Рішення
від 04.09.2013 по справі 922/3526/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р.Справа № 922/3526/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом відкритого акціонерного товариства "Мирнодолинський дослідно-експериментальний завод", 93280, Луганська область, м. Первомайськ, смт. Тошківка, код 05766095; до товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки", 61140, м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 100, код 35243848; про стягнення 13320,00грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №21 від 01.09.2013р.;

відповідача - не з"явився.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Мирнодолинський дослідно-експериментальний завод" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 13320,00грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем не поставлено позивачу товар, який був оплачений останнім на підставі рахунку на оплату за замовленням №Х/Д-0000463 від 19.06.2013р., виставленого відповідачем, вказуючи в якості правових підстав позову на положення ст.ст. 530, 1212, 1213, 1215 ЦК України.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачу за платіжним дорученням №4823 від 21.06.2013р. сплачені грошові кошти в сумі 13320,00грн. за обладнання, вказане у рахунку на оплату за замовленням №Х/Д-0000463 від 19.06.2013р., проте договору на поставку цього обладнання між сторонами укладено не було, строк поставки товару не визначався і товар поставлений не був, а відтак грошові кошти в сумі 13320,00грн. набуті відповідачем безпідставно, що за приписами ст.1212 ЦК України встановлює обов"язок особи, яка набула майно без достатньої правової підстави, повернути його.

Відповідач в судове засідання свого повноважного представника не направив, докази, витребувані ухвалою суду про порушення провадження у справі, не надав. Разом з цим, до суду 04.09.2013р. повернулася ухвала про порушення провадження у справі без доказів її вручення відповідачу, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", яка направлялася на адресу вказану у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене та приписи п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відкрите акціонерне товариство "Мирнодолинський дослідно-експериментальний завод" 21.06.2013р. платіжним дорученням №4823 від 21.06.2013р. (а.с.34) перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Дом сварки" 13320,00грн., призначення платежу - рахунок №Х/Д-0000463 від 19.06.2013р.

Як слідує з позовної заяви договору на поставку обладнання, вказаного у рахунку на оплату за замовленням №Х/Д-0000463 від 19.06.2013р., яки виставлений відповідачем (а.с.33), між сторонами укладено не було, строк поставки товару не визначався і товар поставлений не був, в зв"язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією №114/07 від 10.07.2013р. про повернення грошових коштів в сумі 13320,00грн., яка отримана останнім 15.07.2013р. (а.с.35-36), проте станом на момент розгляду справи грошові кошти позивачу не повернув, що і стало підставою звернення позивачем із даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинм, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995р. № 227 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Згідно з п.2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється у судовому порядку.

Приписами статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення статті застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначена стаття визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми цієї статті застосовуються судом до вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Таким чином, виходячи з визначених положенням гл. 83 ЦК України умов, у даному спорі предметом доказування є: по-перше, набуття відповідачем грошових коштів в сумі 13320,00грн.; по-друге, набуття грошових коштів за рахунок відповідача; по-третє, відсутність правової підстави для набуття грошових коштів.

У платіжному дорученні №4823 від 21.06.2013р. підставою платежу зазначено оплата за установку плазм. згідно рахунку №Х/Д-0000463 від 19.06.2013р., з якого вбачається, що грошові кошти в сумі 13320,00грн. це вартість установки повітряно-плазмового різання CUT-100 (1 шт., 10800,00грн.), електрод до Р 80 CUT-60 (5шт., 30,00грн.) та сопло до Р 80 CUT-60 (5шт., 30,00грн.), сума ПДВ 2200,00грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами ч.2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦК України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 ЦК України).

При цьому, договір та/або пропозиція укладення договору, викладені в письмовій формі, мають юридичну силу після їх підписання та скріплення печатками повноважними особами контрагентів. (ст. 207 ЦК України).

В контексті вищенаведеного, оскільки рахунок №Х/Д-0000463 від 19.06.2013р. взагалі не підписано зі сторони відповідача та не скріплений печаткою останнього, його не можна віднести до пропозиції укласти договір у розумінні норм ЦК України.

При цьому, між сторонами не було укладено договору купівлі-продажу відповідного обладнання, не досягнуто істотних умов для такого договору.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ч.3 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

При цьому слід зазначити, що у відповідності до п.2 ст.1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

До відсутності правової підстави ця стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.

Друга частина статті передбачає, що підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (коли набувач майна свідомо подає підроблені документи для отримання пільги або здійснює якісь інші неправомірні діяння з метою отримання безпідставного збагачення).

Перелік ситуацій, при виникненні яких допускається застосування норм статті 1212 ЦК України, не є вичерпним, отже, ці положення можуть поширюватися і на інші відносини, якщо має місце безпідставне збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мали місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, визначених ст. 11, 509 ЦК України

Доданими до позовної заяви доказами підтверджується факт перерахування позивачем відповідачу грошових коштів в сумі 13320,00грн., правові підстави перерахування вказаних грошових коштів, наявності між сторонами будь-яких господарських правовідносин відсутні.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, суд бере до уваги, що в п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду доказів повернення безпідставно набутих грошових коштів, сплачених йому позивачем, у розмірі 13320,00грн., суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13320,00грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дом сварки" (61140, м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 100, код 35243848) на користь відкритого акціонерного товариства "Мирнодолинський дослідно-експериментальний завод" (93280, Луганська область, м. Первомайськ, смт. Тошківка, код 05766095) безпідставно набуті грошові кошти у сумі 13320,00грн. та 1720,50грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 05.09.2013 р.

Суддя ОСОБА_2

Дата ухвалення рішення04.09.2013
Оприлюднено01.10.2015

Судовий реєстр по справі —922/3526/13

Рішення від 04.09.2013

Господарське

Господарський суд Харківської області

Френдій Н.А.

Ухвала від 23.08.2013

Господарське

Господарський суд Харківської області

Френдій Н.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні