Постанова

від 21.09.2015 по справі 815/2178/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2178/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Рижук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Виробничо - комерційної Фірми В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових - повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2015 року Виробничо - комерційної Фірми В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.05.2015 року, просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 06.04.2015 року № 000312201 в частині податкового зобов'язання за податком на прибуток на загальну суму 217 746 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 06.04.2015 року № 000322201 в частині податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 246 617,22 грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, результати якої оформлено актом № 1849/15-53-22-01/13880445 від 25.03.2015 року. На підставі вказаного акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення від 06.04.2015 року № 000312201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток за основним платежем у розмірі 5337745 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 2668873 грн., що разом становить 8006618 грн.; податкове повідомлення - рішення від 06.04.2015 року № 000322201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість за основним платежем у розмірі 4030364 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 2015182 грн. що разом становить - 6045546 грн. Згідно висновків акту перевірки, за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі ТОВ задекларовано витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 50188691 грн. За твердженням відповідача перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року встановлено їх завищення всього у сумі 27749936 гри. (п. 3.1.2. акту).

Згідно висновків акту перевірки, в актах списання відсутня інформація щодо документального підтвердження, як саме були використані матеріали, запасні частини та інші, на які об'єкти вони були встановлені, ким та коли здійснено їх використання, що не дає можливості встановити зв'язок проведених витрат з господарською діяльністю підприємства, надання ним послуг. Крім того, відсутні будь-які інші первинні документи, що розкривають таку інформацію. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем до складу витрат в деклараціях з податку на прибуток за період 2012-2014 років віднесено витрати, не підтверджені документами, які мають юридичну силу і доказовість, та не дають можливості встановити зв'язок витрат з господарською діяльністю підприємства. На цьому грунтується висновок контролюючого органу про завищення підприємством витрат, задекларованих у рядку 05.1 В«Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)В» декларацій з податку на прибуток всього у сумі 2783797 грн.

Також відповідачем в акті перевірки зазначено про порушення в частині формування прямих матеріальних витрат, вартості придбання послуг, виконання робіт, надання послуг, а саме: перевіркою встановлено, що позивачем було укладено договори з TOB "БФ "УКРБУД", ТОВ В«АДІС_СТРОЙВ» , ТОВ В«АВЕСБУДВ» , ТОВ В«СПЕЦБІЛДВ» , ТОВ В«АРКОМБУДВ» про виконання монтажу та технічного обслуговування систем пожежної сигналізації, на виконання яких були отримані акти виконаних робіт (наданих послуг), та проведені у регістрах бухгалтерського обліку, але не підтверджених первинними документами, оформленими у відповідності із правилами ведення бухгалтерського обліку (актами виконаних робіт (послуг), актами здачі-прийняття, тощо), зміст яких свідчив би, що позивачем понесено витрати, які використані у господарської діяльності підприємства, на загальну суму (без ПДВ) 24 966 139 грн.

Також відповідач в акті перевірки зазначив, що за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 9423026 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за вказаний період відповідачем встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 3979913 грн. від постачальників ТОВ В«МЕРФІСВ» , ТОВ "БФ "УКРБУД", ТОВ "АСУ-575", TOB "ПІВДЕНЬГРУПП", ТОВ "ДИССАР", ТОВ "БІЗНЕС КАРГО", ТОВ "АДІС-СТРОЙ", ТОВ "АВЕСБУД", TOB "СПЕЦБІЛД", ТОВ "АРКОМБУД".

Позивач наголошує на тому, що первинні документи, зокрема: договірні ціни, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні, банківські виписки, акти передачі матеріалів, акти приймання виконаних будівельних робіт - складені з дотриманням вимог, установлених законом. Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. У податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, натомість повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, тощо.

Враховуючи рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 20.04.2015 року за № 9312/10/15-53-22-00 про погодження застосування процедури податкового компромісу, яким до позивача застосовано податковий компроміс щодо податкового зобов'язання: по податку на прибуток на загальну суму 5119999 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2015 року № 000312201; по податку на додану вартість на загальну суму 3729346 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2015 року № 000322201, - позивач зменшив розмір позовних вимог та оскаржував податкове повідомлення-рішення № 000312201 від 06.04.2015 року в частині суми грошового зобов'язання по податку на прибуток 2017746 грн. та податкове повідомлення-рішення №0322201 від 06.04.2015 року в частині суми грошового зобов'язання 246617,22 грн.

У судовому засіданні представник Виробничо - комерційної Фірми В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі Товариства з обмеженою відповідальністю позовні вимоги, з урахуванням зменшення позовних вимог, підтримав та просив задовольнити позов з наведених вище підстав. При цьому позивач зазначив, що після погодження відповідачем застосування процедури податкового компромісу, сума неузгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток 217746 грн. стосується господарських відносин позивача в період червень-липень 2014 року з ТОВ В«АркомбудВ» , а сума неузгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість 246617,22 грн. складається з сум податкового кредиту позивача за результатом господарських операцій: з ТОВ В«ШелешВ» у листопаді 2013 року - 2477,27 грн., з ТОВ В«ТД В«БудсвітВ» у березні 2014 року - 2199,95 грн., з ТОВ В«АркомбудВ» у червні - липні 2014 року - 241940 грн. По взаємовідносинам з вказаними контрагентами позивач надав усі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з цими підприємствами.

Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення, згідно яких у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі з огляду на наступне. Представник зазначив, що ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі TOB завищено податковий кредит по податкових накладних від постачальника TOB "АРКОМБУД", копії яких було надано до перевірки, віднесених до реєстру отриманих податкових накладних та відповідно до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах, по господарським операціям з придбання робіт, послуг, ТМЦ, які не підтверджені документами, які мають юридичну силу і доказовість та не дають можливості встановити зв'язок витрат з господарською діяльністю підприємства. Аналізом підтвердження формування податкового кредиту позивачем та за результатами опрацювання відповідно до системи В«Податковий блокВ» підсистеми В«Аналітична система: перегляд результатів співставленняВ» встановлено наявність розбіжностей податкового кредиту позивача з податковим зобов'язанням постачальника TOB "АРКОМБУД", код ЄДРПОУ 39037111.

Відповідач вказував, що в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ без належного підтвердження податковими накладними з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, в результаті чого завищено податковий кредит. Перевіркою встановлено, що позивачем було укладено з TOB "АРКОМБУД" договори про виконання монтажу та технічного обслуговування систем пожежної сигналізації, на виконання яких були отримані акти виконаних робіт (наданих послуг), та які проведені у регістрах бухгалтерського обліку, але не підтверджені первинними документами, оформленими у відповідності із правилами ведення бухгалтерського обліку (актами виконаних робіт (послуг), актами здачі-прийняття, тощо). В бухгалтерському обліку ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі TOB "АРКОМБУД", роботи з монтажу та технічного обслуговування систем пожежної сигналізації відображено проводками: за дебетом рахунку 23 В«ВиробництвоВ» , 644 В«Податковий кредитВ» та кредитом рахунку 631 В«Розрахунки з вітчизняними постачальникамиВ» ; за дебетом рахунку 631 В«Розрахунки з вітчизняними постачальникамиВ» та кредитом рахунку 311 В«Поточні рахунки в національній валютіВ» . До перевірки не надано актів приймання робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робот за формою КБ-3. Здача Підрядником робіт та приймання Замовником робіт оформлюється Актом приймання робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних підрядних робот за формою КБ-3, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною цього договору. До перевірки надано ксерокопії актів наданих послуг (виконаних робіт), за змістом яких відповідач не має можливості встановити, які саме роботи були виконані, у зазначених документах відсутня інформація щодо адреси розташування об'єктів, в актах не визначені підрядні (субпідрядні) роботи, внаслідок чого надані до перевірки копії документів не можуть бути визначені, як первинні документи.

Також відповідач вказує, що ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено Акт від 13.08.2014 №1851/26-59-22-08/39037111 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB "АРКОМБУД", щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень 2014 рокуВ» та Акт від 12.09.2014 №2118/26-59-22-08/39037111 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB "АРКОМБУД, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень 2014 рокуВ» . Згідно вказаних актів з посиланням та висновки ОУ ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та службову записку №3953/ДПІ/26-59-07-02 від 03.09.2014 року, місцезнаходження платника податку не встановлено, встановити та опитати директора ТОВ В«АРКОМБУДВ» ОСОБА_2 не виявилося можливим, направлено запит до ОУ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Таким чином, відповідач вважає, що в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з контрагентами ТОВ В«ШелешВ» , ТОВ В«ТД В«БудсвітВ» , ТОВ В«АркомбудВ» без належного підтвердження податковими накладними з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тому в задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що у період з 12.03.2015 року по 18.03.2015 року уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Виробничо - комерційної Фірми В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (код за ЄДРПОУ 13880445) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року.

25.03.2015 року за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі TOB, ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області склало акт № 1849/15-53-22-01/13880445.

Перевіркою встановлено порушення ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі TOB: п.п.14.1.27, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 5337745 грн.; п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.192.1 ст.192, п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у сумі 4030364 грн.

06 квітня 2015 року на підставі акту перевірки № 1849/15-53-22-01/13880445 від 25.03.2015 року ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення рішення: № 000312201 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 8006618 грн., з яких за основним платежем - 5337745 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2668873 грн.; № 000322201 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у сумі 6045546 грн., з яких за основним платежем - 4030364 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2015182 грн.

Також судом встановлено, що на підставі рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 20.04.2015 року за № 9312/10/15-53-22-00, до ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі TOB застосовано податковий компроміс щодо податкового зобов'язання: - по податку на прибуток на загальну суму 5119999 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2015 року № 000312201, у зв'язку з чим підлягає сплаті 255999,95 грн. по податку на прибуток підприємства після якої 4863999,05 грн. (95% основного податку) та 255999,95 грн. (штрафної санкції) вважатимуться погашеними; та по податку на додану вартість на загальну суму 3729346 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2015 року № 000322201, у зв'язку з чим підлягає сплаті 186467,3 грн. по податку на додану вартість, після якої 3542878,7 грн. (95% основного податку) та 1864673 грн. (штрафної санкції) вважатимуться погашеними.

Таким чином, після погодження відповідачем застосування процедури податкового компромісу, спірною залишилася сума грошового зобов'язання 2017746 грн. по податковому повідомленню-рішенню № 000312201 від 06.04.2015 року та сума грошового зобов'язання 246617,22 грн. по податковому повідомленню-рішенню № 0322201 від 06.04.2015 року.

Сума неузгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток 217746 грн. стосується господарських відносин позивача в період червень-липень 2014 року з ТОВ В«АркомбудВ» .

Сума неузгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість 246617,22 грн. складається з сум податкового кредиту позивача за результатом господарських операцій: з ТОВ В«ШелешВ» у листопаді 2013 року - 2477,27 грн.; з ТОВ В«ТД В«БудсвітВ» у березні 2014 року - 2199,95 грн.; з ТОВ В«АркомбудВ» у червні-липні 2014 року - 241940 грн.

Як встановлено в ході розгляду справи, 03 квітня 2014 року між ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі TOB (замовник) та ТОВ В«АРКОМБУДВ» (підрядник) укладено договір № 1/04/14, згідно якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу обладнання автоматики в торговому центрі "Сіті-Центр", розташованому за адресою: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, 2 (2-га черга).

08 квітня 2014 року між ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі TOB (замовник) та ТОВ В«АРКОМБУДВ» (підрядник) укладено договір № 2/04/14, згідно якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу трубопроводів в житловому трьохсекційному будинку із вбудованою поліклінікою та підземним паркінгом, розташованому за адресою: м.Одеса, Гагаринське плато, 5б (В«Шоста ЖемчужинаВ» ).

10 квітня 2014 року між ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі TOB (замовник) та ТОВ В«АРКОМБУДВ» (підрядник) укладено договір № 3/04/14, згідно якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу мереж пожежного комплексу в житловому трьохсекційному будинку із вбудованою поліклінікою та підземним паркінгом, розташованому за адресою: м.Одеса, Гагаринське плато, 5б (В«Шоста ЖемчужинаВ» ).

11 квітня 2014 року між ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі TOB (замовник) та ТОВ В«АРКОМБУДВ» (підрядник) укладено договір № 4/04/14, згідно якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу трубопроводу на складі №2 логістичного центру, розташованого на масиві №2 (дільниці 11,12,13) на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області за межами населеного пункту.

11 квітня 2014 року між ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі TOB (замовник) та ТОВ В«АРКОМБУДВ» (підрядник) укладено договір № 5/04/14, згідно якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу обладнання автоматики в екстракційному цеху олійно-екстракційного заводу, розташованого за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна,44.

12 травня 2014 року між ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі TOB (замовник) та ТОВ В«АРКОМБУДВ» (підрядник) укладено договір № 6/04/14, згідно якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу обладнання автоматики в житловому трьохсекційному будинку із вбудованою поліклінікою та підземним паркінгом, розташованому за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, 5б (В«Шоста ЖемчужинаВ» ).

На підтвердження господарських операцій за вказаними договорами з ТОВ В«АРКОМБУДВ» , позивачем було надано наступні документи:

- копія договору № 1/04/14 від 03.04.2014 року з доданими документами: копія погодження договірної ціни; копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за червень 2014 року; копія акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в за червень 2014 року; копія податкової накладної № 299 від 20.05.2014 року; копія пода гкової накладної № 300 від 20.05.2014 року; копія податкової накладної № 56 від 04.06.2014 року; копія податкової накладної № 57 від 04.06.2014 року; копія податкової накладної № 58 від 04.06.2014 року; копія податкової накладної № 60 від 04.06.2014 року; копія податкової накладної № 61 від 04.06.2014 року; копія податкової накладної № 68 від 04.06.2014 року;

- копія договору № 2/04/14 від 08.04.2014 року з доданими документами: копія погодження договірної ціни; копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ -3 за червень 2014 року; копія акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в за червень 2014 року; копія податкової накладної № 297 від 20.05.2014 року; копія податкової накладної № 298 від 20.05.2014 року; копія податкової накладної № 63 від 04.06.2014 року; копія податкової накладної № 64 від 04.06.2014 року; копія податкової накладної № 65 від 04.06.2014 року; копія податкової накладної № 66 від 04.06.2014 року; копія податкової накладної № 67 від 04.06.2014 року;

- копія договору № 3/04/14 від 10.04.2014 року з доданими документами: копія погодження договірної ціни; копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ -3 за червень 2014 року; копія акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в за червень 2014 року; копія податкової накладної № 296 від 20.05.2014 року; копія податкової накладної № 62 від 04.06.2014 року;

- копія договору № 4/04/14 від 11.04.2014 року з доданими документами: копія погодження договірної ціни; копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ -3 за червень 2014 року; копія акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в за червень 2014 року; копія податкової накладної № 69 від 04.06.2014 року; копія податкової накладної № 625 від 27.06.2014 року;

- копія договору № 5/04/14 від 11.04.2014 року з доданими документами: копія погодження договірної ціни; копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ -3 за червень 2014 року; копія акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в за червень 2014 року; копія податкової накладної № 70 від 04.06.2014 року; копія податкової накладної № 301 від 16.06.2014 року; копія податкової накладної № 621 від 27.06.2014 року; копія податкової накладної № 622 від 27.06.2014 року;

- копія договору № 6/04/14 від 11.05.2014 року з доданими документами: копія погодження договірної ціни; копія довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ -3 за червень 2014 року; копія акту приймання виконаних робіт форми КБ -2в за червень 2014 року; копія податкової накладної № 300 від 16.06.2014 року; копія податкової накладної № 620 від 27.06.2014 року; копія податкової накладної № 623 від 27.06.2014 року; копія податкової накладної № 624 від 27.06.2014 року.

Також позивачем надано виписки по особовому рахунку № 26003000058205 ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі TOB у ПАТ В«УкрсоцбанкВ» Іллічівське відділення 300023 за: 20.05.2014 року, 04.06.2014 року, 16.06.2014 року; 27.06.2014 року, 02.07.2015 року, якими підтвердлжується сплата позивачем контрагенту коштів за виконані роботи.

Крім того, позивачем було надано по взаємовідносинам з TOB "ТД "БУДСВІТ": виписку по особовому рахунку № 26003000058205 позивача в ПАТ В«УкрсоцбанкВ» Іллічівське відділення 300023, за 20.03.2014 року; копію податкової накладної № 2 від 20.03.2014 року; копію видаткової накладної № ТД-0000010 від 24.03.2014 року.

По взаємовідносинам з TOB "ШЕЛЕШ" позивач надав: виписку по особовому рахунку № 26003000058205 позивача в ПАТ В«УкрсоцбанкВ» Іллічівське відділення 300023, за 04.11.2013 року; копію податкової накладної № 5 від 04.11.2013 року; копію видаткової накладної № 1298 від 04.11.2013 року.

Розрахунки між сторонами за виконані роботи та поставлений товар проведені у безготівковій формі, що підтверджується вищепереліченими банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Згідно ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Частиною 1 статтею 228 Цивільного кодексу України, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті, не доведено, яким саме чином угоди між позивачем та контрагентом були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки контролюючим органом не був встановлений умисел на порушення чинного законодавства України будь-якою із сторін правочинів, укладених між ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1) у формі TOB та контрагентами позивача - ТОВ В«АРКОМБУДВ» , ТОВ В«ШелешВ» , ТОВ В«ТД В«БудсвітВ» .

Крім того, відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Проте, в судовому порядку правочини між позивачем та вищевказаними контрагентами недійсними не визнавалися.

Таким чином, судом встановлено, що укладені у письмовій формі договори з ТОВ В«АРКОМБУДВ» : №1/04/14 від 03 квітня 2014 року, 02/04/14 від 08 квітня 2014 року, № 3/04/14 від 10 квітня 2014 року, № 4/04/14 від 11 квітня 2014 року, № 5/04/14 від 11 квітня 2014 року та № 6/04/15 від 12 травня 2015 року, а також господарські операції позивача з ТОВ В«ШелешВ» і ТОВ В«ТД В«БудсвітВ» з постачання будівельних матеріалів (труби гофровані, кріплення до труб, стабілізатори та ін.) були спрямовані на реальне настання правових наслідків, і такі правові наслідки настали - роботи за вказаними договорами виконані та здані замовнику, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних за червнеь 2014 року робіт форми КБ - 2в, будівельні матеріали отримані, що підтверджується видатковими накладними від 24 та 28 березня 2014 року 04 листопада 2014 року, посилання на які наведено вище.

Як вбачається з матеріалів справи, усі надані позивачем первинні документи містять опис господарських операцій, реквізити сторін, підписи уповноважених осіб, які завірені печатками підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 ПК України, що спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного надання (отримання) послуг.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та контрагентами - ТОВ В«АРКОМБУДВ» , ТОВ В«ШелешВ» , ТОВ В«ТД В«БудсвітВ» , сформований у повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України, і підстав для невключення до складу податкового кредиту з ПДВ у відповідні звітні періоди суми 246617,22 грн. у відповідача не було.

Як вбачається з матеріалів справи, при складанні ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області акту перевірки від 25.03.2015 року № 1849/15-53-22-01/13880445, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була використана інформація, що міститься в акті ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.08.2014 року №1851/26-59-22-08/39037111 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB "АРКОМБУД", щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень 2014 рокуВ» та в акті від 12.09.2014 року №2118/26-59-22-08/39037111 В«Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB "АРКОМБУД", щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень 2014 рокуВ» , згідно яких місцезнаходження платника податку не встановлено, встановити та опитати директора ТОВ В«АРКОМБУДВ» ОСОБА_2 не виявилося можливим, направлено запит до ОУ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Суд критично оцінєю посилання відповідача на вищевказані акти, оскільки господарські відносини позивача з ТОВ В«АРКОМБУДВ» мали місце у період квітень-липень 2014 року (останні акти та довідки підписані сторонами 02 липня 2014 року), а тому невстановлення місцезнаходження контрагента позивача 13 липня та 12 вересня 2014 року не може бути доказом нереальності господарських операцій позивача з ТОВ В«АРКОМБУДВ» .

Крім того, в актах ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 13.08.2014 року та від 12.09.2014 року висновки про нереальність господарських операцій ТОВ В«АРКОМБУДВ» з контрагентами в червні 2014 року було протиправно зроблено, без дослідження первинної документації ТОВ В«АРКОМБУДВ» , у тому числі по господарським операціям з позивачем.

Щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 06.04.2015 року № 000312201 суд зазначає наступне.

Відповідно до 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст.138 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1. 138.1. ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.8. ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Доводи відповідача про те, що позивачем до складу витрат за рядком 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства В«Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)В» за період 2012-2014 віднесено витрати, не підтверджені документами, які мають юридичну силу та доказовість та не дають можливість встановити зв'язок витрат з господарською діяльністю підприємства, суд не бере до уваги, оскільки позивачем надано усі первинні та бухгалтерські документи, що оформлені відповідно до вимог податкового законодавства та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують зв'язок між витратами понесеними позивачем по господарським операціям з ТОВ В«АРКОМБУДВ» , та господарською діяльністю позивача, тому підстав для нарахування позивачу грощового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 217746 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2015 року № 000312201 у відповідача не було.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06.04.2015 року № 000312201 та від 06.04.2015 року № 000322201, при тому, що позивач довів суду реальність здійснення господарських операцій з контрагентами та відсутність порушень податкового законодавства, зазначених у висновках Акту перевірки №1849/15-53-22-01/13880445 від 25.03.2015 року.

За таких обставин, позов ВКФ В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі ТОВ суд вважає обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 11, 71, 86, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Виробничо - комерційної Фірми В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 06.04.2015 року № 000312201 в частині податкового зобов'язання за податком на прибуток на загальну суму 217 746 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 06.04.2015 року № 000322201 в частині податкового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 246 617,22 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Виробничо - комерційної Фірми В«МАРСВ» (ОСОБА_1 підприємство) у формі Товариства з обмеженою відповідальністю ( код ЄДРПОУ 13880445) понесені судові витрати у сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови суду виготовлено 21.09.21015 року.

Суддя: В.В.Андрухів

.