Постанова

від 22.09.2015 по справі 815/2560/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2560/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ» ЛТД до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2015 року № 0000522201 та № 0000532201, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2015 року № 0000522201 та № 0000532201.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 05.03.2015 року по 12.03.2015 року співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ» ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами цієї перевірки 23.03.2015 року відповідач склав акт № 811/22-01/23858518, яким встановлені порушення позивачем:

- п.135.1-135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 42606,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 28982,00 грн.;

- ст.51, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та Наказу ДПА України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 24.12.2010 року № 1020 та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, зареєстрованого 13.01.2011 року.

На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 03.04.2015 року № 0000522201, яким позивачеві за порушення п.135.1-135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 63909,00 грн., у тому числі за основним платежем 42606,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 21303,00 грн.;

- від 03.04.2015 року № 0000532201, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36228,00 грн., у тому числі за основним платежем 28982,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7246,00 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 03.04.2015 року № 0000522201 та № 0000532201 та вважає, що вини належать до скасування.

В судове засідання, призначене на 22.09.2015 року, сторони не з'явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином та своєчасно. 22.09.2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в письмовому провадженні за наявними в матеріалах справи доказами (а.с.242).

Суд, з урахуванням ч.6 ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ» ЛТД зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 05.12.1995 року.

Позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області як платник податків з 11.12.1995 року за № 2320.

На підставі направлень від 27.02.2015 року № 104 та № 105 (а.с.237-238), наказів від 27.02.2015 року № 80-п та від 12.03.2015 року № 91-п, в період з 05.03.2015 року по 12.03.2015 року співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ» ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами цієї перевірки 23.03.2015 року відповідач склав акт № 811/22-01/23858518 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки «РЕАЛ» ЛТД (код ЄДРПОУ 23858518) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.14 по 31.12.2014 р.» (а.с.25-51).

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.135.1-135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 42606,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 28982,00 грн.;

- ст.51, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та Наказу ДПА України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» від 24.12.2010 року № 1020 та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, зареєстрованого 13.01.2011 року.

За наслідками перевірки позивача податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 03.04.2015 року № 0000522201, яким позивачеві за порушення п.135.1-135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 63909,00 грн., у тому числі за основним платежем 42606,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 21303,00 грн. (а.с.62);

- від 03.04.2015 року № 0000532201, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36228,00 грн., у тому числі за основним платежем 28982,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7246,00 грн. (а.с.63).

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що згідно акту ДПІ у м. Черкаси ГУ ДФС у Черкаській області від 28.08.2014 року № 356/23-01-22-06/36157357 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Маркет - Ч» (код ЄДРПОУ 36157357) з питань підтвердження господарський відносин з покупцями та постачальниками за період липень 2011 року - квітень 2014 року, та акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.09.2014 року № 2666/26-55-22-08/39098627 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будмонтажінвест» (ПН 39098627) з платниками податків за червень, липень 2014 року відсутні факти реальності вчинення господарських операцій позивача з контрагентами.

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Впродовж судового розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ» ЛТД були Приватне підприємство «Маркет - Ч» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтажінвест».

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ» ЛТД (підрядник) уклало з Приватним підприємством «Маркет - Ч» (субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтажінвест» (субпідрядник) договори від 01.02.2014 року № 1309РС та від 01.06.2014 року № 15С (а.с.84-94, 150-158).

Відповідно до умов зазначених договорів підрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи, перелік яких визначається в розділі 1 договору, відповідно до умов, що враховані в договорі. Згідно з умовами договорів загальна вартість робіт визначається згідно актів виконаних робіт.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивач надав до суду податкові накладні, акти надання послуг, акти прийому виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій (а.с.95-143, 159-207).

Суд встановив, що за виконані роботи (надані послуги), позивач зі своїми контрагентами розрахувався, тобто сторони договорів зазнали змін майнового стану.

Дані факти підтверджується податковими накладними, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся, які є в матеріалах справи.

На підставі викладених обставин, суд вважає, що витрати за договорами укладеними з контрагентами позивач правомірно включив до складу витрат.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивачу надавалися послуги по виконанню субпідрядних робіт, а позивач в свою чергу здійснював оплату за ці роботи, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, з огляду на матеріали справи суд встановив, що за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені ними у податкову звітність у періоді, що перевірявся.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем зазначених податкових накладних від контрагентів у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, факт виконання контрагентами позивача передбачених укладеними договорами робіт (послуг) підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ або безпідставного заниження суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 03.04.2015 року № 0000522201.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 03.04.2015 року № 0000532201.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ» ЛТД (ідентифікаційний код юридичної особи 23858518) суму сплаченого судового збору в розмірі 200 (двісті) грн. 28 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко