Постанова

від 08.09.2015 по справі 804/9058/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р. Справа № 804/9058/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Донцова Є.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.15, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ФОП ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.15 №0010251702, № 0010261702 та №0010271702. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач не має повноважень щодо визнання правочинів нікчемними чи недійсними. Крім того, у службових осіб відповідача, які складали Акт не було ніяких підстав для таких висновків: висновки базуються на припущеннях, в Акті немає доказів вини позивача. В Акті не наведено ніяких обставин і доказів, які б свідчили про незвичайність цін по спірних операціях, або про невідповідність господарських операцій цілям і завданням діяльності платника податків, незвичайності цієї операції для учасників операції, збитковості спірної операції, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність фактів поставки, виконання робіт, придбання товарів та їх реалізації, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Позивача і його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Позивач також зазначає, що відповідач обґрунтовує своє судження про нікчемність правочинів (саме нікчемність, оскільки недійсність правочину можливо встановити у судовому порядку шляхом прийняття відповідного рішення, але таких рішень немає) між Позивачем та його контрагентами наступним: - щодо нереальності господарських операцій між Позивачем та ПП «ДК ДЕКА» (код ЄДРПОУ 38675969) з придбання товарів за липень 2014 року обґрунтування в Акті відсутнє; - щодо нереальності господарських операцій між Позивачем та ФГ «Вільниця» (код ЄДРПОУ 21275729) з придбання товарів за серпень 2014 року - висновками акту N«1457/220- 21275729 від 28.11.2014 р. про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФГ «Вільниця» (код ЄДРПОУ 21275729), складеного Новокаховською ДПІ ГУ ДФС у Херсонській області. Щодо відсутності документів, які підтверджують факт придбання Позивачем товару на суму 94 044,75 грн.(без ПДВ) від відповідних контрагентів, які вказані в Акті, позивач зазначає, що відповідні документи надавались при проведенні перевірки, а висновки зроблені службовою особою Відповідача ґрунтуються на власних припущеннях і зроблені безпідставно. Щодо безпідставного віднесення до валових витрат вартості ліцензії на здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями на наступний 2015 рік, (передплата), яка була сплачена в травні 2014 року у сумі 208 331,21 грн., позивач зауважує, що така позиція ДПІ суперечить офіційним роз'ясненням Державної фіскальної служби України від 06.08.11. Так, позивачем зазначено, що ліцензія була придбана і на її підставі велась господарська діяльність у 2014 році. Згідно з п. 177.4 ст.177 ПКУ (в редакції від 01.05.2014 року) до переліку витрат фізичної особи підприємця належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового кодексу України. Згідно з розділом III підпункт ж) пункту 138.10.6 ст. 138 ПКУ до складу інших витрат включаються витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом І цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг. Отже, вартість ліцензії Позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат у звітному періоді за 2014 рік. На думку позивача, ним правомірно віднесено суму 150 533,05 грн. до складу податкового кредиту у звітному періоді за 2014 рік., суму 18 809,03 грн. до складу податкового кредиту у звітному періоді за 2014 рік та суму 63 747,00 гри. до складу податкового кредиту у звітному періоді за 2014 рік. Зокрема, позивачем зазначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України). Також позивачем зазначено, що у своїй діяльності він має багато відокремлених підрозділів (магазинів), які використовують у своїй діяльності РРО. Таким чином, оприбуткування готівки здійснюється шляхом роздруківки фіскальних чеків і їх підшивання у книгу обліку розрахункових операцій. В такому випадку згідно із Положенням НБУ №637, неможливо посилатись на неправильне оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій та застосовувати санкції передбачені Указом Президента України від 12.06.95 р. № 436 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки". Тому на думку позивача, відповідачем неправомірно застосовані штрафні санкції у відношенні позивача у сумі 144 197, 60 грн. у звітному періоді за 2014 рік. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що оскаржувані рішенні є законними, адже прийняті на підставі акту перевірки відносно позивача, за висновками якого позивачем порушені приписи: - п.177.2 , п.177.4 ст.177 ПКУ, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осі від провадження діяльності у 2014р. у розмірі 147 041,68 грн.; - п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 ПКУ, п.3 ст.5, п.1 ст.7 Господарського кодексу України, в результаті чого донараховано ПДВ у сумі 150 533,05 грн.; п.198.6 ст.198 ПК України, з урахуванням п. 44.1, п.44.6 ст. 44, п. 198.2, п. І98.3 ст. 198, п.

201.1 ст.201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ у сумі 18 809, 05 грн.; - п. 2.2, п. 2.6 гл. 2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в

Україні» із змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 , встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в книзі обліку розрахункових операцій у сумі 28 363, 52 грн., п.9 ст. З Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - незабезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову, навівши доводи, викладені в акті перевірки відносно позивача та в запереченнях проти позову.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 09.07.15 №0010251702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб на суму 183 802 гривні 10 копійок, з яких за основним платежем 147 041 (сто сорок сім тисяч сорок одна) гривня 68 копійок та за штрафними санкціями - 36 760 (тридцять шість тисяч сімсот шістдесят) гривень 42 копійки; №0010261702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 291 361 гривні 25 копійок, з яких за основним платежем - 233 089 гривень 00 копійок та за штрафними санкціями 58 272 гривні 25 копійок; № 0010271702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативів регулювання обігу готівки та застосування РРО на суму 144 197 гривень 60 копійок, вбачається, що вони прийняті на підставі акту перевірки від 03.07.15 №648/04-67-17-02/НОМЕР_3.

Згаданий акт перевірки від 03.07.15 складений контролюючим органом про результати документальної планової виїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 02.04.2014р. по 31.12.2014р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 02.04.2014р. по 31.12.2014р. (далі - Акт).

За висновками Акту перевіркою встановлено порушення позивачем: - п.177.2, п.177.4 ст.177 ПКУ, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осі від провадження діяльності у 2014р. у розмірі 147 041,68 грн.; - п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 ПКУ, п.3 ст.5, п.1 ст.7 Господарського кодексу України, в результаті чого донараховано ПДВ у сумі 150 533,05 грн., у тому числі за липень 2014р. у сумі 38 018,15 грн., за серпень 2014р. у сумі 112 515,90 грн.; п.198.6 ст.198 ПК України, з урахуванням п. 44.1, п.44.6 ст. 44, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п.201.1 ст.201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ у сумі 18 809, 05 грн., у тому числі за червень 2014р. -375,12 грн., за липень 2014р. - 7 644,90 грн., за вересень 2014р. - 801,68 грн. за жовтень 2014р. - 1 615,24 грн., за листопад 2014р. - 5 636,31 грн., за грудень 2014р. - 2 735,80 грн.; ч.2 п.198.3 ст.198 ПКУ завищено податковий кредит в сумі 63 747 грн.; - п. 2.2, п. 2.6 гл. 2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» із змінами та доповненнями, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 , встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в книзі обліку розрахункових операцій у сумі 28 363, 52 грн.; - п.9 ст. З Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - незабезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків.

За змістом Акту перевірки підставою для означених висновків слугували доводи посадових осіб ДПІ про порушення позивачем вимог п. 177.4 ст. 177 ПК

України через віднесення позивачем до складу витрат, зазначених в Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік : - вартість ліцензії на здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями на наступний 2015 рік, (переплата), яка була сплачена в травні 2014 року, в сумі 208 331, 21 грн.; - вартість придбаного товару на суму 656 619,75 грн., а саме: товар, придбаний у ФГ «Вільниця» у серпні 2014 року згідно накладних на суму 562 575 грн., сума ПДВ -112 515 грн., адже, враховуючи інформацію, отриману від Новокаховської ДТП ГУ ДФС у Херсонській області, відповідно до якої не підтверджено реальність здійснення операцій та не встановлено факту поставки товарів від ФГ «Вільниця» у серпні 2014 року на суму 675 090 грн., у позивача, на думку ДПІ, відсутні підстави для включення валових витрат вартості придбаного та сплаченого товару від ФГ «Вільниця» за серпень 2014 року у сумі 562 575 грн.; товар придбаний без підтверджуючих документів на суму 94 044,75 грн. (без ПДВ) по контрагентам: ТОВ «Протектор» (код ЄДРПОУ 38204838) на суму 432,9 грн., ТОВ «Айсберг» (код ЄДРПОУ 35863179) на суму 94,55 грн., ТОВ «ТД Імперія» (код ЄДРПОУ 33869650) на суму 673, 6 грн., ТОВ «Флоксан» (код ЄДРПОУ 34365659) на суму 65,7 грн., ТОВ «Сандора» (код ЄДРПОУ 22430008) на суму 783,5 грн., ТОВ «Юз Алко Трест» (код ЄДРПОУ 37902628) на суму 34 158,35 грн., ППВФ «Емаль» (код ЄДРПОУ 30425524) на суму 2205,8 грн., ТОВ «Єділія» (код ЄДРПОУ 35740432) на суму 36 493 грн., ТОВ «Українська сирна компанія» (код ЄДРПОУ 37425007) на суму 853,25 грн., ПАТ «Оболонь» (код ЄДРПОУ 05391057) на суму 5568,1 грн., ТОВ «Нова Компанія-2006» (код ЄДРПОУ 34432852) на суму 5568,1 грн., ТОВ «Данон» (код ЄДРПОУ 25384846) на суму 2063,3 грн., ТОВ «Мясна фабрика Фаворит Плюс» (код ЄДРПОУ 37373551) на суму 335,15 грн., ТОВ ОПТ «Рітейл» (код ЄДРПОУ 38835542) на суму 565,8 грн., ТОВ «Нектар» (код ЄДРПОУ 24422645) на суму 2887,2 грн., ПП «Помінвест» (код ЄДРПОУ 24448702) на суму 1831,5 грн., TOB НВП «Абсолютнийстандарт» (код ЄДРПОУ 32282769) на суму 609, 6 грн., ТОВ ВЗФ «Зоря» (код ЄДРПОУ 313454257) на суму 421,2 грн., TOB УТК «Флагман» (код ЄДРПОУ 37542705) на суму 390 грн., ТОВ «Еко сфера» (код ЄДРПОУ 34365658) на суму 2558,25 грн. ДПІ зазначено, що згідно зі звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по ПП «ДК Дека» (код ЄДРПОУ 38675969) встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 38 018,05 грн. В ході перевірки не підтверджено реальність здійснення операцій і контрагентом- постачальником, а саме не встановлено факту поставок товарів (робіт/послуг) по ланцюгу ФГ «Вільниця» - ФОП ОСОБА_3 на підставі наведеного ДПІ зроблений висновок, що в порушення п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 ПК України ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 112 515 грн., сформований за рахунок взаємовідносин з ФГ «Вільниця» за серпень 2014 року. Також відповідачем зазначено, що відповідно до баз даних «ІС Податковий блок» стан «ДК Дека» (код ЄДПОУ 38675969) - 11 (припинено, але не знято з обліку). В ході перевірки ФОП ОСОБА_3 не надано податкових накладних, які б підтверджували взаємовідносини з контрагентами, по яким рахується розбіжність. В порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України ФОП ОСОБА_3 включено ПДВ у розмірі 18 809,03 грн. до податкового кредиту протягом 2014 року. Також відповідачем зазначено, що за результатами перевірки реєстрів отриманих податкових накладних, банківських виписок, видаткових накладних, становлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_3- було придбано будівельні матеріали на суму 382 480 грн. (з ПДВ) у т.ч у вересні 2014 року на суму 137 040, 0 грн. У ході проведення перевірки встановлено, Позивач дані будівельні матеріали у підприємницькій діяльності не використовував. Отже, ДПІ зроблений висновок, що в порушення п. 198.3 ст. 198 ПК України платник податку включив до податкового кредиту суму ПДВ по придбаним будівельним матеріалам, які не призначались для подальшого використання оподаткованих операціях у межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит у сумі 63 747, 0 грн., у т.ч. у вересні 2014 року на суму 30 647,0 грн., у листопаді 2014 року на суму 10 260 грн., у грудні 2014 року на суму 22 840, 0 грн. Також відповідач посилається на акт перевірки відносно ФГ «Вільниця», в якому зазначено, що до перевірки не надано жодного документу, який би підтверджував якість огірків - сертифікат якості, висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи або посвідчення якості; нереальність договору викликає і той факт, що у п. 1 «Предмет договору» відсутня загальна сума та обсяги поставки продукції. Кількість, вартість та асортимент товару, який поставляється, вказується в накладних на товар, складених на підставі заявок на поставку товару. Також в ході перевірки встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки в книзі обліку розрахункових операцій у сумі 28 363,52 грн., відповідальність за що передбачено ст.1 Указу Президента України від 12.06.95 №436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», а також порушення п.9 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - незабезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, а саме: 03.09.2014, 21.06.2014, 22.06.2014, 21.1.2014, 22.12.2014, 12.07.2014, 25.09.2014, відповідальність за що передбачена п.4 ст.17 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Матеріалами справи підтверджено, сторонами визнано, що позивачем в червні 2014р. отримана Ліцензія на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) за №100078, дата реєстрації 10.06.14, строк дії до 10.06.19, за яку позивачем сплачено за період з 10.06.14 по 10.06.15 (а.с.79).

Також сторонами визнано, що позивачем до відповідача подана декларація про доходи за 2014р. від 09.02.15 №9080436065, за даними якої до складу витрат позивачем віднесено сплачену в травні 2014р. вартість ліцензії №100078 в розмірі 208 331,21 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.177.4. ст.177 ПКУ (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно зі ст.138 розділу ІІІ ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, відповідно до пп. «ж» пп. 138.10.6 п.138.10 ст. 138 ПКУ до складу інших витрат включаються витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів (крім тих, вартість та строк використання яких відповідають ознакам, встановленим для основних засобів розділом I цього Кодексу, та підлягають амортизації у складі нематеріальних активів), виданих державними органами для провадження господарської діяльності, в тому числі витрати на плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Враховуючи наведені приписи, з огляду на той факт, що позивачем на підставі отриманої ліцензії здійснювалась господарська діяльність в 2014р., що визнається відповідачем, суд зазначає, що позивач, який отримав таку ліцензію на право здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями, мав право віднести на витрати 2014 року щорічну суму платежу, сплачену за її придбання.

З приводу правомірності віднесення позивачем до витрат 2014р. вартість придбаного ним товару на суму 656 619,75 грн., та до податкового кредиту за 2014 рік суму в розмірі 150 533,05 грн., суму в розмірі 18 809,03 грн. та суму в розмірі 63 747 грн., суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду справи встановлено, що сума в розмірі 656 619,75 грн. віднесена позивачем до витрат 2014р. у зв'язку з придбанням ним товару у ФГ «Вільниця» на суму 562 575 грн., сума ПДВ - 112 515 грн., а також товару у ТОВ «Протектор» (код ЄДРПОУ 38204838) на суму 432,9 грн., ТОВ «Айсберг» (код ЄДРПОУ 35863179) на суму 94,55 грн., ТОВ «ТД Імперія» (код ЄДРПОУ 33869650) на суму 673, 6 грн., ТОВ «Флоксан» (код ЄДРПОУ 34365659) на суму 65,7 грн., ТОВ «Сандора» (код ЄДРПОУ 22430008) на суму 783,5 грн., ТОВ «Юз Алко Трест» (код ЄДРПОУ 37902628) на суму 34 158,35 грн., ППВФ «Емаль» (код ЄДРПОУ 30425524) на суму 2205,8 грн., ТОВ «Єділія» (код ЄДРПОУ 35740432) на суму 36 493 грн., ТОВ «Українська сирна компанія» (код ЄДРПОУ 37425007) на суму 853,25 грн., ПАТ «Оболонь» (код ЄДРПОУ 05391057) на суму 5568,1 грн. , ТОВ «Нова Компанія-2006» (код ЄДРПОУ 34432852) на суму 5568,1грн., ТОВ «Данон» (код ЄДРПОУ 25384846) на суму 2063,3 грн., ТОВ «Мясна фабрика Фаворит Плюс» (код ЄДРПОУ 37373551) на суму 335,15 грн., ТОВ ОПТ «Рітейл» (код ЄДРПОУ 38835542) на суму 565,8 грн., ТОВ «Нектар» (код ЄДРПОУ 24422645) на суму 2887,2 грн., ПП «Помінвест» (код ЄДРПОУ 24448702) на суму 1831,5 грн., TOB НВП «Абсолютнийстандарт» (код ЄДРПОУ 32282769) на суму 609, 6 грн., ТОВ ВЗФ «Зоря» (код ЄДРПОУ 313454257) на суму 421,2 грн., TOB УТК «Флагман» (код ЄДРПОУ 37542705) на суму 390 грн., ТОВ «Еко сфера» (код ЄДРПОУ 34365658) на суму 2558,25 грн.. всього на суму 94 044,75 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що сума в розмірі 150 533,05 грн. безпідставно, на думку ДПІ, віднесена позивачем до складу податкового кредиту за 2014 р. за взаємовідносинами з ПП «ДК ДЕКА» (код СДРПОУ 38675969) за липень 2014 року у розмірі 38 018,05 грн. та ФГ «Вільниця» (код СДРПОУ 21275729) за серпень 2014 року у розмірі 112 515 грн., сума в розмірі 18 809,03 грн. - за взаємовідносинами з контрагентами за червень-грудень 2014р., сума в розмірі 63 747,00 грн. - у зв'язку з придбанням позивачем у період вересень-грудень 2014 р. будівельних матеріалів.

Суд зазначає, що порядок формування платником податків витрат та податкового кредиту визначений приписами ПКУ.

Відповідно до п.177.1. ст.177 ПКУ доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПКУ).

За приписами п 177.3. ст.177 ПКУ для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.177.4. ст.177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1. п.138.1 ст.138 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Положеннями пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПКУ витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності)податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в п.201.1. ст.201 ПКУ; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Так, відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно з п. 201.6. ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Положеннями п.201.10. ст.201 ПКУ визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних; реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання; відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

На підтвердження правомірності віднесення спірних сум до витрат господарської діяльності позивача та до податкового кредиту, а також реальності операцій, за якими позивачем були сформовані спірні суми витрати та податкового кредиту, останнім надані: - відповідні договори, - видаткові накладні, - податкові накладні, - товарно-транспортні накладні, - рахунки-фактури, - розрахункові документи та виписки з банку (том 1 а.с. 80 -249, том 2, том 3, том 4 (а.с.1-126). Факт сплати за придбаний товар встановлений відповідачем в ході перевірки позивача, що вбачається з акту перевірки, зміст якого не містить посилань на конкретні випадки не сплати позивачем товарів, отриманих від наведених контрагентів, але включених ним до понесених витрат.

Судовим оглядом наданих позивачем первинних документів, складених за взаємовідносинами з переліченими вище контрагентами, встановлена їх відповідність як вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704, так і приписам ПКУ, зокрема ст.44 та 201, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Суд відмічає, що за змістом ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.2.4, п.п.2.7 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З приводу доводів відповідача про ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами та правомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту за такими відносинами, суд зазначає наступне.

По-перше, відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Мінфіна України від 14.03.13 №395, зареєстрованого в Мінюсті 12.04.13 за №607/23139, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.1.5); за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (1.6); факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів. (1.7).

Приписами пп.2.3.2.2. вказаного Порядку визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

В порушення наведених процесуальних приписів відповідачем в Акті перевірки відносно позивача факти виявлених порушень не викладені чітко, об'єктивно та повною мірою, зокрема не зазначено, за взаємовідносинами з якими саме контрагентами позивачем не надані товарно-транспортні накладні та якими саме документами господарської діяльності позивача передбачений обов'язок останнього складати такі товарно-транспортні накладні та відносно якого саме товару, що транспортувався позивачу силами перевізника. Втім, аналіз Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні дозволяє дійти висновку, що коли перевезення вантажу здійснюється власним транспортом продавця (вантажовідправника) чи покупця (вантажоотримувача), а не силами перевізника, товарно- транспортні накладні не оформлюються.

По-друге, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, товарно-транспортна накладна чи подорожній лист не можуть бути тими первинними документами, які підтверджують здійснення господарської операції за договорами купівлі-продажу, договорами поставки, оскільки не відображають відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображають відомості про господарську операцію з перевезення (транспортування).

По-третє, правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку платника податків підтверджувати право на формування витрат та податкового кредиту товарно-транспортними накладними, а відсутність товарно-транспортних накладних сама по собі, без дослідження інших обставин, не може спростовувати товарність операції.

Крім того, позиція відповідача, яка ґрунтується на відсутності товарно-транспортних накладних, суперечить позиції Міністерства Доходів і зборів, викладеній в листі від 19.09.13 №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, відповідно до якої товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Отже, твердження відповідача про те, що внаслідок відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, господарські операції з поставки товарів не мали місце (не здійснювалась), є безпідставними.

Доводи ДПІ щодо ненадання позивачем податкових накладних на підтвердження правомірності формування податкового кредиту за 2014 рік на суму 18 809,03 грн., а також з приводу наявності розбіжностей згідно з «Аналітичною системою «ІС Податковий блок» по контрагентам, суд не бере до уваги з огляду на таке.

В порушення наведених вище приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Мінфіна України від 14.03.13 №395, контролюючим органом не зазначено в акті чітко та об'єктивно, за взаємовідносинами за якими саме контрагентами, на які суми податкового кредиту та які саме податкові накладні (номер та дата) не надані позивачем до перевірки. Акт, складений посадовою (службовою) особою ДПІ у довільній формі, що засвідчує факт відмови позивача надати податкові накладні із переліком документів, які йому запропоновано подати, відповідачем до суду не наданий.

До суду позивачем надані податкові накладні на спірну суму податкового кредиту в розмірі 18 809,03 грн., порушень в оформлені яких або виписки їх не платниками ПДВ судом не встановлено.

Також суд зазначає, що Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

З приводу тверджень відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з ПП «ДК «Дека» та ФГ «Вільниця» з посиланням на акт перевірки відносно ФГ «Вільниця» суд зважує на те, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України та ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків або нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись (нереального правочину), можуть бути: - обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України); - рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином); - рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Втім, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами позивача з ПП «ДК «Дека» та ФГ «Вільниця», наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також суд зазначає про безпідставність доводів відповідача щодо відсутності у позивача права на віднесення до податкового кредиту суму в розмірі 63 747 грн., яка віднесення останнім у зв'язку із придбанням у вересні-грудні 2014 року будівельних матеріалів, не використаних ним у господарській діяльності протягом звітного податкового періоду.

Так, приписами абз.4 п.198.3. ст.198 ПКУ чітко визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Одночасно в положеннях п. 198.6. ст.198 ПКУ законодавець зазначає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи наведені норми податкового закону, зважуючи на той факт, шо контролюючим органом не заперечується факт наявності у позивача відповідних податкових накладних, а також інших відповідних первинних документів, реальність здійснення позивачем відповідної операцій з придбання будівельних матеріалів у період з серпня по грудень 2014 року та сплата ним суми податку у зв'язку з придбання таких товарів не ставиться відповідачем під сумнів, що підтвердилось і в ході судового розгляду справи, суд зазначає про наявність у позивача права на податковий кредит в розмірі 63 747 грн.

Виходячи з наведеного, суд доходить до висновку, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у 2014р. між позивачем та ПП «ДК Дека», ФГ «Вільниця», ТОВ «Протектор», ТОВ «Айсберг», ТОВ «ТД Імперія, ТОВ «Флоксан», ТОВ «Сандора», ТОВ «Юз Алко Трест, ППВФ «Емаль, ТОВ «Єділія», ТОВ «Українська сирна компанія» , ПАТ «Оболонь» , ТОВ «Нова Компанія-2006», ТОВ «Данон», ТОВ «Мясна фабрика Фаворит Плюс»., ТОВ ОПТ «Рітейл», ТОВ «Нектар»., ПП «Помінвест», TOB НВП «Абсолютнийстандарт», ТОВ ВЗФ «Зоря», TOB УТК «Флагман», ТОВ «Еко сфера», а також правомірність віднесення позивачем спірних сум за такими операціями до витрат та податкового кредиту, що відповідає первинним бухгалтерським документам та податковим накладним, які виписані на виконання умов згаданих договірних відносин.

За викладених обставин висновки ДПІ про порушення позивачем п.177.2, п.177.4 ст.177 ПКУ, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 ПКУ, п.3 ст.5, п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.198.6 ст.198 ПКУ, з урахуванням п. 44.1, п.44.6 ст. 44, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п.201.1 ст.201 ПКУ; ч.2 п.198.3 ст.198 ПКУ не узгоджуються з приписами податкового законодавства.

З огляду на відсутність порушення позивачем порядку формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, відсутні підстави для донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість та відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій за грошовими зобов'язаннями з означених податків. Отже, податкові повідомлення рішення від 09.07.15 №0010251702 та №0010261702 є протиправними та підлягають скасуванню.

З приводу встановлених в ході перевірки порушень позивачем п.п. 2.2, п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637, щодо несвоєчасного оприбуткування готівки в книзі обліку розрахункових операцій у сумі 28 363, 52 грн., та п.9 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.95 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо незабезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, судом встановлено наступне.

Сторонами визнано, що позивачем проводяться готівкові розрахунки із застосуванням РРО. Позивачем не заперечується та визнається, що сума готівкових розрахунків за 03.09.14 оприбуткована ним 04.09.2014 (7 874,4 грн.); за 21.10.2014р. - 23.10.2014р. (19 985,02 грн.); за 12.07.2014р. - 13.07.2014р. (102 грн.); за 25.09.2014р. - 26.09.2014р. (402,1 грн.), а також факт незабезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, а саме: 03.09.2014, 21.06.2014, 22.06.2014. 21.10.2014, 22.12.2014, 12.07.2014, 25.09.2014.

Суд зазначає, що порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 № 637 (далі - Положення № 637).

Відповідно до п.2.6 означеного нормативно-правового акту уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Законодавець визначає три способи оприбуткування готівки в залежності від способу проведення суб'єктом господарювання готівкових розрахунків (- з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги; - із застосуванням РРО або використанням РК; - без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення кожної операції касовим ордером).

Так, згідно з ч.2 п.2.6 Положення №637 оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно з ч.3 п.2.6 Положення №637 у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку

зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Згідно з ч.4 п.2.6 Положення №637 підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером, дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Викладене узгоджується з наведеним в п.1.2 Положення №637 визначенням «оприбуткування готівки», відповідно до якого оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Порядок ведення книги обліку розрахункових операцій визначений Порядком реєстрації та ведення розрахункових книжок, книги обліку розрахункових операцій і, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.13 №417. Аналіз положень означеного Порядку дозволяє суду дійти висновку, що проведення підприємством обліку готівки в касі у книзі обліку розрахункових операцій здійснюється шляхом щоденного виконання у такій книзі записів про рух готівки та суми розрахунків.

З наведених законодавчих приписів випливає, що оприбуткування готівки включає сукупність законодавчо встановлених дій, зокрема у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є - відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (далі Указ № 436/95) у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Також суд зазначає, що відповідно до п.9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО. Згідно з п.4 ст.17 Закону України №265/95- ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання до суб'єктів господарювання застосовують фінансові санкції в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, приписи наведеної норми Закону № 265/95-ВР передбачають особливості роботи РРО, які мають забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

Відповідно до п.2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.02 №199, зміна y період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного звіту; Z-звіт - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО. Згідно з п.7 Вимоги усі режими роботи РРО повинні блокуватись, зокрема у разі перевищення максимальної тривалості зміни.

Суд відмічає, що у додатку до Вимог зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години.

З огляду на наведені норми суд зазначає, що оскільки календарний день (доба) налічує 24 години, тобто день триває з 0 годин 00 хвилин до 24 годин 00 хвилин, при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.

Аналіз приписів п.9 ст.3 Закону №265/95-ВР та пп.2.6 гл.2 Положення дозволяє суду дійти висновку, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівкові та /або безготівковій формі при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати усю готівку, що надходить до каси, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

У разі недотримання суб'єктом господарювання при здійсненні діяльності п.9 ст.3 Закону №265/95-ВР та пп.2.6 гл.2 Положення до нього за рішенням відповідних контролюючих органів застосуються штрафні санкції згідно з вимогами п.4 ст.17 Закону №265/95-ВР (в редакції до 23.07.15) та абз.3 ч.1 ст.1 Указу №436/95 відповідно.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 13 березня 2014 року у справі за позовом ТОВ виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД до ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області, третя особа державна податкова інспекція в м. Лисичанську Луганської області, про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (№ рішення 38173499).

Оскільки позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів своєчасного оприбуткування готівки в КОРО у сум 28 363,52 грн. (у день надходження таких коштів), та доказів щоденного друкування на РРО фіскальних звітних чеків (03.09.2014, 21.06.2014, 22.06.2014, 21.102014, 22.12.2014, 12.07.2014, 25.09.2014) на спростування доводів відповідача, суд не вбачає підстав для скасування рішення ДПІ від 09.07.15 № 0010271702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, нормативів регулювання обігу готівки та застосування РРО на суму 144 197,60 грн. (28 363,52 *5 + 17 *20*7).

Таким чином позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а судові витрати - розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 09.07.15 №0010251702 та №0010261702.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 1 136 грн. (одна тисяча сто тридцять шість гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 14.09.15.

Суддя А.О. Коренев