Постанова

від 26.02.2009 по справі 7466-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИ М

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Л юксембург/Речна, 29/11, к. 215

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.02.2009 Справа №2-19/7466-2008А

За позовом - Первомайськ ої міжрайонної Державної под аткової інспекціїв АР Крим, с мт.Первомайське АР Крим

До відповідача - Суб'єкту п ідприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (ро сійською мовою - ОСОБА_2) , смт.Первомайське АР Крим

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ПП «Тріос-Інтекс», м. Луганськ

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ПП «Фомансе», м.Попас на

Про визнання недійсною уго ди

Суддя Мокрушин В.І.

Секретар Хлебнікова Н.С.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача - не з' явив ся

Від відповідача - ОСОБА _4, представник, довіреність б/н від 27.03.2008 р.

Від третьої особи 1- не з' явився

Від третьої особи 2 - не з' явився

Суть спору:

Позивач звернувся до госпо дарського суду Автономної Республіки Крим із адмініс тративним позовом до відпові дача про визнання недійсною угоду від 10.04.2006 р. на суму 2106,78 грн., укладену між суб' єктом підп риємницької діяльності ОС ОБА_2 та ПП «Фомансе», а також угоди від 20.11.2006 р. та 25.12.2006 р. на зага льну суму 29304,00 грн., укладену між суб' єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та ПП « ТПК «Тріос-Інтекс». Позовні в имоги мотивовані тим, що укла дені угоди суперечать інтере сам держави та суспільства.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якому позовні в имоги не визнає та просить у з адоволенні позову відмовити .

Справа слухалася у відпові дності до положень Кодексу а дміністративного судочинст ва України (від 06.07.2005 року № 2747 із з мінами та доповненнями).

Сторони відмовилися від по слуг перекладача.

Відповідно до ст.41 Кодексу а дміністративного судочинст ва України (від 06.07.2005 року № 2747 із з мінами та доповненнями) здій снювалася фіксація судового процесу технічними засобами .

Відповідно до ст.130 Кодексу а дміністративного судочинст ва України (від 06.07.2005 року № 2747) пер ед початком слухання справи сторонам були роз' яснені пр ава, передбачені ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинс тва України (від 06.07.2005 року № 2747) та вручені пам' ятки про права та обов' язки сторін.

Розглянувши матеріали спр ави, суд-

В С Т А Н О В И В :

Згідно із ст.71 Кодексу адмін істративного судочинства Ук раїни (від 06.07.2005 року № 2747 із зміна ми та доповненнями) кожна сто рона повинна довести ті обст авини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо о соба, яка бере участь у справі , без поважних причин не надас ть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд в ирішує справу на основі наяв них доказів.

Суб' єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 (росій ською мовою - ОСОБА_2 - д алі по тексту СПД ОСОБА_2), з ареєстрована у якості суб'єк та підприємницької діяльнос ті 15 січня 2003 року Первомайсько ю районною державною адмініс трацією, про що видано свідоц тво про державну реєстрацію (а.с.5).

Відділом податкової міліц ії Красноперекопської об' є днаної податкової інспекції в АР Крим була проведена пере вірка СПД ОСОБА_2 в ході як ої встановлено, що СПД ОСОБ А_2 здійснювала фінансово-г осподарські відносини з ПП « Фомансе» та ПП «ТПК «Тріос-Ін текс».

Відповідно до угоди від 10.04.2006 року СПД ОСОБА_2 придбала у ПП Фомансе» (код 33224907) товар на загальну суму 2106,78 грн., що підтв ерджується податковою накла дною № 48 від 10.04.2006 року (а.с.18).

Відповідно до угоди від 25.12.2006 року та 20.11.2006 року СПД ОСОБА_2 придбала у ПП «ТПК «Тріос-Інт ех» (ІНН 343870512361) товар на загальну суму 43821,54 грн., що підтверджуєть ся податковими накладними № 155, 140 (а.с.14, 15).

Постановою господарського суду Луганської області від 23.03.2007 року по справі № 8/106пн-ад при пинено юридичну особу - при ватне підприємство «Фомансе » (код 33224907) (а.с.17).

Підставою для визнання уго д недійсними позивачем вказа но ненадходження до бюджету відповідних сум податків. Ін ших доказів, підтверджуючих позовні вимоги позивачем не надано.

На час здійснення оспорюва ної угоди Приватне підприємс тво «Фомансе» було зареєстро ване в Єдиному державному ре єстрі підприємств та організ ацій України, мало свідоцтво платника податку на додану в артість, а визнання у судовом у порядку недійсними з момен ту реєстрації установчих док ументів підприємства, його с відоцтва платника податку на додану вартість не є підстав ою для визнання вчинених ним з іншими суб' єктами господ арювання юридично значимих д ій недійсними, оскільки його контрагент за договором мож е нести відповідальність лиш е за наявності вини.

Згідно із ч.1 ст.207 Господарсь кого кодексу України (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та дорпов неннями) господарське зобов' язання, що не відповідає вимо гам закону, або вчинено з мето ю, яка завідомо суперечить ін тересам держави і суспільств а, або укладено учасниками го сподарських відносин з поруш енням хоча б одним з них госпо дарської компетенції (спеціа льної правосуб' єктності), м оже бути на вимогу однієї із с торін, або відповідного орга ну державної влади визнано с удом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Госп одарського кодексу України ( від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та дорповненнями) слід застосов увати з урахуванням того, що п равочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтерес ам держави і суспільства, вод ночас суперечить моральним з асадам суспільства, а тому зг ідно із ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільног о кодексу України (від 16.01.2003 рок у № 435-IV із змінами та дорповнен нями) є нікчемним, і визнання т акого правочину недійсним су дом не вимагається.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України (від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР) о ргани державної влади та орг ани місцевого самоврядуванн я, їх посадові особи зобов'яз ані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосі б, що передбачені Конституці єю та законами України.

Згідно із ст.4 Закону Україн и «Про державну податкову сл ужбу в Україні» (від 04.12.1990 року № 509 із змінами та доповненнями ) органи податкової служби є о рганами виконавчої влади.

Таким чином, органи податко вої служби та їх посадові осо би повинні діяти лише на підс таві, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конс титуцією та законами України .

Органи державної податков ої служби, вказані в абзаці пе ршому ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (від 04.12.1990 року № 509 із зм інами та доповненнями) можут ь на підставі п.11 цієї статті з вертатись до судів з позовам и про стягнення в доход держа ви коштів, одержаних за право чинами, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтерес ам держави і суспільства, пос илаючись на їхню нікчемність .

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, я ка завідомо суперечить інтер есам держави і суспільства. Р азом з тим, за змістом ч.1 ст.208 Го сподарського кодексу Україн и (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами т а дорповненнями) застосуванн я цих санкцій можливе лише в р азі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені ч.1 ст.208 Господарського кодексу Укра їни (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінам и та дорповненнями) не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, ін ших обов' язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушен ням є несплата податків, а не в чинення правочину. Для засто сування санкцій, передбачени х ч.1 ст.208 Господарського кодек су України (від 16.01.2003 року № 436-IV із змінами та дорповненнями) не обхідним є наявність умислу на укладання угоди з метою, як а завідомо суперечить інтере сам держави і суспільства, на приклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податкі в.

Відповідно до частини 3 ст.92 Ц ивільного кодексу України (в ід 16.01.2003 року № 435 із змінами та до повненнями) орган або особа, я ка відповідно до установчих документів юридичної особи ч и закону виступає від її імен і, зобов'язана діяти в інтерес ах юридичної особи, добросов існо і розумно та не перевищу вати своїх повноважень. У від носинах із третіми особами о бмеження повноважень щодо пр едставництва юридичної особ и не має юридичної сили, крім в ипадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала ч и за всіма обставинами не мог ла не знати про такі обмеженн я.

Це положення є гарантією ст абільності майнового оборот у і є також загальноприйняти м стандартом у світовій прак тиці, зокрема, відповідно до П ершої директиви Ради Європей ських Співтовариств від 9 бер езня 1968 р. (68/151/ЄЕС).

Враховуючи те, що кожна стор она повинна довести ті обста вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і з аперечень, податковою інспек цією недоведене того, що спір ні договори укладені з метою , завідомо суперечною інтере сам держави і суспільства.

Розглянув матеріали справ и, суд прийшов до висновку, що доводи позивача не відповіда ють обставинам справи, підст ави, необхідні для задоволен ня позову, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинс тва України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд

П О С Т А Н О В И В :

· У задоволенні адмін істративного позову відмови ти.

Постанова може бути оскарж ена у апеляційному порядку в ідповідно до ст.185-187 Кодексу ад міністративного судочинств а України.

Постанова проголошена у су довому засіданні 26.02.2009 року у 10 г од. 15 хв.

У судовому засіданні прого лошена вступна та резолютивн а частина рішення.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.