Постанова

від 23.03.2007 по справі 7/126-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/126-АП-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

23.03.2007                                                           Справа № 7/126-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Задорожної Н.О. при секретарі Просоєдовій Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Фліппер", м. Херсон

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні  

про  визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

за участю прокурора М"яснікова К.К.

представників сторін:

від  позивача: Гніденко М.Ю. - представник, дов. від 12.03.07р.,

Головатенко К.К. - представник, дов. від 12.03.07р.

від відповідача: Саюшкіна Н.І. - заст. начальника - зав.сектору супров. справ у судах, пост. дов. №7/9/10-026 від 09.01.07р.; Тосік Н.І. - гол. держподатінспектор, дов. № 3/9/10-026 від 09.01.07р.; Петрова Н.Л. - головний державний податковий ревізор-інспектор, дов. № 2930/9/10-105 від 14.03.07р.

в с т а н о в и в:

Позивач (ТОВ ВКФ "Фліппер", код ЄДРПОУ 21273417) звернувся з позовом, у якому просить суд визнати нечинним в зв"язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства прийняте відповідачем ( ДПІ у м. Херсоні) податкове повідомлення-рішення від 09.02.07 р. № 0000742301/0 від 09.02.07 р., яким підприємству за порушення  п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р.  № 168/97-ВР (далі за текстом Закон № 168) та на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон № 2181) зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму 936513 грн., донараховано основне зобов'язання по ПДВ у сумі 456437 грн. (в частині проведеного бюджетного відшкодування) та нараховано штрафну санкцію у розмірі 228218 грн.

Обґрунтовуючи підстави позовних вимог, позивач посилається на те, що податковий кредит підлягаючих перевірці звітних періодів підприємством сформовано у повній відповідності з вимогами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168.

Підприємство повністю сплатило контрагентам ПДВ в ціні придбаної продукції та одержало від них податкові накладні, які містять усі необхідні  реквізити, передбачені положеннями п.п. 7.2.1 п. 7.2  статті 7  Закону № 168.

Постачальники позивача у встановленому порядку зареєстровані в якості платників ПДВ, тому згідно припису п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 має право на складання податкових накладних та нарахування податку.

Акти перевірок не містять відомостей про порушення саме позивачем положень Закону № 168.

Зазначає, що висновок органа ДПС про те, що відсутність підтвердження факту декларування податкових зобов'язань по ПДВ з боку постачальників по ланцюгах свідчить про недостовірність нарахування підприємством  бюджетного відшкодування за перевіряємий період є необґрунтованим і протирічить  вимогам чинного  податкового законодавства.

Виходячи з приписів ст. 7 Закону № 168 платник податку  (позивач) виключно на підставі  проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду і виходячи з цього визначити суму податкового зобов'язання.

Податкові органи не можуть нараховувати ПДВ та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку контрагентами.

Вважає безпідставними висновки перевіряючих щодо порушення підприємством при формуванні податкового кредиту приписів п.7.4 ст. 7 Закону № 168 і, відповідно зменшення бюджетного відшкодування та нарахування податкового зобов'язання по ПДВ за основним платежем та фінансовою (штрафною) санкцією.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач позов не визнає, у наданих письмових  запереченнях зазначає, що відповідно до підпункту "б" п.п. 7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону № 168, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної)  або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок надсилає платнику податку податкове повідомлення, у якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її нарахування.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем по першому ланцюгу постачальників придбавалося:

- від ТОВ "Транскорн", ІПН 328839014037 двері металеві з правом включення до податкового кредиту ПДВ у сумі 181815,60 грн.;

- ТОВ "Офуда", ІПН 317641014050 - будівельні матеріали та сантехніка з правом включення до податкового кредиту ПДВ у сумі 180474,01 грн.;

- ТОВ "Аннет", ІПН 317639414038 - будівельні матеріали  з правом включення до податкового кредиту ПДВ у сумі 181751,17 грн.;

- ТОВ "Фінагро", ІПН 333910321030 - будівельні матеріали та сантехніка з правом  включення до податкового  кредиту ПДВ у сумі 185214грн. 29 коп.;

- ТОВ "Херсонелектро", ІПН 2274044521030, будівельні матеріали з правом включення до податкового кредиту ПДВ у сумі 310451грн. 43 коп.

В процесі проведення зустрічних перевірок встановлено:

- ТОВ "Транскорн" не знаходиться за юридичною адресою (лист ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 26.12.2006р. № 34537/23-407);

- ТОВ "Офуда" не знаходиться за юридичною адресою (лист ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва № 941/7/23-113);

- ТОВ "Аннет" не знаходиться за юридичною адресою (лист ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 26.12.2006р. № 3438/23-407);

- ТОВ "Фінагро", ІПН 333910321030 по другому линцюгу - постачальник ПВКФ "Пульсар Система", код 32884793 не знаходиться за юридичною адресою, проводиться робота по скасуванню державної реєстрації підприємства (лист СДПІ у м. Миколаєві від 13.12.2006р. № 6026/7/26-203);

- ТОВ "Херсонелектро" ІПН  227404521030 втрачено документи бухгалтерської та податкової звітності, і, на встановлений строк для їх надання документи не одержано.

По господарських операціях з вищеназваними суб'єктами господарювання не підтверджено факту надмірної сплати ПДВ, як того вимагає п. 1.8 статті 1 Закону № 168.

Відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, що випливає з самої суті поняття податку, його основної функції щодо формування доходів Державного бюджету та поняття платника податків як особи, яка згідно з п. 1.3 статті 1 Закону № 168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Звертає увагу суда на те, що позивачем не надано договорів постачання продукції, товарно-транспортних накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження здійснення господарських операцій з вищепереліченими суб'єктами господарювання.

В зв'язку з проведенням часткового відшкодування ПДВ на момент перевірки у сумі 456437грн., позивачу на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 статті 4 Закону № 2181 та п.п. 6.1.3 п. 6.1 ст. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби донараховане основне зобов'язання на суму відшкодування ПДВ та застосовано штрафну санкцію у розмірі 228218грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Відповідно до положень Закону № 168 позивач є платником ПДВ і за результатами фінансово-господарської діяльності згідно з вимогами чинного законодавства подає органу Державної податкової служби за встановленою формою податкову звітність.

В процесі ведення статутної діяльності, підприємством здійснювалися операції з купівлі-продажу продукції, які оподатковуються ПДВ за ставкою 20%.

Згідно даних поданих до контролюючого органу податкових декларацій підприємству підлягало відшкодуванню з Державного бюджету:

- за липень 2006р. - 990015грн.;

- за серпень 2006р. - 1093336грн.

В зв'язку з наявністю заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ, на підставі п.1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90р. № 509 із змінами і доповненнями, уповноваженою особою органа ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку обґрунтованості від'ємного значення ПДВ за липень, серпень 2006р.

В процесі проведеної перевірки встановлено, що по першому ланцюгу постачальників - ТОВ "Транскорн", ІПН 328839014037; ТОВ "Офуда", ІПН 317641014050, ТОВ "Аннет", ІПН 317639414038; ТОВ "Херсонелектро", ІПН 227404521030, - не знаходяться за юридичною адресою або втрачено документи первинного податкового та бухгалтерського обліку.

По другому ланцюгу постачальників - ПВКФ "Пульсар Система", код 32884793 (постачальник ТОВ "Фінагро") носить ознаки фіктивності, в зв'язку з чим проводиться робота по скасуванню його державної реєстрації.

Зважаючи на встановлені обставини, відповідач дійшов висновку щодо того, що підприємство в порушення п. 1.3, п.1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.5, п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, про формуванні податкового кредиту вищеназваних звітних податкових періодів, включило до його складу ПДВ сплачений в ціні товарів продавцям, яких неможливо перевірити та підтвердити перерахування ними до бюджету ПДВ, про що було складено акт від 30.01.2007р. № 149/23-7/21273417 та прийнято податкове повідомлення-рішення, оспорення якого є предметом заявленого позову.

Згідно висновків акту, встановлено завищення підприємством від'ємного значення ПДВ на загальну суму 936513грн., у тому числі за липень 2006р. - 626062грн., за серпень 2006р. - 310451грн.

У оспорюваному рішенні поряд з встановленням завищення бюджетного відшкодування на суму 936513грн., в зв'язку з частковим проведенням відшкодування в сумі 456437грн., підприємству також нараховане основне зобов'язання по ПДВ в частині відшкодованої суми (456437грн.) та нараховано 228218грн. штрафної (фінансової) санкції.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд визнав позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 статті 6 та статті 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З фактичних матеріалів справи встановлено, що позивач одержував продукцію від постачальників, які у встановленому законом порядку були зареєстровані платниками ПДВ, перебували на обліку в органах ДПС і мали свідоцтва платників ПДВ на момент здійснення з позивачем господарських операцій і виписки податкових накладених.

По кожній з операцій покупцю (позивач у справі) було виписано і надано податкові накладні, заповнені у повній відповідності з приписами п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону № 168, що перевіряючими під час здійснення перевірки не заперечувалось. Господарські операції у повній відповідності з вимогами чинного податкового законодавства відображено в реєстрах податкового та бухгалтерського обліку, господарські зобов'язання по здійснених господарських операціях повністю виконано.

Жодну з вчинених позивачем з вищевказаними суб'єктами господарювання господарських операцій у встановленому чинним законодавством порядку не визнано недійсною.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин та наданих доказів, судом досліджено і встановлено, що податковий кредит щодо господарських операцій, які мали місце між ТОВ ВКФ "Фліппер" і його контрагентами за угодами, позивачем сформовано у повній відповідності з положеннями Закону № 168.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача з врахуванням наступного.

Згідно припису п.п. 7.7.1  статті 7 Закону № 168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового кредиту.

Відшкодуванню платнику податку підлягає сума, яка має від'ємне значення з врахуванням вимог правової норми п.п. 7.7.2  статті 7 Закону № 168.

Відповідно до імперативної норми статті 67 Конституції України кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Наведена норма є конституційним закріпленням саме обов'язку сплати податків і зборів, який виникає у платника цих податків і зборів, тобто, зобов'язаної особи, якими у конкретному випадку є постачальники позивача.

Отже, сама по собі несплата податку продавцями продавців (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Стаття 19 Конституції встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинне законодавство, зокрема Закон № 168, не містить жодної правової норми, яка передбачає обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету (оскільки сума податку розраховується як різниця між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту), якщо такий податок не сплачено продавцем або іншою особою, з врахуванням податку, одержаного від покупця у складі ціни товару.

Покладення такого обов'язку на покупця - ТОВ ВКФ "Фліппер" протирічить гарантованим Конституцією України принципам законності, відповідно до яких жодна юридично значуща дія в правовій державі не може бути поза сферою дії принципу законності.

За безпідставністю визначення податкового зобов'язання у сумі відшкодованого на момент проведення перевірки ПДВ, підприємству безпідставно нараховано штраф, передбачений п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181.

Суд також зауважує на існування неспівпадання сум встановленого завищення ПДВ у описовій частині акта (181815,6 + 180474,01 + 181751,17 + 185214,29 + 310451,43 = 1039706,5) з сумою зазначеною у висновках акту - 936513грн.

З огляду на викладене, оспорюване рішення прийнято з порушенням діючого податкового законодавства, переліченого у описовій частині рішення і суд визнає його нечинним.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про дату, час і місце виготовлення її повного тексту - 27 березня 2007р. о 15-00 год., каб № 324, м. Херсон, вул. Горького, 18.

Судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. позивачу відшкодовується з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 94,98, п. 4 ст. 157, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, суд постановив:

1.Позов задовольнити.

Визнати нечинним в зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства прийняте Державною податковою інспекцією у м. Херсоні податкове повідомлення-рішення від 09 лютого 2007р. № 0000742301/0 про зменшення ТОВ ВФК "Фліппер", код ЄДРПОУ 21273417, м. Херсон бюджетного відшкодування по ПДВ на суму 936513грн., донарахування основного зобов'язання по ПДВ у сумі 456437грн. та застосування штрафної (фінансової) санкціїпо ПДВ в розмірі 228218грн.

 .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  Н.О. Задорожна

Повний текст постанови

складено 27.03.2007р.