Рішення

від 16.09.2015 по справі 905/673/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.2015 Справа № 905/673/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М., при секретарі Романцової О.О. розглянувши матеріали справи за позовною заявою

позивача: публічного акціонерного товариства «БГ Банк», м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней», м. Донецьк

про стягнення 124487312,87 гривень

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Позивач, публічне акціонерне товариство «БГ Банк» звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 серпня 2007 року №45 у розмірі 74451535,17 гривень.

В перебігу розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог від 04.08.2015 року, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним Договором від 30 серпня 2007 року №45 в сумі 124487312,87 гривень, з яких:

2376000 доларів США - заборгованість по простроченому кредиту за лімітом в іноземній валюті, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.06.2015 р. складає 50035777,70 гривень;

2787852,78 гривень - заборгованість по простроченому кредиту за лімітом в національній валюті України;

1181393,75 доларів США - пеня за несвоєчасно сплачений кредит в доларах США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.06.2015 року складає 24878768,98 гривень

1503451,10 гривень - заборгованість зі сплати пені за несвоєчасно сплачений кредит в гривні;

2376 доларів США - штраф відповідно до п.6.2 Договору № 9 від 29.04.2011 р. за прострочення сплати заборгованості за лімітом в іноземній валюті, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.06.2015 р., складає 50035,78 гривень,

3425,80 гривень - штраф відповідно до п.6.2 Договору № 9 від 29.04.2011 р. за прострочення сплати заборгованості за лімітом в національній валюті України;

245195,41 доларів США - розмір трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості по простроченому кредиту за лімітом в іноземній валюті, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.06.2015 р. складає 5 163 528,21 гривень;

170937,38 гривень - розмір трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості по простроченому кредиту за лімітом в національній валюті України;

1793880 доларів США - інфляційні нарахування на суму заборгованості по простроченому кредиту за лімітом в іноземній валюті, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.06.2015 р., складає 37777 012,17 гривень;

2116522,99 гривень - інфляційне нарахування на суму заборгованості по простроченому кредиту за лімітом в національній валюті України, обґрунтувавши збільшення суми за рахунок технічних помилок, що було допущено під час виготовлення тексту позовної заяви.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутності. Був присутній у попередніх судових засіданнях, наполягав на задоволенні позовних вимог, надавав витребувані судом докази.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та неявка представників сторін не створює суду перешкод для всебічного, повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

30 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_1 розвитку та партнерства», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БГ Банк» (далі-Банк, Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» (далі - Позичальник, Відповідач) було укладено Кредитний Договір № 45 про надання відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії (надалі Кредитний договір) із змінами та доповненнями.

Згідно п.1.1 Кредитного договору з урахуванням Договору № 9 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 29.04.2011 р. ОСОБА_1 на умовах, передбачених Кредитним договором, відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію з лімітом:

- в національній валюті України в сумі - 3500000,00 гривень

- в іноземній валюті в сумі - 2376000,00 доларів США;

в межах яких надає Позичальнику в користування грошові кошти, для поповнення обігових коштів, зі сплатою 6,42% відсотків річних, за користування сумою Кредиту, отриманого Позичальником в національній валюті України та в іноземній валюті.

Згідно п.1.3 Кредитного договору в редакції Договору № 10 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 29.06.2011 р. строк повернення кредиту - 30 грудня 2011 року або строк встановлений у відповідності з п.2.7,2.8 цього Договору.

Пунктом 2.2. Кредитного договору передбачено, що ОСОБА_1 видає кредит Позичальнику в межах загального ліміту кредитування кредитної лінії, в безготівковій формі шляхом перерахування суми кожного окремого траншу кредиту в гривнях та доларах США, згідно з п. 1.2. цього Договору на поточний рахунок Позичальника згідно з заявою Позичальника, отриманою Банком у строк не менше як за один банківський день до дати видачі кожного окремого траншу кредиту, та за умови виконання Позичальником своїх зобов'язань, визначених даним Договором. При цьому днем надання кредиту вважається дата зарахування суми кредиту на поточний рахунок Позичальника.

Свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, перерахувавши на користь відповідача, згідно його заявок від 04.09.2007 року, від 07.09.2007 року, від 11.09.2007 року, від 12.09.2007 року, від 14.09.2007 року, від 24.09.2007 року, від 03.10.2007 року, від 12.10.2007 року, від 08.11.2007 року, від 16.11.2007 року , від 13.05.2011року 2376000 доларів США та 3425800 гривень.

Відповідно до п. 5.1.1 Договору № 9 від 29.04.2011 року про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, Позичальник зобов'язується повернути Банку кредит в строк погашення кредиту, сплатити банку в строки, передбачені цим Договором, суму нарахованих банком відсотків, сплатити банку штрафні санкції та відшкодувати збитки у розмірі, строки та у порядку, які передбачені цим Договором.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань із повернення суми кредиту позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 124487312,87 гривень, з яких:

2376000 доларів США - заборгованість по простроченому кредиту за лімітом в іноземній валюті, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.06.2015 р. складає 50035777,70 гривень;

2787852,78 гривень - заборгованість по простроченому кредиту за лімітом в національній валюті України;

1181393,75 доларів США - пеня за несвоєчасно сплачений кредит в доларах США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.06.2015 року складає 24878768,98 гривень

1503451,10 гривень - заборгованість зі сплати пені за несвоєчасно сплачений кредит в гривні;

2376 доларів США - штраф відповідно до п.6.2 Договору № 9 від 29.04.2011 р. за прострочення сплати заборгованості за лімітом в іноземній валюті, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.06.2015 р.,складає 50035,78 гривень,

3425,80 гривень - штраф відповідно до п.6.2 Договору № 9 від 29.04.2011 р. за прострочення сплати заборгованості за лімітом в національній валюті України;

245195,41 доларів США - розмір трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості по простроченому кредиту за лімітом в іноземній валюті, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.06.2015 р. складає 5163528,21 гривень;

170937,38 гривень - розмір трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості по простроченому кредиту за лімітом в національній валюті України;

1793880 доларів США - інфляційні нарахування на суму заборгованості по простроченому кредиту за лімітом в іноземній валюті, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 15.06.2015 р., складає 37777012,17 гривень;

2116522,99 гривень - інфляційне нарахування на суму заборгованості по простроченому кредиту за лімітом в національній валюті України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором ОСОБА_1 або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наданими позивачем доказами доведеним є факт існування заборгованості відповідача станом на 15.06.2015 року за кредитом, отриманим відповідачем у доларах США - у розмірі 2376000 доларів США та за кредитом, отриманим відповідачем у гривнях - у розмірі 2787852,78 гривень.

В перебігу розгляду справи позивачем також підтверджено, що грошові кошти від відповідача в період часу після подання позову на його користь не надходили.

Зазначена заборгованість підтверджується виписками з особових рахунків, доданими до матеріалів справи, які суд сприймає у якості належних та допустимих доказів, що підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем, що зумовлює висновки суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2376000 доларів США - заборгованості за кредитом, наданим у доларах США та 2787852,78 гривень - заборгованості за кредитом, наданим у гривнях.

Щодо заявлених вимог про стягнення пені у розмірі 1181393,75 доларів США, суд приходить до висновку про відмову в позові в цій частині з огляду на наступне.

Згідно ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України). Такий порядок визначено Декретом ОСОБА_2 Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93. Проте, зі змісту ст. 5 Декрету використовувати іноземну валюту як засіб платежу на території України можливо за наявністю відповідної ліцензії. Позивачем до матеріалів справи дозволу, зареєстрованого НБУ на отримання штрафних санкцій в іноземній валюті не надано. Доказів наявності відповідної ліцензії у відповідача суду не надано.

Крім зазначеного, згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до п.6.3 Договору №9 від 29.04.2011 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору передбачено, що за порушення встановлених цим Договором строків сплати відсотків, інших строкових платежів, передбачених цим Договором, Банк має право нараховувати та стягувати, а Позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу Банку пеню за прострочену суму зазначених платежів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, розмір пені встановлений кредитним договором та законодавчо визначений максимальний розмір пені пов'язані із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні. При вирішенні зазначеного питання суд, в порядку ст. 82 ГПК України, застосовує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові по справі №3-29гс15 від 01.04.2015р.

Як свідчить розрахунок пені, доданий до матеріалів справи, позивач, здійснив нарахування пені без застосування курсу іноземної валюти до національної, що складався в кожний з днів прострочення зобов'язання, що порушує принцип, визначений Верховним Судом України в постанові від 01.04.2015 року.

Наведене зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 1181393,75 доларів США.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасно сплачений кредит у гривні у розмірі 1503451,10 гривень суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Із розрахунку пені вбачається, що вона нарахована за період з 04.01.2012 року по 03.01.2015 року.

Водночас, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому ОСОБА_2 Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому ОСОБА_2 Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону ОСОБА_2 Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

П. 1 Розпорядження ОСОБА_2 Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» встановлено, що на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до п.п. 1 розділу 1 включено м. Донецьк (Донецька міська рада).

Розпорядженням ОСОБА_2 Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р дію розпорядження ОСОБА_2 Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» зупинено.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 49 Закону України «Про ОСОБА_2 Міністрів України» ОСОБА_2 Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження (ч.1 ст. 49 Закону). ОСОБА_2 Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень ОСОБА_2 Міністрів України (ч. 3 ст. 49 Закону).

Зі змісту інших положень Закону України «Про ОСОБА_2 Міністрів України» вбачається, що до повноважень ОСОБА_2 Міністрів України не входять повноваження щодо зупинення своїх розпоряджень, прийнятих відповідно до ст. 49 цього Закону. Єдиним посиланням на можливість зупинення дії акта ОСОБА_2 Міністрів України є його зупинення Президентом України з підстав, передбачених п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України.

Частинами 1,2,7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Розпорядження ОСОБА_2 Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р про зупинення дії Розпорядження ОСОБА_2 Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053-р через те, що його прийнято в порушення положень Закону України «Про ОСОБА_2 Міністрів України», що не передбачає повноважень ОСОБА_2 Міністрів України на зупинення своїх розпоряджень.

На користь таких висновків суду може свідчити також і та обставина, що прийняття ОСОБА_2 Міністрів України Розпорядження від 5 листопада 2014 р. N 1079-р фактично призвело до зупинення дії положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», адже зупинення дії Переліку населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція позбавляє дієвості положень Закону, що визначає, зокрема, порядок нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, щодо осіб, що провадили свою діяльність на визначених Переліком територіях проведення АТО.

Отже встановлений абзацом третім пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» обов'язок ОСОБА_2 Міністрів України у десятиденний строк затвердити перелік населених пунктів, на території яких проводилася АТО, зумовлює висновок суду про невідповідність вимогам цього Закону Розпорядження ОСОБА_2 Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р, що за приписами ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України позбавляє суд можливості застосування його (Розпорядження КМУ від 05.11.2014 року № 1079-р) положень до спірних правовідносин.

При цьому невизначеність законодавства, що утворилася внаслідок зупинення дії Розпорядження від 30 жовтня 2014 р. N 1053-р, через відсутність переліку населених пунктів де проводилася АТО, в силу приписів ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України позбавляє суд можливості відмовити у розгляді справи, що в даному конкретному випадку слід розуміти, як відмову у застосуванні до спірних правовідносин положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», тобто спір має бути розглянутий з урахуванням положень цього Закону не зважаючи на видання ОСОБА_2 Міністрів Розпорядження від 05.11.2014 року № 1079-р.

Дійшовши таких висновків, суд усвідомлює той факт, що станом на час прийняття судом цього рішення в провадженні адміністративних судів різних ланок перебувають справи про визнання не чинним означеного розпорядження ОСОБА_2 Міністрів України, але, по-перше, суд, у межах розглянутої справи обмежений двомісячним строком розгляду справи, що спливає 16.09.2015 року тобто справа має бути розглянута виходячи із законодавства, що діє станом на цей час, а жодних підстав для зупинення процесуального строку для розгляду справи, зупинення провадження по справі судом не встановлено. По-друге, висновки суду (адміністративного) будь-якого рівня, що вже викладено у відповідних процесуальних документах та будуть викладені у майбутньому, не позбавляють суд у межах розглядуваної справи можливості самостійно визначити законодавство, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин та не застосовувати положення актів державних органів, що, саме на його думку, не відповідають законодавству.

Висновки суду ґрунтуються, в тому числі, на положеннях інших вимог законодавства, що мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» до таких районів віднесено, зокрема, Донецьку область без будь-яких виключень, тобто факт проведення на території Донецької області в цілому антитерористичної операції є доведеним.

Крім того, при прийнятті цього рішення суд керується принципом розумності та справедливості, що в контексті розглядуваної справи та загальновідомого факту про проведення антитерористичної операції, зокрема на території міста Донецька дає суду підстави застосувати до спірних правовідносин положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», адже той факт, що місто Донецьк відноситься до населених пунктів, на території яких проводилася АТО жодних сумнівів не визиває та зволікання ОСОБА_2 Міністрів України із виконанням покладеного на нього Законом обов'язку із нормативного визначення та затвердження згаданого Переліку, а також недотримання ОСОБА_2 Міністрів України встановлених законом процедур запровадження у дію вже затвердженого Переліку не може бути підставою для позбавлення судом відповідача гарантій, передбачених цим Законом, що з огляду на приписи ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України могло б бути кваліфіковано Європейським судом з прав людини, як порушення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, пеня нарахована за прострочення повернення кредиту, наданого у гривнях підлягає стягненню на користь позивача з 04.01.2012 року по 13.04.2014 року (включно) у розмірі 1029057,84 гривень.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на прострочену суму кредитних коштів суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач вимагає стягнення з відповідача 1793880 доларів США - інфляційних нарахувань на суму заборгованості по простроченому кредиту за лімітом в іноземній валюті.

Водночас, офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом Кредитного договору, індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28 березня 2012 р. у справі 6-36736вов10).

Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні.

Наведене зумовлює висновки про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 1793880 доларів США - інфляційних нарахувань на суму заборгованості по простроченому кредиту за лімітом в іноземній валюті.

Позивач також вимагає стягнення 3% річних у розмірі 245195,41 доларів США, нарахованих на суму заборгованості по простроченому кредиту за лімітом в іноземній валюті.

За змістом ч. 2 т. 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних здійснюється за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Як свідчить розрахунок 3% річних, доданий до матеріалів справи, позивач, здійснив нарахування 3% річних за 1259 днів без застосування курсу іноземної валюти до національної, що складався в кожний з днів прострочення зобов'язання, що порушує принцип, визначений Верховним Судом України в постанові від 01.04.2015 року.

Невизначеність бази для нарахування 3% річних в контексті наведених обставин (суми заборгованості по валютному кредиту станом на кожен день прострочення), позбавляє суд можливості здійснити власний розрахунок 3% річних щодо суми заборгованості по кредиту, наданому в доларах США, що зумовлює висновки про відмову в позові в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 245195,41 доларів США, нарахованих на суму заборгованості по простроченому кредиту за лімітом в іноземній валюті.

Здійснивши перерахунок стягуваної суми інфляційних нарахувань у розмірі 2116522,99 гривень за період з 04.01.2012 року по 15.06.2015 року та 3% річних у розмірі 170937,38 гривень за період з 04.01.2012 року по 15.06.2015 року, нарахованих на суму заборгованості за кредитом наданим у гривнях, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 2116522,99 гривень - інфляційних нарахувань та 170937,38 гривень - 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача в частині кредитну наданого у гривнях.

Щодо штрафних санкцій, нарахованих позивачем відповідно до п. 6.2. Договору №9 від 29.04.2011 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з п.6.2 Договору №9 від 29.04.2011 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, за порушення встановлених цим Договором строків погашення (повернення) Кредиту, отриманого в національній та/або іноземній валютах, ОСОБА_1 має право стягувати з Позичальника, а Позичальник зобов'язаний сплатити Банку на його першу письмову вимогу штраф за кожен випадок порушення, у розмірі 0,1 відсотків від суми платежу, непогашеного (неповернутого) в строки погашення(повернення) кредиту, не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку.

Керуючись наведеним положенням договору позивачем нараховано штраф за прострочення сплати заборгованості за лімітом в іноземній валюті у розмірі 2376 доларів США, що у гривнях за курсом НБУ станом на 15.06.2015 року становить 50035,78 гривень, та штраф за прострочення сплати заборгованості за лімітом в національній валюті України у розмірі 3425,80 гривень.

Нарахування зазначених штрафних санкцій вбачається судом правомірним та таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі. Штраф нарахований у доларах США підлягає стягненню у гривнях за курсом НБУ станом на 15.06.2015 року з підстав, що викладено вище.

За змістом п. 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Отже, оскільки спір виник з вини відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сума судового збору у розмірі 73080,00 гривень повністю покладається на відповідача та підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» (83015, м. Донецьк, вул. Генерала Антонова, 4, код ЄДРПОУ 24383388) на користь публічного акціонерного товариства «БГ Банк» (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 48 код ЄДРПОУ 20717958) заборгованість за Кредитним Договором від 30 серпня 2007 року № 45 у розмірі 2376000 доларів США - заборгованість по простроченому кредиту за лімітом в іноземній валюті, 2787852,78 гривень - заборгованість по простроченому кредиту за лімітом в національній валюті України, 1029057,84 гривень - пеня, 50035,78 гривень - штраф за прострочення сплати заборгованості за лімітом в іноземній валюті, 3425,80 гривень - штраф за прострочення сплати заборгованості за лімітом в національній валюті України, 170937,38 гривень - 3% річних, 2116522,99 гривень - інфляційні нарахування.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еней» (83015, м. Донецьк, вул. Генерала Антонова, 4, код ЄДРПОУ 24383388) на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 73080,00 гривень.

В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 21.09.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник