Ухвала

від 06.02.2015 по справі 461/1134/15-к

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/1134/15-к

Провадження № 1-кс/461/718/15

УХВАЛА

06.02.2015 слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю слідчого ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , його захисника ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання старшого слідчого СВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_2 про накладення арешту на майно,

в с т а н о в и в :

старший слідчий СВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_2 за погодженням старшого прокурора прокуратури м. Львова ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,1 кв.м., які належать ОСОБА_3 .

В обґрунтування внесеного клопотання покликається на те, що 14 грудня 2012 року ОСОБА_6 укладено договір позики з ТзОВ "ІПК Партнер" в особі ОСОБА_6 як директора товариства та в подальшому, у зв`язку із невиконанням його умов, ініційовано фіктивний судовий спір, за результатами якого Миколаївським районним судом Львівської області, 21.03.2013 видано виконавчий лист щодо стягнення коштів в сумі 55000 грн. з ТзОВ «ІПК Партнер» код ЄДРПОУ 38501586 на користь ОСОБА_6 , в ході виконання якого, з комунальної власності територіальної громади м. Львова вибули нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 вартістю 78 000 грн. Крім цього, в ході досудового розслідування у слідства виникли підстави вважати, що ТзОВ «ІПК Партнер» незаконно оформили право власності на нежитлові приміщення загальною площею 54,1 кв.м., що по АДРЕСА_1 , оскільки суддею Болохевіського міського суду Івано Франківської області ОСОБА_7 07.11.2014 винесено вирок судді Дрогобицького районного суду за постановлення завідомо неправдивої ухвали на підставі якої було зареєстровано право власності на вищезазначені приміщення за ТзОВ «ІПК Партнер». Загальна вартість нежитлових приміщень загальною площею 54,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ПП «Никитенко Х.В.» станом на 05.06.2013 становить 107851 грн. Перехід права власності на вказані нежитлові приміщення до третіх осіб в подальшому призведе до неможливості їх повернення у власність територіальної громади міста Львова, а відтак спричинить тяжкі наслідки значну матеріальну шкоду.

В судовому засіданні слідчий підтримав внесене клопотання з підстав, викладених у такому та просив клопотання задоволити.

Захисник особи, у власності якої на даний момент перебуває майно, про накладення арешту на яке просить слідчий, в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання та просив відмовити в задоволенні такого, покликаючись на те. що ОСОБА_3 є правомірним набувачем нерухомого майна та не має жодного відношення до фігурантів кримінального провадження.

Заслухавши думки учасників процесу з приводу клопотання, оглянувши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Встановлено, що у провадженні слідчого відділу ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження №42014140030000060 від 10 листопада 2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. З матеріалів клопотання вбачається, що 14 грудня 2012 року ОСОБА_6 укладено договір позики з ТзОВ "ІПК Партнер" в особі ОСОБА_6 як директора товариства та в подальшому, у зв`язку із невиконанням його умов, ініційовано фіктивний судовий спір, за результатами якого Миколаївським районним судом Львівської області, 21.03.2013 видано виконавчий лист щодо стягнення коштів в сумі 55000 грн. з ТзОВ «ІПК Партнер» код ЄДРПОУ 38501586 на користь ОСОБА_6 , в ході виконання якого, з комунальної власності територіальної громади м. Львова вибули нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 вартістю 78 000 грн. Крім цього, в ході досудового розслідування у слідства виникли підстави вважати, що ТзОВ «ІПК Партнер» незаконно оформили право власності на нежитлові приміщення загальною площею 54,1 кв.м., що по вул. Городоцькій,89 у м.Львові, оскільки суддею Болохевіського міського суду Івано Франківської області ОСОБА_7 07.11.2014 винесено вирок судді Дрогобицького районного суду за постановлення завідомо неправдивої ухвали на підставі якої було зареєстровано право власності на вищезазначені приміщення за ТзОВ «ІПК Партнер».

Право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, про накладення арешту на яке просить слідчий, а саме: нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,1 кв.м. підтверджується долученими в судовому засіданні документами, а сам:копією свідоцтва, зареєстрованого в реєстрі за №2908, таке видано приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та посвідчено, що ОСОБА_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності майно, що складається з: нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_1 вартістю 108000,00 грн., загальною площею 54,1 кв.м., яке придбане ОСОБА_3 за 108000,00 грн., що раніше належало ТзОВ «ІПК Партнер». На підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_9 18 грудня 2012 року за реєстровим №4963, зареєстрованого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 25 грудня 2012 року за №37904115; копією акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 26 липня 2013 року; копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №6989090 від 26 липня 2013 року; копією протоколу №1413273-1/1 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна; копією рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 травня 2014 року у справі №461/15123/13-ц; копією ухвали Апеляційного суду Львівської області від 17 грудня 2014 року у справі №461/15123/13-ц.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Встановлено, що ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42014140030000060 від 10 листопада 2014 року, не має жодного із статусів, перелічених у ч.1 ст.170 КПК України.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, с лідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше. У невідкладних випадках, з метою забезпечення збереження речових доказів або можливої наступної конфіскації чи спеціальної конфіскації коштів та іншого майна, у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, арешт на майно або кошти на рахунках фізичних та юридичних осіб у фінансових установах може бути накладено за письмовим рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України, погодженим прокурором. Такі заходи застосовуються на строк до 72 годин. Директор Національного антикорупційного бюро України впродовж 24 годин з моменту прийняття такого рішення звертається до слідчого судді, суду з клопотанням про арешт майна.

Встановлено, що нерухоме майно, про накладення арешту на яке просить слідчий, не відповідає вимогам ст.167 КПК України, рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 травня 2014 року у справі № 461/15123/13-ц у задоволенні позову заступника прокурора м. Львова про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено; вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 грудня 2014 року.

Відповідно до ч.4 ст.170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Встановлено, що ОСОБА_3 не має у кримінальному провадженні статусу підозрюваного, обвинуваченого або особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Крім цього, встановлено, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем нерухомого майна, придбав таке через аукціон.

Згідно з ч.4 ст.170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчим не доведено, що незастосування арешту майна може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України, ч.3 ст.368 КК України, слідчий суддя

у х в а л и в :

у задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_2 про накладення арешту на майно відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області, в строки, передбачені ст.395 КПК України.

Слідчий суддя ОСОБА_1