Рішення

від 22.06.2010 по справі 39/123-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.10р. Справа № 39/123-10

За позовом Регіонального відділення фонду державного майна по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ

про стягнення неустойки за час незаконного використання державного майна в сумі 169 369 грн. 87 коп.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 20 від 12.05.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 7036 від 29.12.2009

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (надалі Позивач) звернулося з позовом до Закритого акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватбанкВ» (надалі Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача неустойку за час незаконного використання державного майна в сумі 169369 грн. 87 коп.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди № 12/02-2375-ОД, відповідач фактично не повернув предмет оренди, та продовжував його використовувати протягом квітня 2009 року -лютого 2010 року, що є підставою для стягнення неустойки, передбаченої ст. 785 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, стверджує, що орендоване майно, відповідно до умов договору оренди № 12/02-2375-ОД, після закінчення терміну оренди було повернуто балансоутримувачу за актом приймання-передачі від 01.04.2009 року.

За згодою представників сторін, в судовому засіданні 22.06.2010 року, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

01.05.2006 року між сторонами у справі був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2375-ОД, відповідно до умов якого Позивач (Орендодавець) передав, а Відповідач (Орендар) прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - приміщення учбового корпусу площею 91,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 19 на І поверсі 14-ти поверхової будівлі, що знаходиться на балансі Національного гірничого університету.

Відповідно до п. 10.1. в редакції додаткової угоди від 15.05.2008 року, строк дії договору було встановлено сторонами до 01.04.2009 року.

За змістом п. 5.6. Договору, у разі припинення або розірвання Договору, Відповідач (Орендар) має повернути Балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренди.

Пунктом 2.5. Договору, сторони погодили, що Орендар повертає майно Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю (за актом приймання-передачі). Майно вважається повернутим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, копія якого надається Орендарем Орендодавцю у місячний термін з дати його підписання.

Згідно доданої до матеріалів справи копії акта приймання-передачі, 01.04.2009 року Відповідач здійснив повернення предмета оренди за договором № 12/02-2375-ОД на користь Балансоутримувача - Національного гірничого університету.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в своєму позові стверджує, що повернення орендованого майна Відповідачем відбулося лише де-юре, фактичне повернення майна Відповідач не здійснив, про що на думку Позивача свідчить факт звернення Відповідача з проханням дозволити продовжувати займати орендовані приміщення (лист від 24.03.2009), та здійснення Відповідачем оплати орендних платежів після закінчення строку дії договору оренди № 12/02-2375-ОД.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Частиною другою ст. 34 ГПК України, встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Згідно положень ч. 2 ст. 795 ЦК України, належним доказом повернення предмета договору найму (оренди) є відповідний акт, з моменту підписання якого припиняється договір.

В матеріалах справи містяться належні докази в підтвердження факту повернення Відповідачем предмета оренди після закінчення строку дії договору № 12/02-2375-ОД, а саме акт 01.04.2009 року, при цьому докази, на які Позивач посилається в підтвердження своїх доводів щодо продовження використання Відповідачем орендованого майна після 01.04.2009 року, з огляду на приписи ст. 34 ГПК України, та ст. 795 ЦК України не є належними, та відхиляються судом.

З урахуванням встановлених обставин, за умов не доведення Позивачем належними та допустимими доказами факту використання Відповідачем орендованого державного майна, в період із 01.04.2009 по 01.02.2010, тобто після закінчення строку дії договору № 12/02-2375-ОД, та до укладення нового договору оренди цього майна, у суду відсутні правові підстави для стягнення з Відповідача неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, в зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя ОСОБА_3

Рішення підписано 29.06.2010