Рішення

від 09.07.2013 по справі 914/1828/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2013 р. Справа №914/1828/13

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосвіт-сінтез», м.Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс», м.Рава-Руська Жовківського району Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 318' 527,23 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Представники:

від позивача : не з'явився;

від відповідача : не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосвіт-сінтез» подано позов до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» про стягнення заборгованості в сумі 318' 527,23 грн.

Ухвалою суду від 17.05.2013р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 04.06.2013р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У судові засідання 04.06.2013р., 18.06.2013р. та 09.07.2013р. позивач явки повноважного представника не забезпечив. 27.05.2013р. подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, просив позов задоволити повністю та стягнути з відповідача на свою користь 296' 104,62 грн. основної заборгованості, 22' 422,61 грн. пені та судовий збір у розмірі 6' 370,54 грн. 02.07.2013р. подав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у черговій відпустці. З даного приводу суд відзначає наступне. Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Враховуючи зазначене, оскільки представник позивача втретє не з'явився у судове засідання, а неявка не перешкоджає розгляду справи, адже витребувані судом документи наявні в матеріалах справи, а також враховуючи завершення визначеного ГПК України строку розгляду справи, суд відхиляє доводи позивача про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 09.07.2013р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, у поданому відзиві на позовну заяву та заяві про застосування позовної давності просив відмовити позивачу у задоволенні його вимоги про стягнення пені в розмірі 2' 885,03 грн.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

01.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосвіт-сінтез» (постачальник, позивач у справі) та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірмою «Едельвейс» (покупець, позивач у справі) було укладено договір поставки №50/8 (надалі по тексту - договір від 01.02.2008р.), відповідно до п.1.1 якого постачальник продає, а покупець купує і сплачує на умовах договору продукцію (надалі - товар) у кількості, асортименті та за цінами, вказаними в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2010р. У випадку якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу про припинення його дії, договір вважається автоматично пролонгованим на календарний рік, на тих же умовах (п.п.9.1, 9.3 договору). Договір від 01.02.2008р. був пролонгований до 31.12.2011р., а 01.01.2012р. між сторонами було укладено новий договір, предмет, умови поставки, відповідальність сторін якого відповідають попередньому договору.

Відповідно до п.4.1 договору від 01.02.2008р., п.4.1 договору від 01.01.2012р. ціна товару на кожну окрему партію товару вказується у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною договору. Розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі видаткової накладної. Розрахунок відповідно до п.4.2 договору здійснюється через 30 календарних днів з дня отримання товару на підставі видаткової накладної (п.п. 4.2, 4.3 договору від 01.02.2008р., п.п.4.3, 4.4 договору від 01.01.2012р.).

На виконання своїх зобов'язань за договором, позивач передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними: №00053 від 16.12.2011р. на суму 17' 983,44 грн., №00079 від 23.12.2011р. на суму 7' 424,10 грн., №00078 від 23.12.2011р. на суму 8' 717,40 грн., №23 від 12.01.2012р. на суму 9' 853,74 грн., №24 від 12.01.2012р. на суму 2' 997,30 грн., №25 від 12.01.2012р. на суму 1' 623,60 грн., №64 від 26.01.2012р. на суму 16' 143,60 грн., №65 від 26.01.2012р. на суму 8' 494,50 грн., №12 від 02.02.2012р. на суму 13' 075,14 грн., №13 від 02.02.2012р. на суму 6' 180,30 грн., №14 від 02.02.2012р. на суму 2' 119,80 грн., №45 від 14.02.2012р. на суму 20' 490,84 грн., №46 від 14.02.2012р. на суму 11' 816,82 грн., №92 від 24.02.2012р. на суму 17' 404,92 грн., №93 від 24.02.2012р. на суму 10' 383,30 грн., №14 від 06.03.2012р. на суму 9' 229,50 грн., №15 від 06.03.2012р. на суму 978,00 грн., №16 від 06.03.2012р. на суму 6' 235,08 грн., №47 від 16.03.2012р. на суму 5' 438,70 грн., №48 від 16.03.2012р. на суму 3' 170,40 грн., №49 16.03.2012р. на суму 16' 829,10 грн., №68 від 23.03.2012р. 6' 205,20 грн., №69 від 23.03.2012р. на суму 5' 673,30 грн., №70 від 23.03.2012р. на суму 460,20 грн., №91 від 29.03.2012р. на суму 13' 562,70 грн., №92 від 29.03.2012р. на суму 4' 658,10 грн., №25 від 09.04.2012р. на суму 2' 511,60 грн., №26 від 09.04.2012р. на суму 11' 773,32 грн., №27 від 09.04.2012р. на суму 15' 917,10 грн., №28 від 09.04.2012р. на суму 1' 490,40 грн., №62 від 18.04.2012р. на суму 9' 791,70 грн., №63 від 18.04.2012р. на суму 5' 188,60 грн., №32 від 09.07.2012р. на суму 18' 569,94 грн., №46 від 13.08.2012р. на суму 18' 301,80 грн. Таким чином, загальна вартість поставленого товару становить 310' 623,54 грн.

Станом на день подання позову відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 14' 518,92 грн. Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 296' 104,62 грн.

Актом звірки взаєморозрахунків між сторонам встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 28.03.2013р. становить 296' 104,62 грн. Такий акт підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Під час розгляду справи у суді відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у розмірі 6' 104,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2836 від 31.05.2013р. У платіжному дорученні зазначено, що призначенням платежу є оплата згідно накладних №00053 від 16.12.2011р. та №00078 від 23.12.2011р.

Таким чином, станом на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 290' 000,00 грн.

Згідно з п.6.3 договору від 01.02.2008р., п.6.2 договору від 01.01.2012р. за порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачуваного товару, що діяла на період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Таким чином,позивачем було нараховано пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 22' 422,61 грн. (розрахунки наявні в матеріалах справи).

Представник відповідача у поданій заяві просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2' 885,03 грн. нарахованої позивачем пені.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст.ст. 257, 258 ЦК України).

Судом встановлено, що нарахуванні пені за окремими накладними проводиться з 16.01.2012р. Позивач звернувся до суду 30.04.2013р., про що свідчить відтиск печатки пошти на конверті, яким матеріали позовної заяви направлялися до суду. З огляду на це, стягнення пені за період до 30.04.2012р. перевищує визначений законом річний строк позовної давності. Здійснивши перерахунок пені суд встановив, що за позовними вимогами про стягнення пені в розмірі 2' 885,03 грн. строк позовної давності сплив.

Доказів погашення наявної заборгованості та пені станом на день розгляду справи суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Судом встановлено, що охоронюваний законом інтерес позивача порушений, проте, позовна давність за позовними вимогами про стягнення пені у розмірі 2885,03 грн. сплила, про це зроблено обґрунтовану заяву відповідачем, а тому суд відмовляє позивачу у цій частині позову.

Матеріалами справи підтверджено факт часткової оплати заборгованості у розмірі 6' 104,62 грн. під час розгляду справи у суді. Відповідно до п.1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. З огляду на зазначене, провадження у справі щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 6' 104,62 грн. потрібно припинити.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем товару, що, зокрема, вбачається з накладних, підписаних сторонами без жодних застережень, проте факт проведення відповідачем оплати вартості поставлених позивачем товарів у повному обсязі та пені за порушення строків оплати підтверджений не був.

Відповідно до п.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору. Згідно з ч.2 ст.49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на зазначене, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, до стягнення з відповідача підлягає судовий збір за розгляд тієї частини позовних вимог, щодо яких провадження у справі було припинено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 256, 257, 258, 267, 509, 526, 536, 610, 712, 1048, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі у частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 6'104,62 грн.

2. Позов задоволити частково

3. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» (83016, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул.Калнишевського, 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13808034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екосвіт-сінтез» (49040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33474380) 290' 000,00 грн. суми основного боргу, 19' 537,58 грн. пені та 6' 312,84 грн. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 09.07.2013р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 11.07.2013р.

Суддя Яворський Б.І.