Ухвала

від 23.09.2015 по справі 908/5717/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 10/147/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.09.2015 Справа № 908/5717/14

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства В«ГермесВ» про відстрочення виконання рішення суду від 21.01.2015 р. у справі № 908/5717/14 у справі

за позовом : Публічного акціонерного товариства В«Дельта БанкВ» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; поштова адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39)

до відповідача: Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства В«ГермесВ» (83023, м. Донецьк, вул. Чернігівська, 6а; адреса для листування:61103, м. Харків, а/с № 495) про стягнення 53 685 677,07 грн.

Суддя Алейникова Т.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.08.2015 р.

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1 від 20.08.2015 р.;

Рішенням господарського суду Запорізької області 21.01.2015 по справі № 908/5717/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства В«Дельта БанкВ» до Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства В«ГермесВ» про стягнення 53 685 677,07 грн. було задоволено.

На виконання вказаного рішення було видано відповідний наказ.

До господарського суду Запорізької області звернулось ОСОБА_2 приватного виробничо - впроваджувального підприємство В«ГермесВ» із заявою про відстрочення виконання рішення суду від 21.01.2015 р. у справі № 908/5717/14.

Суд прийняв заяву до розгляду та призначив судове засідання на 23.09.2015 р. о/об 10 год. 00 хв.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.09.2015 р. підтримав свою заяву. Представник позивача проти заяви заперечив, надав письмові заперечення. Суд заперечення прийняв.

За заявою сторін розгляд заяви здійснювався без технічних засобів фіксування судового процесу.

Розглянувши заяву, заперечення на заяву та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Заявник свою заяву мотивує тим, що відповідач (заявник) знаходиться у скрутному матеріальному становищі, що значно ускладнює виконання рішення суду. Зазначає, що зареєстрований у м. Донецьк, виробничі потужності розташовані у м. Харцизьк Донецької області. Єдиним джерелом прибутку підприємства є продаж продукції, що виробляється на виробничому майданчику, розташованому у м. Харцизьк. Згідно з В«Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваженняВ» , затвердженого Розпорядженням Кабінету міністрів України від 07.11.2014 р. №1085-р, міста Харцизьк та Донецьк віднесені до переліку міст, які тимчасово непідконтрольні Україні. Тому неможливо забезпечити належний рівень безпеки для збереження життя персоналу, майна та коштів підприємства, оскільки відсутня нормальна робота органів місцевого самоврядування та охорони правопорядку, існує підвищена загроза скоєння терористичних актів.

Як результат, підприємство не має можливості повноцінно функціонувати та виробляти продукцію з метою подальшого продажу та отримувати прибуток. У зв'язку з введенням в дію В«Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областейВ» значно обмежена можливість вивозити товари та вантажі на територію, підконтрольну Україні. 16.06.2015р. позивач звернувся з відповідною заявою про внесення підприємства до переліку юридичних осіб, яким дозволено переміщення товарів до підконтрольної Україні території, однак підприємство не включено до переліку з невідомих причин. Контрагенти - боржники відповідача знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції, допускають значні прострочення при погашенні своєї заборгованості.

Через наведені обставини на підприємстві складалася дуже складна фінансова ситуація, що може привести до тяжких соціальних наслідків: сплата суми заборгованості може привести до припинення діяльності відповідача та його неплатоспроможності, внаслідок чого всім робітникам відповідача буде загрожувати звільнення. Стягнення суми боргу без відстрочки виконання рішення суду зумовить неможливість погасити заборгованість за іншими платежами, податками та зборами.

Існування вищенаведених обставин підтверджується Висновком про істотну зміну обставин Донецької торгово-промислової палати №649/12-12/03 від 28.04.2015 р. Після закінчення проведення АТО і усунення усіх негативних наслідків його проведення відповідач зможе виконувати усі свої зобов'язання. У судовому засіданні 21.08.2015 р. представник боржника додатково пояснив, зокрема, що на підставі наказу відкрито виконавче провадження, тому арешт майна та грошових коштів під час примусового виконання не дасть можливості взагалі проводити виробничу діяльність, наполягав на задоволенні заяви.

Представник стягувача (позивача) заперечив проти задоволення заяви. Пояснив, що заява не містить достатніх підстав для її задоволення та є спробою боржника ускладнити виконання рішення суду.

Приписами ст. 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України В«Про виконавче провадженняВ» .

Згідно із ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання

Стаття 121 ГПК України не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. В«Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів УкраїниВ» у застосуванні приписів статті 121 ГПК господарським судам необхідно мати на увазі таке. Господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом . При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на вищевикладене, враховуючи фінансовий стан Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства В«ГермесВ» , суд визнає дані обставини об'єктивними, передбаченими ст.121 ГПК України, для надання відстрочки виконання рішення.

Судом встановлені конкретні об'єктивні обставини, які ускладнюють виконання рішення, тому суд вважає, що заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області № 908/5717/14 від 21.01.2015 р. слід задовольнити частково, надати відстрочку виконання судового рішення строком на два місяці до 23.11.2015 р.

Керуючись ст., ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву Малого приватного виробничо - впроваджувального підприємства В«ГермесВ» про відстрочку виконання судового рішення № 908/5717/14 від 21.01.2015 р. задовольнити частково.

Надати відстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2015 р. по справі № 908/5717/14 строком на два місяці до 23.11.2015 р.

Суддя Т.Г. Алейникова