Постанова

від 08.02.2011 по справі 13890/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 лютого 2011 р. № 2-а- 13890/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І.С.,

при секретарі судового засідання Елоян Ж.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Світ органічних біотехнологій "Біосвіт" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000631505/0 від 28.09.2010 р.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що акт перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідає фактичним обставинам, висновки відповідача ґрунтуються на завищенні ТОВ «НПО СОБ «Біосвіт»податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ «Едан Плюс»та ТОВ «УФК «Арієс». При цьому, єдиним доказом позиції відповідача є факт невизнання як податкової звітності податковими органами декларацій з податку на додану вартість, поданих ТОВ «Едан Плюс»та ТОВ «УФК «Арієс».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача надав заперечення на позов, в яких зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству та просив суд залишити позовну заяву без розгляду, в зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України.

Також представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фахівцями Куп'янської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій з ПДВ ТОВ НПО Світ органічних біотехнологій "Біосвіт" за квітень-червень 2010 року.

За результатами проведеної перевірки ТОВ «НПО СОБ «Біосвіт»відповідачем 20.09.2010р. складено акт № 116/15-36419280, яким встановлено порушення пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 105082 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 20.09.2010р. № 116/15-36419280 Куп'янською об'єднаною Державною податковою інспекцією у Харківській області 28.09.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000631505/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 144761,20 грн., з яких 105082грн. - основний платіж та 39679,20 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Податкове повідомлення-рішення від 28.09.2010р. № 0000631505/0 позивачем 04.102010 р. оскаржувалось за процедурою оскарження рішень контролюючих органів, передбаченою ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за наслідком чого відповідачем прийнято рішення про залишення скарги без розгляду від 18.11.2010р. № 5646/10/25-014.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «НПО СОБ «Біосвіт»протягом перевіряємого періоду мало взаємовідносини з ТОВ «Едан Плюс»(код ЄДРПОУ 36032757) та ТОВ «УФК «Арієс»(код ЄДРПОУ 33122520), а саме: здійснювало придбання сировини для добрива. При цьому суми ПДВ з ціни придбаної сировини ТОВ «НПО СОБ «Біосвіт»включало до складу податкового кредиту.

Під час перевірки було отримано дані Системи автоматизованого співставлення у розрізі контрагентів за квітень, травень, червень 2010р., згідно яких ТОВ «Едан Плюс»не включило до складу податкового зобов'язання 88002 грн. ПДВ виписаних в квітні-червні 2010р. податкових накладних, ТОВ «УФК «Арієс»не включило до складу податкового зобов'язання 17080 грн. ПДВ виписаних в квітні 2010р. податкових накладних.

Вищевказаний висновок зроблено з того, що податковими органами не визнано як податкова звітність декларації з ПДВ ТОВ «Едан Плюс»за квітень-червень 2010р. та декларація з ПДВ ТОВ «УФК «Арієс»за квітень 2010р.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 7.2.6 Закону встановлює, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Окрім того, суд звертає увагу, що у відповідача відсутнє право тлумачення закону.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відповідач робить висновок, що факт неподання податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних вищевказаним контрагентом, у сукупності свідчать про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання сировини від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися, оскільки на думку податкового органу в даному випадку позивачем не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При цьому, акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені самим позивачем.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Так, у відповідності до абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Що стосується твердження відповідача про те, що у результаті порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з позивачем мають протиправний характер, а такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкового кредиту за рахунок позивача по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентами, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Судом встановлено, що ТОВ «НПО СОБ «Біосвіт»придбало у ТОВ «Едан Плюс»та ТОВ «УФК «Арієс»сировину для добрива на загальну суму 630492,00 грн. (ПДВ - 105082,00 грн.) відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних № РН-075.001 від 16.04.2010р. на суму 102480 грн. (ПДВ - 17080 грн.), № 192 від 02.04.2010 року на суму 87168 грн. (ПДВ - 14528 грн.), № 264 від 10.05.2010 року на суму 109980 грн. (ПДВ - 18330 грн.), № РН-364 від 01.06.2010 року на суму 264576 грн. (ПДВ - 44096 грн.), № РН-430 від 30.06.2010 року на суму 66288 грн. (ПДВ - 11048 грн.), які містять підпис особи, що здійснила відвантаження товару, скріплений печаткою постачальника.

Факт придбання товарів у ТОВ «Едан Плюс»та ТОВ «УФК «Арієс»на загальну суму 630492,00 грн. (ПДВ - 105082,00 грн.) підтверджується також податковими накладними від 16.04.2010р. № 75.001 на суму 102480 грн. (ПДВ - 17080 грн.), від 02.04.2010 року № 192 на суму 87168 грн. (ПДВ - 14528 грн.), від 10.05.2010 року № 264 на суму 109980 грн. (ПДВ - 18330 грн.), від 01.06.2010 року № 364 на суму 264576 грн. (ПДВ - 44096 грн.), від 30.06.2010 року № 430 на суму 66288 грн. (ПДВ - 11048 грн.).

Придбання товару здійснено у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахункові рахунки ТОВ «Едан Плюс»та ТОВ «УФК «Арієс»грошових коштів на підставі рахунків-фактури від 08.04.2010р, від 01.04.2010року №СФ-27-04/01, від 03.05.2010 року №СФ-03-05/01, від 24.05.2010 року № СФ-24-05/01, та від 29.06.2010 року № СФ-29-06/01, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Перевезення придбаної сировини здійснювалось за договором № 14/01 від 14.01.2010р. та підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними від 02.04.2010р. № 204201001, від 16.04.2010р. № 537033, від 10.05.2010р. № НОМЕР_1, від 01.06.2010р. № 106201001, від 30.06.2010р. № НОМЕР_2.

З акту перевірки від 20.09.2010р. № 116/15-36419280 вбачається, що при проведенні перевірки не ставився під сумнів факт отримання позивачем товарів від ТОВ «Едан Плюс»та ТОВ «УФК «Арієс», їх оплата та законність джерел отримання коштів, які були сплачені постачальникам.

Суд зазначає, що спірні правовідносини склались з приводу формування позивачем податкового кредиту, який врегульований спеціальним законом - Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту. З урахуванням вказаних законодавчих норм суд дійшов висновку, що для підтвердження неправомірності віднесення позивачем витрат до складу податкового кредиту, відповідач має представити такі докази, що дозволяють стверджувати про здійснення операцій, що не відносяться до господарської діяльності підприємства.

Судом встановлено, що ТОВ «НПО СОБ «Біосвіт»є виробником рідких органо-мінеральних добрив «Агровітастим»та має висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 14.05.2010 р. № 05.03.02-07/31995.

Суд звертає увагу, що відповідач не надав заперечень щодо факту використання позивачем придбаної у ТОВ «Едан Плюс»та ТОВ «УФК «Арієс»сировини у власній господарській діяльності. Використання позивачем придбаної сировини підтверджуються наданими позивачем технічними документами.

Таким чином, висновки акту перевірки від 20.09.2010р. № 116/15-36419280 про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, які документально підтверджують, що умови господарських договорів позивача з контрагентами виконані, а їх виконання має прямий зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи повинні мати ряд обов'язкових реквізитів серед яких: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Долучені до матеріалів судової справи копії видаткових накладних № РН-075.001 від 16.04.2010р. на суму 102480 грн. (ПДВ - 17080 грн.), № 192 від 02.04.2010 року на суму 87168 грн. (ПДВ - 14528 грн.), № 264 від 10.05.2010 року на суму 109980 грн. (ПДВ - 18330 грн.), № РН-364 від 01.06.2010 року на суму 264576 грн. (ПДВ - 44096 грн.), № РН-430 від 30.06.2010 року на суму 66288 грн. (ПДВ - 11048 грн.) містять підпис особи, яка здійснила відвантаження товару, скріплений печаткою постачальника.

Відповідно до положень п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Досліджені судом податкові накладні від 16.04.2010р. № 75.001 на суму 102480 грн. (ПДВ - 17080 грн.), від 02.04.2010 року № 192 на суму 87168 грн. (ПДВ - 14528 грн.), від 10.05.2010 року № 264 на суму 109980 грн. (ПДВ - 18330 грн.), від 01.06.2010 року № 364 на суму 264576 грн. (ПДВ - 44096 грн.), від 30.06.2010 року № 430 на суму 66288 грн. (ПДВ - 11048 грн.), суми за якими позивач включив до податкового кредиту звітних податкових періодів, містять всі необхідні реквізити, визначені п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому є належними розрахунковими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, Куп'янська об'єднана Державна податкова інспекція у Харківській області, приписів ч.2 ст.71 КАС України не виконав і не довів належним чином правомірність власних висновків, правильність та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом суд зазначає.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений строк звернення до адміністративного суду.

Згідно з ч. 1 даної статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 5 зазначеної норми встановлено, що для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області від 18.11.2010 р. про залишення скарги позивача без розгляду, позивач скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000631505/0 від 28.09.2010 р. та звернувся до податкового органу зі скаргою 04.10.2010 р., а з позовною заявою про оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення до Харківського окружного адміністративного суду позивач звернувся 04.11.2010 р.

Тобто позивачем не було порушено вимоги ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 99, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НПО Світ органічних біотехнологій "Біосвіт" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі

Скасувати податкове повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000631505/0 від 28.09.2010 р.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 11.02.2010 року.

Суддя І.С.Чалий