Рішення

від 22.09.2015 по справі 907/907/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.09.2015                                                             Справа № 907/907/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт - Еко”, м. Львів

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Стен”, м. Ужгород

ПРО стягнення заборгованості за виконані роботи за договором №12/08/06-01 від 06.08.2012р. в сумі 5 007,94грн.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача – не з'явився

від відповідача – не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Моноліт - Еко”, м. Львів звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Стен”, м. Ужгород про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором №12/08/06-01 від 06.08.2012р. в сумі 5 007,94грн..

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.08.2015р. порушено провадження у справі №907/907/15 та призначено справу до розгляду на 07.09.2015р.

Ухвалою суду від 07.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 22.09.2015 року.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказує на порушення відповідачем умов договору та додаткової угоди в частині забезпечення повноти оплати вартості виконаних робіт по проведенню санітарно-гігієнічних досліджень з метою атестації робочих місць за умовами праці. Разом з тим, просить суд розглянути справу без участі свого повноважного представника.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, поважні причини неявки суду не повідомив, витребувані судом документи не надав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З адреси відповідача відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду поверталась поштова кореспонденція з довідкою ф.20 "за закінчення терміну зберігання".

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами, а саме, товариством з обмеженою відповідальністю „Моноліт - Еко”, м. Львів та товариством з обмеженою відповідальністю „Стен”, м. Ужгород 06.08.2012р. було укладено договір за №12/08/06-1 про виконання робіт по проведенню санітарно-гігієнічних досліджень з метою атестації робочих місць за умовами праці, поточного періодичного контролю, створення санітарних паспортів; дослідження; видачі протоколів та актів обстеження з метою інвентаризації, обгрунтування викидів в атмосферне повітря для отримання відповідного дозволу; проектування, монтаж, дослідження та паспортизації заземлюючих пристроїв, електроустаткування, електропроводок, опору ізоляції, струму короткого замикання фаза-нуль; режимно-налагоджувані роботи на котлоагрегатах ; проектування, монтажу, паспортизації відходів, згідно з яким позивач зобов'язався виконати роботи, надати послуги, а відповідач прийняти та оплатити надані послуги(п. 1.1, 1.2 договору).

На виконання робіт передбачених в п.1.2 Договору, сторонами було підписано додаткову угоду від 06.08.2012 року №1, де позивач виконав, а відповідач прийняв роботи з вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування та перевірка ізоляції на діалектричну міцність. Виходячи з наведеного загальна вартість робіт за додатковою угодою складає суму 3 000 грн. Дані обставини підтверджуються актом приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 2.2 договору та умовами Додаткової угоди №1 сторонами визначено строк та умови оплати робіт відповідачем: шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 60-ти робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, отже останнім днем виконання зобов'язання по сплаті боргу був термін 28.11.2012р.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав, оплату за виконані роботи згідно акту приймання-передачі не здійснив. Матеріалами справи встановлено факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих йому послуг, вартість яких відповідач не оплатив у визначені договором строки, у зв'язку з чим виник борг перед позивачем за період з листопада 2012р. по липень 2015р. на суму 3000 грн.,

Разом з тим, крім основної суми заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 237,94 грн.(додаток №1 до позовної заяви від 15.07.2015 року) та інфляційні втрати в розмірі 1 770 грн. .(додаток №2 до позовної заяви від 15.07.2015 року).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Із сукупного аналізу положень укладеного між сторонами договору вбачається, що оплата проводиться саме за надані послуги. Підтверджує надання послуг підписані сторонами відповідним актом.

Матеріали справи містять відомості про те, що позивачем надано відповідачу послуги по проведенню санітарно-гігієнічних досліджень з метою атестації робочих місць за умовами праці, поточного періодичного контролю, створення санітарних паспортів; дослідження; видачі протоколів та актів обстеження з метою інвентаризації, обгрунтування викидів в атмосферне повітря для отримання відповідного дозволу; проектування, монтаж, дослідження та паспортизації заземлюючих пристроїв, електроустаткування, електропроводок, опору ізоляції, струму короткого замикання фаза-нуль; режимно-налагоджувані роботи на котлоагрегатах ; проектування, монтажу, паспортизації відходів, що підтверджується поданим позивачем актом про приймання-передачі наданих послуг, підписаний сторонами. Проте, отримані послуги Відповідачем оплачені не були, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем в сумі 3000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 237,94грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням основного боргу (за період з 29.11.2012р. по 15.07.2015р.) та 1770грн. - заборгованість з урахуванням індексу інфляції (за період з 01.12.2012р. по 01.07.2015р.), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню та стягуються відповідача.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Стен”, (88018, м. Ужгород, вул. М. Заньковецької, 3/3, код ЄДРПОУ 19108355) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт - Еко” (79000, м.Львів, вул. Тернопільська, 9, код ЄДРПОУ 32639930) суму 5 007,94 грн. заборгованості по оплаті за надані послуги, а також суму 1827грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Ф. Ремецькі