Рішення

від 12.03.2007 по справі 4/60-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/60-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

12.03.2007                                                                             Справа №  4/60-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом    державного  підприємства  "Дельта-лоцман"  м.Миколаїв

до     приватного  підприємства  "Дніпрочарт"  м.Херсон  

3-я особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору -  державне підприємство «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»  м.Миколаїв

про  стягнення  2.308,05 дол.США  

за участю представників сторін:

від  позивача   - уповноважена особа  Кошева А.В.

від  відповідача   - юрист Швигар Л.Б.

від  3- особи   - уповноважена особа  Зінченко Ю.В.

                                                   в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 2038,92дол. США заборгованості з канального збору за прохід суден Бузько-Дніпровсько-Лиманським і Херсонським каналами, а також 126,41дол. США пені та 142,72дол. США штрафу.

В засіданні  12.03.2007року позивач відповідно до  ст.22 ГПК України подав заяву про  уточнення позовних  вимог, якою  він  просить  замінити  в тексті позовної  заяви:  

В абзаці  1 слова «..і надавати  право  проходження зазначеними  каналами..»словами  «… і отримувати   канальний збір за проходження  суднами  зазначеними каналами» та доповнює  зазначений абзац реченням: «Договір, який був укладений між  позивачем і відповідачем по  справі, був направлений на  регулювання надання позивачем  двох  видів послуг (лінійні і портові лоцманські проведення суден та  послуги  Регіональної  служби  регулювання  руху суден при проходженні суднами по БДЛК і ХМК)  та регулювання порядку сплати  відповідачем канального  збору, справляння якого  передбачено статтею 84 КТМ України та Постановою  Кабінету Міністрів України від  12.10.2000року №1544 «Про  портові збори», а саме – порядку  надання інформації   для виставлення рахунку; порядку виставлення рахунку; строках  сплати  канального  збору та інше.

В абзаці 6 сторінки  2 позовної  заяви  позивач  просить  замінити  слова «Відповідно до розрахунку…» та викласти  його  в наступній редакції: «Відповідно до  розрахунку (додаток 1 до  позову) був зафіксований факт  проходження  Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом  судна «ANNA” під  агентуванням  відповідача, за проходження якого  нараховано  канальний збір в сумі 2.038,92 дол.США.

В абзаці 7 сторінки  2 позовної  заяви  слова “На виконання п.2.1.2 договору…” позивач викладає  в редакції: “На  виконання пункту 2.1.2 договору позивачем було  надано  відповідачу  рахунок на сплату канального  збору, отримання якого  відповідачем підтверджується  копією  реєстру одержаних  рахунків №2382  та поштовою квитанцією №6118 від  17.10.2007року (додається).

В абзаці 8  сторінки  2 позовної  заяви  слова “Станом на 10.01.2007року…” позивач  викладає в редакції “Станом на 10.01.2007року відповідачем канальний збір не  сплачений. Заборгованість  по  сплаті канального збору  становить 2.038,92 дол. США.”

Підставою позовних вимог позивач зазначив невиконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках відповідно до договору №59/09.03-П від 29.09.2003року за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом  судна «ANNA” під  агентуванням  відповідача, за що нараховано  канальний збір в сумі 2.038,92 дол.США.

Відповідач позовні вимоги не визнає посилаючись на те, що в період з 04.05.2006 р. по 02.10.2006року послуги  за договором №59/09.03-П від 29.09.2003року позивачем не  надавалися, оскільки   Бузько-Дніпровсько-Лиманський  канал (далі БДЛК) та Херсонський морський канали (далі ХМК)  знаходились на балансі та в повному господарському віданні державного підприємства "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" і саме ДП "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" у вищезазначений період  надавав йому послуги по  проходженню  суднами  зазначених  каналів. Усі збори, сума яких є предметом спору, відповідач перераховував на рахунок державного підприємства "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" на підставі укладеного  з  ним договору  №133 від 04.07.2006року  та підписаних  актів виконаних  робіт. Серед  цих  зборів було  сплачено  і  2.038,92 дол. США відповідно до  рахунку  ДП «Дніпро-Бузький  морський торгівельний  порт» №86 від 19.09.2006року який виставлено  на підставі інформації  від 08.09.2006року яка  надавалася відповідачем порту, а  не  позивачу.  Як  на факт  надання  послуг  саме портом,   відповідач посилається на акт  прийому-передачі  підписаний між  ним та ДП «Дніпро-Бузький морський торгівельний  порт», який надав до  матеріалів справи  в засіданні 27.02.2007року.

Справа розглядалася з  перервою, яка  оголошувалася в засіданні суду 27.02.2007року  за клопотанням  представника відповідача.

Під  час перерви, 01.03.2007 року, судом одержано  заяву від державного підприємства  "Дніпро-Бузький морський торговельний порт"  про  залучення його  до  участі у справі як  третьої особи на стороні відповідача  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Суд на підставі ст. 27 ГПК України залучив  державне підприємство  "Дніпро-Бузький морський торговельний порт"  до  участі у справі як  третю особу на стороні відповідача  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки із  наданих  ним доказів вбачається, що у зв'язку з  реорганізацією позивача шляхом приєднання до державного підприємства  "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" Бузько-Дніпровсько-Лиманський і Херсонський канали  в період  з 04.05.2006року по  02.10.2006року знаходилися на балансі державного підприємства  "Дніпро-Бузький морський торговельний порт", ним укладено з відповідачем договір  з безпечного  проходу суден  під  агентуванням  відповідача по  цих  каналах №133 від 04.07.2006року та за його  посиланням,  а також  посиланням  відповідача, саме ним  забезпечено з 08.09.2006року по  12.09.2006року прохід судна «ANNA” під  агентуванням  відповідача Херсонським морським портом, за що  відповідачем сплачено канальний збір в сумі 2.038,92 дол.США.

Третя особа  позовні вимоги відхиляє,  надавши в засіданні свої  доводи  та заперечення. Представник третьої  особи  посилається на те, що у  зв'язку з  реорганізацією позивача шляхом приєднання до державного підприємства  "Дніпро-Бузький морський торговельний порт" Бузько-Дніпровсько-Лиманський і Херсонський канали  в період  з 04.05.2006року по  02.10.2006року знаходилися в повному господарському віданні  третьої  особи, утримувалися нею,  саме нею  надавалися відповідачу послуги  з безпечного  проходу суден  під  агентуванням  відповідача по  цих  каналах на підставі договору №133 від 04.07.2006року, тому вважає що  правові підставі стягнення канального  збору в період  знаходження каналів в його повному господарському віданні  у позивача відсутні. Крім  того, він  вважає  безпідставними  посилання позивача на те, що  канальний збір  є  обов'язковим платежем та вважає  його  послугою, яка  надається  як цільовий портовий збір  на підставі укладеного  між  сторонами господарського  договору.

Дослідивши  матеріали  справи, заслухавши представників сторін, суд  дійшов до  висновку про  те, що  позовні вимоги задоволенню  не  підлягають  з  урахуванням  наступного.

29.09.2003року   між  державним  підприємством «Дельта-лоцман»(позивач) та приватним підприємством «Дніпрочарт»(відповідач) укладено  договір  №59/09.03-П. Відповідно до  цього  договору позивач прийняв на себе зобов'язання  за заявками  відповідача надавати  послуги з  лоцманського  проведення, регулювання руху  суден  та надавати   право безпечного  проходження суден  під  агентуванням  відповідача  по Бузько-Дніпровсько-лиманському  і Херсонському морських каналах. Відповідач, який діє  від  імені і за дорученням судновласника,  зобов'язаний за умовами пункту 1.1 договору  прийняти  і оплатити  надані позивачем послуги.

Звертаючись  з  позовною  заявою позивач зазначає, що  ним  надавалися  відповідачу послуги з  безпечного  проходження суден   по Бузько-Дніпровсько-Лиманському  і Херсонському морському каналах.

Оскільки за забезпечення проходу каналом судна «ANNA” під  агентуванням  відповідача, за проходження якого нараховано канальний збір в сумі 2.038,92 дол.США,  розрахунки  відповідач не  здійснив, позивач просить стягнути цю суму а також 126,41дол. США пені та 142,72дол. США штрафу.

За нормою  статті 509 ЦК України  зобов'язанням  є  правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити  на користь другої  сторони певну дію (передати  майно, виконати  роботу, надати  послугу, сплатити  гроші тощо) або  утриматися від  певної  дії, а кредитор  має  право  вимагати  від  боржника виконання  його  обов'язку. Зобов'язання виникають  з  підстав встановлених  статтею 11 ЦК України, зокрема –із актів цивільного  законодавства,  договорів та інших  правочинів.

Договір  від 29.09.2003року №59/09.03-П за своєю правовою природою  є  договором про надання послуг, тому правовідносини  сторін  регулюються, серед  іншого, главою 63 ЦК України.

Відповідно до  статті 901 ЦК України за договором про  надання послуг  одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням  другої  сторони (замовника) надати  послугу, яка  споживається  в процесі вчинення певної  дії або  здійснення певної  діяльності, а замовник зобов'язується оплатити  виконавцеві  зазначену послугу, якщо  інше не встановлене  договором. При цьому положення   зазначеної  норми   застосовуються до  всіх  договорів про  надання  послуг, якщо  це  не  суперечить  суті зобов'язання.

Згідно зі статтею 902 ч.1 ЦК України виконавець  повинен  надати  послугу особисто.

Документального  підтвердження того, що  в період з 04.05.2006року по 02.10.2006 року позивач  саме за завданням  відповідача  надавав йому послуги  з безпечного  проведення суден  під  агентуванням  відповідача  по Бузько-Дніпровсько-Лиманському  і Херсонському морських каналах позивач суду не  надав як  при  подачі позову, так і в наступні засідання.

Не надано  ним і  документального  обгрунтування підстав надіслання відповідачу рахунку від 19.09.2006року №2626 для оплати  суми, яка  є  предметом спору, в той час як відповідно до  пункту 2.2.2 договору  від 29.09.2003року  такою  підставою   є  підписана  уповноваженими  особами  відповідача інформація для виставлення рахунку, яка  подається відповідачем до   відходу судна  і за достовірність  якої  він  несе  відповідальність.

За посиланням  відповідача така інформація в спірний період  ним позивачу не  надавалася. Посилання  ж  позивача на те, що  зазначена інформація ним  отримана від ДП «Державна  морська лоцманська служба»не є  належним  доказом по  справі в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки  саме  інформація відповідача  відповідно до  пункту 2.2.2 договору надає  позивачу право  на  виставлення рахунку для оплати вартості наданих  послуг.

Крім  того, матеріалами  справи  підтверджується, що  у зв'язку з реорганізацією  позивача шляхом приєднання його  до  третьої особи, Бузько-Дніпровсько-лиманський  і Херсонський морські канали в період  з 04.05.2006року по  02.10.2006року знаходилися на балансі і в  повному господарському віданні третьої  особи та утримувалися нею. Між  третьою   особою  та відповідачем 04.07.2006року  укладено  договір  №133 про  агентування та комплексне  обслуговування суден. Відповідно до  пункту 2.2.3 зазначеного договору      саме  ДП «Дніпро-Бузький морський торговельний порт»  надає  з  моменту укладення договору  відповідачу послуги  з безпечного  проходу суден  під  агентуванням  відповідача по  цих  каналах  та проводить з  ним розрахунки  на підставі виставлених  рахунків відповідно до  інформації про  виставлення рахунку,  яка  надається йому відповідачем.

Із  наданих  відповідачем та третьою особою  доказів  встановлено, що   в період за який позивачем виставлено відповідачу рахунок №2626 від 19.09.2006року відповідач  08.09.2006року надавав інформацію   для виставлення рахунку третій особі,  отримав він  неї  послугу по забезпеченню  безпечного  проходу Херсонським морським каналом (а не Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом, як  це  зазначено  в уточненні до  позову)  судна «ANNA” під  агентуванням  відповідача , що  підтверджується актом прийому-передачі,   а здійснив повні розрахунки  за ці послуги з третьою особою.

Жодних  доказів, які б  свідчили  про  те, що  між  позивачем і відповідачем існували  господарські  відносини  в період з 08.09.2006 року по 12.09.2006року під  час   проходження зазначеним судном каналу  і позивачем надавалися будь-які послуги, суду не  надано. І лише 22.09.2006року відносини  між позивачем та відповідачем відновилися шляхом укладення між  ними договору  №33/П-06 предмет  якого  аналогічний  предмету договору  від 29.09.2003року .

Відповідно до  пунктів 1, 7 статті 193 ГК України  суб'єкти  господарювання та інші  учасники  господарських  відносин  повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до  вимог  закону, інших  правових  актів, договору. Одностороння відмова від  виконання  господарського  зобов'язання  не  допускається, крім  випадків передбачених  законом. При  цьому, відповідно до  частини 8 зазначеної  норми, управнена сторона, приймаючи  виконання господарського  зобов'язання на вимогу зобов'язаної  сторони повинна видати  письмове посвідчення виконання зобов'язання  повністю  або  його  частини.

Документального  обгрунтування того, що ним надавалися передбачені   договором від 29.09.2003року  послуги  відповідачу в період з 08.09.2006 року по 12.09.2006року по забезпеченню безпечного проходження суден  під  його агентуванням  Бузько-Дніпровсько-лиманським і Херсонськими  морськими  каналами, отримання від  нього  будь-яких  підтверджень  прийняття цих  послуг  та інформації  для виставлення рахунку  позивач суду не  надав.

Його  посилання на те, що  канальний збір  не є  послугою, а відноситься до  обов'язкових платежів, а  тому він  здійснюється  за сам  факт проходження  каналу судном і    ніякого  підтвердження надання цієї  послуги не  потрібно не  відповідає вимогам закону  та договору.

Так, статтею 84 Кодексу  торговельного  мореплавства України  встановлено, що  у  морському порту  справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний     та санітарний. Таким чином, канальний збір, як  і інші портові збори, віднесено  законом до  цільових  портових зборів в розумінні послуг і будь-якого  виключення  для канального  збору цією  нормою  не  передбачено.

Статтею 86 Кодексу  торговельного  мореплавства України  передбачено, що  під  час перебування  в порту  будь-яке судно  повинно  дотримуватися  чинних  законів  і правил України, в тому числі і тих, що  стосуються  безпеки  порту і судноплавства в порту. Оскільки  статтею  84 зазначеного  Кодексу  канальний збір  віднесено  до  цільового  портового  збору та зазначено, що  його  використання  допускається виключно  за цільовим призначенням, правовий режим канального збору  повинен  регулюватися нормами  законодавства, які застосовуються  до  порядку сплати  цільових  портових  зборів.

Крім того, згідно зі статтею 1 закону України «Про  систему оподаткування»від  18.02.1997року №77/97-ВР  будь-які податки  і збори  (обов'язкові платежі) встановлюються  законами  України. Ці податки  і збори   мають  бути   включені до  закону України «Про  систему оподаткування». Зазначеним  законом встановлено  вичерпний перелік обов'язкових  податків  і зборів а також  порядок їх  стягнення. Однак,  ним  не  визначено, що  канальний збір  віднесено до обов'язкового   збору, а тому він  підлягає  стягненню  на  підставі  вимог  закону і укладеного  між сторонами договору.  

Статтею  903 ЦК України зазначено,  якщо  договором передбачено  надання послуг  за плату, замовник зобов'язаний  оплатити  надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що  встановлені договором.                                            

Позивачем не  надано  доказів надання послуг на суму позову за   завданням  відповідача. Не  надано  ним і обгрунтування підстав надіслання  відповідачу рахунку на оплату цих  послуг а також  того, що  канальний збір  є  обов'язковим збором і сплачується  відповідачем за сам  факт  проходження судна Бузько-Дніпровсько-Лиманським  і Херсонським морськими каналами, чим не  доведено  своє  право  на стягнення  боргу та обов'язок відповідача його  сплатити.

З урахуванням  викладеного, правові  підстави  стягнення суми  позову відсутні.

В засіданні за згодою  представників сторін  оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Судові витрати  відповідно до  статті 49 ГПК України відносяться на позивача.

На підставі ст. ст. 509, 526, 901, 903 Цивільного Кодексу України  та керуючись ст.ст. 22, 27,  44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд  

в и р і ш и в:

          1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

                   Суддя                                                                           З.І. Ємленінова

                                                                                        Рішення оформлено  відповідно до  

                                                                                ст.84 ГПК України 16.03.2007 року.