Рішення

від 16.09.2015 по справі 910/20999/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/20999/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Індастріз»

про стягнення боргу за Кредитним договором в розмірі 15 188 834,08 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Смелянський Р.І., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Індастріз» (далі - відповідач) про стягнення боргу за Кредитним договором в розмірі 15 188 834,08 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2015 було порушено провадження у справі № 910/20999/15, розгляд справи призначено на 16.09.2015.

04.09.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заяву про уточнення позовних вимог, якою фактично виправив описку в позовній заяві в частині визначення ціни позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

У судове засідання 16.09.2015 представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 16.09.2015 не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Індастріз» (далі - відповідач, позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № 42/11 (далі - Кредитний договір).

Угодою від 24.04.2013 до Договору кредитної лінії № 42/11 від 27.12.2011, сторонами було змінено Кредитний договір та викладено його в новій редакції.

Угодою від 26.12.2013 до Договору кредитної лінії № 42/11 від 27.12.2011, сторонами було внесено ряд змін до Кредитного договору, зокрема змінено та викладено в новій редакції п. 1.1 Кредитного договору, а саме банк зобов'язується відкрити відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію і надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання кредити в національній валюті України, доларах США і євро в межах загальної суми, еквівалентної 49 000 000,00 грн. за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної угоди до цього Договору, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредити в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором та відповідною угодою до цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору позичальник повертає банку кредити у строки/терміни, що визначені в угодах до цього Договору, але не пізніше 10 грудня 2021.

Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору банк може достроково закрити кредитну лінію, вимагати від позичальника достроково повернути кредити та сплатити проценти за користування кредитами, та/або розірвати цей Договір у разі порушення позичальником термінів повернення кредитів (кредиту) та/або порушення термінів сплати процентів за користування кредитами.

Між сторонами також було укладено низку Додаткових угод до Кредитного договору, відповідно до умов яких сторони, зокрема, змінили строки сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір відсотків за користування кредитним коштами, продовжено строки користування траншами.

Позивач у свої позовній заяві зазначає, що свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, в свою чергу, відповідач порушив положення Кредитного договору в частині сплати процентів за його користування у встановлені Кредитним договором строки, в зв'язку з чим у позичальника виникла заборгованість.

10.08.2015 позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення грошових коштів №1701/4373.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача вбачається, що позивач (банк) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

З наданих позивачем банківських виписок вбачається, що у відповідача обліковується заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 15 188 180,63 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 15 188 834,08 грн підлягають задоволенню.

Відповідачем також були порушені умови Кредитного договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами, розмір та строк повернення яких встановлено Кредитним договором, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього.

Розмір заборгованості відповідача по сплаті процентів за користування кредитом, який підтверджується первинними документами та розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви, складає 507,68 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім основної суми заборгованості позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочені відсотки за користування кредитом в розмірі 44,23 грн та штраф за простроченими відсотками в розмірі 101,54 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту (кредитів) або терміну сплати процентів за користування кредитами, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми прострочення, а також штраф у розмірі 20 % від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення., якщо кредит надано в національній валюті України, або 15% від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення, якщо кредит надано в іноземній валюті.

Щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. у справі № 3-88гс11.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом здійснено перерахунок заявленого розміру пені та штрафу та встановлено, що позивачем було вірно розраховано пеню та штраф.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочені відсотки за користування кредитом в розмірі 44,23 грн. та штраф за прострочені відсотки в розмірі 101,54 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором, з урахуванням пені, в загальному розмірі 15 188 834,08 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн.

Частиною 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Виходячи з ціни позову (15 188 834,08 грн.), оскільки позов підлягає задоволенню, судовий збір повинно бути стягнуто з відповідача в доход бюджету в розмірі 73 080,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Індастріз» (04114, м. Київ, вулиця Моринецька, будинок 7/2, офіс 4; ідентифікаційний код: 37994415) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» (01054, м. Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 18/24; ідентифікаційний код: 09322299) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 15 188 180 (п'ятнадцять мільйонів сто вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят) грн. 63 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 507 (п'ятсот сім) грн. 68 коп., пеню в розмірі 43 (сорок три) грн. 23 коп. та штраф в розмірі 101 (сто одна) грн. 54 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Індастріз» (04114, м. Київ, вулиця Моринецька, будинок 7/2, офіс 4; ідентифікаційний код: 37994415) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 21.09.2015 р.

Суддя О.В. Нечай