Постанова

від 22.09.2015 по справі 826/11854/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 вересня 2015 року № 826/11854/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС м. Києва (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 05 червня 2015 року № 0001852201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2015 року адміністративну справу № 826/11854/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 09 липня 2015 року.

У судовому засіданні 09 липня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі наказу від 30 січня 2015 року № 148 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Технополіс» (код ЄДРПОУ 32306590) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТК «Агро - Інкам СВО» (код ЄДРПОУ 36791949) за період з 01 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 13 лютого 2015 року № 168/26-53-22-01-21/32306590.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 401639 грн., у тому числі: за липень 2014 року на суму 55000 грн., за серпень 2014 року на суму 130000 грн. та за вересень 2014 року на суму 216639 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05 червня 2015 року № 0001852201 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 502049,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 401639,00 грн., за штрафними санкціями - 100410,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням та податковою вимогою й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «ТК «Агро - Інкам СВО» (код ЄДРПОУ 36791949).

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 13 лютого 2015 року № 168/26-53-22-01-21/32306590.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТК «Агро - Інкам СВО», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Судом встановлено, що позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТК «Агро - Інкам СВО», у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інкам СВО» (Постачальник) украдено Договори від 02 вересня 2013 року № 12-447-П-2 та від 26 серпня 2014 року № 2608-3, за якими Постачальник зобов'язується поставити товар Покупцю згідно з умовами договорів, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

На виконання умов договорів Постачальник поставив Покупцю хонінгувальний верстат ЧПК моделі Sunnen HTS-124-020, шнур ущільнювальний (1167073), цифрові ефірні приймачі ТР/МАХ TR-2012HD, HI-FI System/система домашнього кінотеатру Liberton мод. LDS - 44 (17A, 19), що підтверджується :

рахунками - фактур: від 28 липня 2014 року № СФ-000000061 на суму 330000,00 грн., № СФ-000000077 від 28 липня 2014 року на суму 330000,00 грн., № СФ-000000102 від 29 серпня 2014 року на суму 780000,00 грн., № СФ-000000103 від 15 вересня 2015 року на суму 19800,00 грн., № СФ-000000113 від 29 вересня 2014 року на суму 840033,60 грн.;

видатковими накладними: № РН-000000061 від 28 липня 2014 року на суму 330000,00 грн., № РН-00077 від 29 серпня 2014 року на суму 780000,00 грн., № РН-00078 від 15 вересня 2014 року на суму 19800,00 грн., № РН-00088 від 29 вересня 2014 року на суму 840033,60 грн.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інкам СВО» (Постачальник) виписано на адресу позивача наступні податкові накладні: № 1 від 01 вересня 2015 року на суму 120000,00 грн., № 4 від 09 вересня 2014 року на суму 90000,00 грн., № 8 від 15 вересня 2015 року на суму 110000,00 грн., № 11 від 23 вересня 2014 року на суму 120000,00 грн., № 21 від 29 вересня 2014 року на суму 840033,60 грн., № 14 від 28 липня 2014 року на суму 330000,00 грн., № 27 від 29 серпня 2014 року на суму 780000,00 грн.

Товар, згідно вищезазначених документів, був прийнятий ОСОБА_1 за довіреністю від 28 липня 2014 року № 73, ОСОБА_2 за довіреністю від 15 вересня 2014 року № 93, ОСОБА_3 за довіреністю від 29 серпня 2014 року № 85/1, про що свідчать витяг з журналу виписаних довіреностей на отримання товару.

При цьому, позивач згідно з умовами договорів та виставлених рахунків-фактур оплатив товар, що підтверджується відповідними виписками банку.

Факт оплати товару не спростовано і в акті перевірки.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, позивач здійснює діяльність у сфері металообробки; оптової торгівлі іншими машинами и устаткуванням; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; діяльності посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; тощо.

Так, з метою виконання договірних зобов'язань зі своїми контрагентами Харківським державним авіаційним виробничим підприємством та ТОВ «Київський республіканський автоцентр» згідно Договорів від 02 вересня 2013 року № 12-447-П-2 та від 26 серпня 2014 року № 2608-3, маючи на меті отримання прибутку (що підтверджується декларацією з податку на прибуток за 2014 рік та фінансовим звітом за 2014 рік), позивачем укладено відповідні договори із ТОВ «ТК «Агро-Інкам СВО». Зокрема, придбаний у ТОВ «ТК «Агро-Інкам СВО» товар було реалізовано Харківському державному авіаційному виробничому підприємству та ТОВ «Київський республіканський автоцентр», що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, рахунками - фактурами, довіреностями на отримання товару.

Також, судом встановлено, що частина товару повернуто Постачальнику у зв'язку з недоліками, що підтверджується накладними на повернення товарів та розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної (зазначене також встановлено на с. 15, 16 акту перевірки).

Доводами відповідача згідно акту перевірки та заперечень є посилання на відсутність складських приміщень та товарно-транспортних накладних, які на думку суду не обґрунтованими з огляду на наступне.

TOB «Технополіс», зокрема, згідно з договором оренди від 31 січня 2013 року № 9 та додаткових угод до цього договору № 1, № 2, № 3 - орендує з лютого 2013 року по сьогодні складські приміщення загальною площею 150,6 м 2 , а також майданчик у внутрішньому дворі загальною площею 72 м 2 для розміщення службових машин, а також майданчик площею 35 м 2 для розміщення металевого боксу. Передача в оренду зазначених складських приміщень та майданчиків підтверджується актами прийому - передачі від 31 січня 2013 року та від 15 серпня 2013 року.

З огляду на це TOB «Технополіс» мало можливість зберігати придбані товари, а при потребі здійснити їх подальший продаж.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних

Згідно з укладеними договорами між TOB «Технополіс» (Покупець) та TOB «ТК «Агро - Інкам СВО» (Продавець) відбувалася поставка товарів хонінгувального верстату ЧПК моделі Sunnen HTS-124-020, шнур ущільнювальний (1167073), цифрові ефірні приймачі TP/MAX TR- 2012HD, HI-FI SYSTEM/система домашнього кінотеатру LIBERTON мод. LDS - 44 (17А, 19).

Проте, як зазначає позивач та не спростовується в акті перевірки, TOB «Технополіс» перевозило товари власними силами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Агро - Інкам СВО» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Агро - Інкам СВО» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС м. Києва від 05 червня 2015 року № 0001852201.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС м. Києва від 05 червня 2015 року № 0001852201.

3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник