Рішення

від 17.09.2015 по справі 910/17020/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2015Справа №910/17020/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МР»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА Холдинг»

Простягнення 8 377,79 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МР» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “КЕС-УА ХОЛДИНГ” про стягнення 8 377,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору підряду №48.РР від 03.07.2013р. в частині повернення суми утримання через 365 днів після введення об'єкту будівництва в експлуатацію, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 5 577,53 грн., за прострочення сплати якої додатково нараховані 1 120,86 грн. – пені, 56,85 грн. – 3% річних та 1 622,55 грн. – інфляційних.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 04655, м. Київ, Московський проспект, буд. 20-Б.

Відповідно до ст. 64 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

На призначені судові засідання 03.09.2015р. та 17.09.2015р. представник відповідача не з'являвся, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час їх проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи оригінали поштових відправлень, з яких слідує, що поштова кореспонденція з ухвалами суду про призначення судових засідань була вручена відповідачу 15.07.2015р. та 16.09.2015р.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2013р. між Позивачем (за Договором – підрядник) та Відповідачем (за Договором – генеральний підрядник) було укладено Договір підряду №48.РР, згідно з п. 1.1 якого генеральний підрядник доручає, а підрядник зобов'язується за завданням генерального підрядника та згідно з будівельними нормами виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс робіт з реконструкції, а саме: оздоблення ліфтових шахт на Об'єкті «Реконструкція цеху №5 ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика», за адресою: урочище Кабачок, 12 на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області» відповідно до умов договору, додатків та додаткових угод до нього, котрі являються невід'ємною частиною договору, ліквідувати недоробки та дефекти, що виявлені в ході виконання робіт, приймання робіт генеральним підрядником або протягом гарантійного строку та передати закінчені роботи генеральному підряднику, а генеральний підрядник зобов'язується прийняти а оплатити належним чином виконані роботи.

У п. 2.1 договору визначено, що загальна вартість виконання повного комплексу Робіт визначається, виходячи з договірної вартості окремих видів робіт, узгодженої сторонами, в установленому Договором порядку та вказується в «Договірній ціні» (Додаток 1), що являється невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що зміна Договірної ціни можлива у разі зміни Генеральним підрядником обсягів Робіт згідно взаємних домовленостей сторін.

Відповідно до п. 2.3 Договору зміна Договірної ціни оформляється сторонами лише шляхом укладення додаткових угод. Додаткові угоди повинні бути оформлені у письмовому вигляді та укладені сторонами до початку виконання додаткових робіт.

Відповідно до додатку №1 до договору договірна ціна робіт є твердою та складає 115 500,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 від 01.10.2013р. визначено, що договірна ціна за Договором є твердою та становить 116 198,50 грн., крім того ПДВ 20% - 23 239,70 грн., всього з ПДВ 20% - 139 439,20 грн.

Відповідно до п. 6.3. Договору, оплата фактично виконаних підрядником робіт (етапів робіт) здійснюється протягом 20 банківських днів з моменту підписання обома сторонами Акта виконаних робіт (етапів робіт) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт ф.№КБ-3 і надходження від замовника будівництва коштів. При цьому, належна до сплати сума згідно Актів виконаних робіт (етапів робіт) та Довідок про вартість виконаних підрядник робіт ф. КБ-3 зменшуються на суму:

-          попередньо виплачених авансових платежів;

-          вартості матеріалів, що передається Генпідрядником Підряднику в обсягах, що перевищують погоджені цим Договором;

-          штрафи та інші санкції, що були нараховані Підряднику за умовами Договору та чинного законодавства;

-          вартість генпідрядних послуг;

-          сума утримання, на умовах, викладених в п. 6.6 Договору.

Відповідно до п. 6.6. Договору Генеральний підрядник у вигляді гарантії виконання Підрядником належним чином своїх зобов'язань за даним договором утримує 10% від Актів здачі-приймання виконаних робіт протягом всього часу виконання робіт Підрядником, рівними частинами з Актів здачі-приймання виконаних робіт. При цьому 6 % утриманих від Актів здачі-приймання виконаних робіт, сплачується Генеральним підрядником Підряднику на протязі 15 робочих днів, після підписання Генеральним підрядником фінального акту приймання виконаних підрядних робіт, а 4% утриманих від Актів здачі-приймання виконаних робіт, сплачується Генеральним підрядником через 365 календарних днів після введення об'єкту в експлуатацію за умови належного виконання підрядником своїх зобов'язань по гарантійним строкам.

У п. 7.1 Договору зазначено, що роботи, виконані за правочином, приймаються генеральним підрядником за Актом приймання виконаних будівельних робіт, форма якого встановлена згідно Додатку №3 до даного Договору та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, форма якої встановлена згідно Додатку №4 до даного Договору. Дата підписання сторонами яких є датою передачі такого обсягу робіт (етапів робіт), а передача Підрядником всього обсягу виконаних робіт Генеральному підряднику оформляється Фінальним актом приймання виконаних підрядних робіт, дата підписання сторонами якого є датою передачі всього обсягу робіт.

Договір набирає чинності з моменту його підписання на дату, зазначену на початку Договору та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, а в частині вирішення спірних питань – до повного моменту їх вирішення (п. 13.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання, що підтверджується підписаними і скріпленими печатками сторін актом прийняття виконаних підрядних робіт №17 від 31.07.2013р. (типова форма № КБ-2в), актом прийняття виконаних будівельних робіт №24 від 15.11.2013р. (типова форма № КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року (типова форма КБ-3).

З огляду на вищенаведене та підписання уповноваженою особою відповідача актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) без будь-яких зауважень чи заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, свідчить про прийняття останнім цих робіт та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по їх оплаті у строки, визначені договором.

Як свідчать представлені до матеріалів справи документи, об'єкт будівництва згідно Договору (реконструкція цеху №5 ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» за адресою: урочище Кабачок, 12 на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області) введено в експлуатацію 26.02.2014 року, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).

Згідно п. 11 вказаної постанови датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Наказом Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 92 від 24.06.2011 року затверджено «Порядок ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів».

Відповідно до п. 2 вказаного наказу Єдиний реєстр ведеться з метою забезпечення: обліку декларацій про готовність об'єкта до експлуатації

Єдиний реєстр ведеться українською мовою в електронній формі, (п. 6 Наказу) Згідно п. 8 Наказу У єдиний реєстр вносяться відомості про: назву, дату та номер повідомлення, декларації, дозволу, сертифіката, повернення на доопрацювання декларацій та надання відмови у видачі дозволів чи сертифікатів; б) найменування та адресу об'єкта будівництва; в) замовника: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження та код згідно з ЄДРПОУ, номер телефону; для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, серія і номер паспорта, місце проживання; г) Державну архітектурно-будівельну інспекцію України або її територіальний орган, які внесли відповідні дані до єдиного реєстру; ґ) підрядну, проектну організацію (за наявності) (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ, серія та номер ліцензії (за наявності)); д) авторський і технічний нагляд (прізвище, ім'я та по батькові особи, яка його здійснює, серія та номер кваліфікаційного сертифіката); е) документ, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою (назва, дати реєстрації та видачі, орган, що видав документ).

Пунктом 16 Постанови №461 від 13.04.2011р. Кабінету Міністрів України “Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” передбачено, що відомості щодо зареєстрованих декларацій та виданих сертифікатів вносяться до єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів.

Єдиний реєстр ведеться з дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних. Єдиний реєстр ведеться з метою забезпечення: обліку повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт; обліку декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт; обліку дозволів на виконання будівельних робіт та відмов у їх видачі; обліку анульованих дозволів; обліку декларацій про готовність об'єкта до експлуатації; обліку сертифікатів та відмов у їх видачі; відкритості, доступності інформації про видані та зареєстровані повідомлення, декларації, дозволи, сертифікати та відмови у їх видачі. Ведення єдиного реєстру, функціонування і супроводження програмного забезпечення реєстру, збереження та захист бази даних реєстру, забезпечення доступу до нього територіальних органів Держархбудінспекції України здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України (п.3 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України “Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів” № 92 від 24.06.2011р.

Наразі, наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів підтверджується факт введення в експлуатацію об'єкту реконструкція цеху №5 ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» за адресою: урочище Кабачок, 12 на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області

Таким чином, сума утримання, що підлягає сплаті на рахунок Позивача згідно умов договору підряду становить 5 577,53 грн. (139 438,20 грн. * 4%).

Приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк перерахування генеральним підрядником оплати, що була утримана останнім в якості гарантії у розмірі 4% відсотків від суми виконаних робіт згідно актів прийняття виконаних підрядних робіт на підставі п. 6.6 Договору, настав.

Отже, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 577,53 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем належними та допустимими доказами не було спростовано факт виконання позивачем робіт належної якості за договором на загальну суму 139 438,20 грн., а також не надано доказів, що об'єкт будівництва не був введений в експлуатацію, а відтак у відповідача виник обов'язок щодо повної оплати виконаних позивачем підрядних робіт у визначений сторонами строк.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 577,53 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення відповідачем строків перерахування оплати, яка була утримана на підставі п. 6.6 спірного правочину в якості гарантії, позивачем додатково нараховані 1 120,86 грн. – пені, 56,85 грн. – 3% річних та 1 622,55 грн. – інфляційних.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами п. 12.5 Договору, у разі несвоєчасної оплати прийнятих робіт, генеральний підрядник повинен виплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожну добу затримки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені за період з 27.02.2015р. по 30.06.2015р., який доданий до позовної заяви, визнає його обґрунтованим, а відтак вимоги в частині стягнення 1 120,86 грн. пені такими, що підлягають задоволенню.

Крім того статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.

Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України “Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” № 62-97р від 03.04.1997 р.).

Позивач нарахував відповідачу 56,85 грн. 3% річних за період з 25.02.2015р. по 30.06.2015р. та 1 622,55 грн. інфляційних втрат за період з 25.02.2015р. по 30.06.2015р.

Суд не погоджується з цим розрахунком в частині визначення періоду їх нарахування, виходячи з умов договору (п. 6.6), за умови введення об'єкта в експлуатацію 26.02.2014р., прострочення відповідача виникло 26.02.2015р., а відтак правомірним є нарахування з 26.02.2015р. по 30.06.2015р.

Разом з тим, за розрахунком суду 3% річних за період з 26.02.2015р. по 30.06.2015р. становить 57,30 грн., а інфляційні втрати за період з 26.02.2015р. по 30.06.2015р. складають 1651,35 грн.

Проте, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 26.02.2015р. по 30.06.2015р. в сумі 56,85 грн. та інфляційні втрати за період з 26.02.2015р. по 30.06.2015р. в сумі 1 622,55 грн., тобто в заявленому розмірі.

Виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА Холдинг» (04655, м. Київ, проспект Московський, буд. 20-Б, ідентифікаційний код 37140134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» (45602, Волинська обл., Луцький район, село Підгайці, вул. Дубнівська, буд. 1А, ідентифікаційний код 31735104) 5 577 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 53 коп. основного боргу, 1 120 (одну тисячу сто двадцять) грн. 86 коп. пені, 56 (п'ятдесят шість) грн. 85 коп. 3% річних, 1 622 (одну тисячу шістсот двадцять дві) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.09.2015р.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко