Постанова

від 18.09.2015 по справі 810/2783/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2015 року 810/2783/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного каменеобробного підприємства "МК-Престиж" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

1 липня 2015 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне каменеобробне підприємство "МК-Престиж" (далі - позивач) з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 січня 2015 р. № № НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю В«Тріада-групВ» (далі - ТОВ В«Тріада-ГрупВ» ). Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані їх сторонами в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що правочини між позивачем та ТОВ В«Тріада-ГрупВ» у 2013 р. здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названі правочини є нікчемними (а.с. 40-41).

Представниками сторін були подані клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд , дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке .

12 листопада 2003 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 33-35).

У період з 24 по 30 грудня 2014 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на прибуток за період з 1 січня по 31 грудня 2013 р. та податку на додану вартість за період з 1 по 31 жовтня 2013 р. по взаємовідносинах з ТОВ В«Тріада-ГрупВ» , за результатами якої 13 січня 2015 р. було складено акт перевірки № 4/22-4/32607055 (далі - акт перевірки № 4/22-4/32607055) (а.с. 10-26).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов"язання з податку на прибуток за 2013 р. у сумі 43 813 грн 00 коп.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено від"ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2013 р. у сумі 46 119 грн 00 коп. (а.с. 29);

27 січня 2015 р. на підставі висновків акту перевірки № 4/22-4/32607055 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким нараховано грошове зобов"язання з податку на прибуток на загальну суму 65 719 грн 50 коп., з яких за основним платежем - 43 813 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 21 906 грн 50 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2) (а.с. 8);

- № НОМЕР_1, яким зменшено розмір від"ємного значення з податку на додану вартість у сумі 46 119 грн 00 коп. (а.с. 9).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до вимог п. 139.1 ст. 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень сформованих відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов'язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 - 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як убачається з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з вимогами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як убачається з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентом - ТОВ В«Тріада ГрупВ» та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим з таких підстав.

10 квітня 2013 р. між позивачем (покупець) та ТОВ В«Тріада ГрупВ» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 01-0413 (далі - договір № 01-0413) (а.с. 46-48).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору постачальник зобов"язується поставити підсистему кріплення КТ-4 з нержавіючої сталі в орієнтовному об"ємі 1600 м 2 , у відповідності до умов даного договору, до проектної документації, розробленої постачальником, діючих ДСТУ, існуючих будівельних норм, технології виробництва даної продукції, що підтверджується сертифікатом відповідності будівельного матеріалу та санітарно-гігієнічним сертифіатом, а також паспортом якості підприємства виробника, а покупець прийняти і сплатити за дану продукцію на умовах даного договору (а.с. 46).

На виконання договору № 01-0413 позивачем суду було надано такі докази:

- податкові накладні від 11, 15, 16, 18, 21 жовтня 2013 р. №№ 27, 35, 38, 44, 49 відповідно (а.с. 51-55).

- видаткові накладні від 11, 15, 16, 18, 21 жовтня 2013 р. №№ 27, 35, 38, 44, 49 відповідно (а.с. 56-60).

- акт здачі-прийняття робіт (а.с. 61).

- товарно-транспортну накладну від 21 жовтня 2013 р. № Р34 (а.с. 62).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ В«Тріада ГрупВ» та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за поставлений ТОВ В«Тріада ГрупВ» товар підтверджується банківською випискою, яка завірена печаткою публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" (а.с. 85).

Судом також враховано, що на дату укладення та виконання договору у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ В«Тріада ГрупВ» , зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з яким названий контрагент зареєстрований, як юридична особа (а.с. 69-71).

У подальшому, поставлений ТОВ "Тріада Груп" товар було встановлено на об"єкті товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті ОСОБА_1", що підтверджується договором підряду від 3 жовтня 2012 р. № 1-10.12, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними (а.с. 72-84, 86-91).

Оплата позивачу за надані ТО «ѳті ОСОБА_1В» послуги підтверджується банківською випискою, яка завірена печаткою публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" (а.с. 85).

Водночас, судом також враховано, що на дату укладення та виконання договору № 1-10.12 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТО «ѳті ОСОБА_1В» , зокрема, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно з яким названий контрагент зареєстрований, як юридична особа (а.с. 66-68).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 01-0413 дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору № 01-0413 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № 01-0413 у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ В« Тріада ГрупВ» , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання № 01-0413 між позивачем та ТОВ В«Тріада ГрупВ» .

Водночас, судом не можуть бути взяті до уваги письмові заперечення відповідача, в яких він посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ В«Тріада ГрупВ» від 6 червня 2014 р. № 439/26-57-22-01-10/38590524, оскільки він суду нажданий не був, а заперечення відповідача жодним чином не спростовує наявні у справі докази (а.с. 40-41).

Крім того, судом також враховано, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 р. у справі № 21-500во08 та від 1 червня 2010 р. у справі № 21-573во10.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів нікчемності господарських операцій здійснених між позивачем та ТОВ "Тріада Груп" у 2013 р. та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем документи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2015 р. №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 27 січня 2015 р. №№ НОМЕР_2, НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.