дату подання цього позову до суду (30.07.2015р.) складає 149 днів, що при 8 годинному робочому дні складає 149 х 8=1192 годин. Отже сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розрахована так :

1192грн. х 10,66 = 12706 грн. 72 коп.

Оскільки роботодавець не виплатив їй всі суми, належні їй, як звільненому працівникові в день звільнення, їй заподіяна моральна шкода, розмір якої вона оцінює в сумі 10000 гривень, з урахуванням наступного.

Роботодавцем (відповідачем) були порушені її законні трудові права в зв'язку з чим їй були спричинені моральні страждання, так як вона тривалий час не отримувала всі суми, належні їй, як звільненому працівникові в день звільнення, які були джерелом доходу для неї та її неповнолітнього сина. Вона відчувала матеріальний тягар через нестачу коштів, вимушена була здійснювати, вживати додаткові зусилля для утримання неповнолітнього сина та організації свого повсякденного життя. Вона відчувала і відчуває моральні страждання, які не вгамувалися ще й досі тому що її законні трудові права були порушені відповідачем, який не бажав їх самостійно своєчасно самотужки відновити. Головним чином її хвилює те, що її друзі та її знайомі і суд прочитають її позовну заяву по її справі та повірять тому, що вона не добилася від роботодавця виплати їй всіх сум, належних їй, як звільненому працівникові в день звільнення. Її моральні страждання посилює той факт, що згодом, після її звільнення, роботодавець не вибачився усно та письмово належним чином перед нею, не продемонстрував переді нею ніякого каяття у тому, що серйозне порушив її законні трудові права, не бажав самостійно своєчасно самотужки їх відновити. Внаслідок невиплати їй роботодавцем (відповідачем) всіх сум, належних їй, як звільненому працівникові в день звільнення вона відчувала і відчуває почуття незручності, пов'язане з неповагою, презирством відповідачем її гарантованих Конституцією України і передбачених трудовим законодавством прав на отримана остаточного розрахунку в день звільнення.

Просить суд стягнути з відповідача на її, ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) користь :

1) заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2014р. по 30.09.2014р. в сумі 9453 грн. 35 коп. та за період з 01.10.2014р. по 28.02.2015р. в сумі 7539 грн. 39 коп., а загалом 16992 грн.74 коп.

2) заборгованість по компенсації за невикористану відпустку в сумі 2495 грн. 25 коп.

3) її середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто з 03.03.2015р. по дату подання цього позову до суду (30.07.2015р.) в сумі 12706 грн. 72 коп.

4) суму 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням її законних трудових прав, а саме - не здійсненням зі нею остаточного розрахунку у день звільнення.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_2 в судовому засіданні не були присутні, але надали до суду заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі, підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача КЛПУ "Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки" в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи у його відсутність не надав.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено, ОСОБА_1 працювала у КЛПУ «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки» на посаді медсестра з 01.11.2006 року по 03.03.2015 року, коли була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 5,6). При звільненні з підприємства остаточний розрахунок по заробітній платі з позивачем проведений не був.

Згідно довідки № 688 заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем за період з 01.07.2014р. по 30.09.2014р. становить 9453грн.35коп. та згідно довідки № 689 заборгованість по заробітній платі за період з 01.10.2014р. по 28.02.2015р. становить 7539грн.39коп. (а.с. 7,8)

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням з КЛПУ «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки» 03.03.2015 року, заборгованість по заробітній платі складає 16992 грн.74 коп., між сторонами відсутній спір з приводу розміру заборгованості по заробітній платі, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не ріже двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно- правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов»язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов»язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та

інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до довідки про доходи, виданої відповідачем позивачу, № 1192 від 16.07.2015 року, розмір відпускних з 16.01.2015 року - 31.01.2015 року складає 1151 грн. 20 коп.; розмір відпускних з 01.02.2015 року - 09.02.2015 року складає 647 грн. 55 коп.; розмір компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 01.11.2014 року по 03.03.2015 року в кількості 10 календарних днів складає 696 грн. 50 коп. Загальна сума заборгованості складає 2495 грн. 25 коп., яка є не виплаченою, тому суд вважає необхідним стягнути дану суму з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання стосовно виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 березня 2015 року по 30 липня 2015 року в сумі 12706 грн. 72 коп., суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України "В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку".

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VII "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Тому з КЛПУ «Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки» на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку.

Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин).

Отже, згідно розрахункового листка роботодавця за лютий 2015р. позивач відпрацювала 93,6 годин, за які була нарахована оплата праці 1075грн.07коп. У січні 2015р. вона не працювала

жодного дня, оскільки у цей час була у відпустці. Згідно розрахункового листка роботодавця за грудень 2014р. позивач відпрацювала 158,4 годин, за які була нарахована оплата праці 1486грн.20коп. Отже середнього динний заробіток (за два місяці) позивача згідно Постанови № 100 від 08.02.1995р. розраховується так:

( (1075грн.07коп. : 93,6 ) + (1558грн.47коп. : 158,4 ) ) : 2 = 10 грн. 66 коп.

Час затримки розрахунку при звільненні з 03.03.2015р. до 30.07.2015р. складає 149 днів, що при 8 годинному робочому дні складає 149 х 8=1192 годин. Отже сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розрахована так :

1192грн. х 10,66 = 12706 грн. 72 коп.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку в сумі 12706 грн. 72 коп. підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оскільки на теперішній час заборгованість по заробітної платі відповідачем не погашена, то процесуальний строк звернення до суду позивача з вимогою про стягнення моральної шкоди не сплив.

У зв'язку з чим, враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, суд вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди та встановити його в сумі 1000 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 27, 59, 60, 61, 88, 192, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 117, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України. Законом України "Про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", Законом України "Про судовий збір суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки" про стягнення заборгованості по

заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки" (код ЄДРПОУ 01990312) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2014р. по 30.09.2014р. та за період з 01.10.2014р. по 28.02.2015р. в сумі 16992 грн.74 коп. (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві грн. 74 коп.); заборгованість по компенсації за невикористану відпустку в сумі 2495 грн. 25 коп. (дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять грн. 25 коп.); середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, з 03.03.2015р. по 30.07.2015р. в сумі 12706 грн. 72 коп. (дванадцять тисяч сімсот шість грн. 72 коп.); моральну шкоду в сумі 1000 грн. (одна тисяча грн.)

Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи "Міська психоневрологічна лікарня м. Горлівки" (код ЄДРПОУ 01990312) судовий збір на користь держави у розмірі 243,60 гривень на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Слов'янськ/22030001.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: