Рішення

від 19.09.2013 по справі 914/206/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2013 р. справа № 914/206/13-г

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємствоВ» , с.Тростянець Миколаївського району Львівської області

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю В«Ліхтнер Бетон ЛьвівВ» , с.Тростянець Миколаївського району Львівської області

про зобов'язання до вчинення дій та відшкодування шкоди

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.

Суддя Долінська О.З.

Суддя Коссак С.М.

При секретарі Полюхович Х.М.

Представники:

від Позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність в матеріалах справи;

від Відповідача : не з»явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємствоВ» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю В«Ліхтер Бетон ЛьвівВ» про зобов'язання до вчинення дій та відшкодування шкоди., а саме Позивач просить:

1. Зобов'язати Відповідача знести будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці по вул.Зелена, 6 В«БВ» в с.Тростянець Миколаївського р.-ну Львівської обл., а саме: побутовий корпус, літ.А-1, 22,1м 2 ; адміністративний корпус, літ. Б-1, 18,5м 2 ; операторський пульт управління, літ. В-1, 13м 2 ; електрощитові, літ.Г-1, 7,1м 2 ; відкритий склад, лід.Д; загрузочна рампа №1; загрузочна рампа №2; батонна площадка під бетонозмішувальну установку №3; ємність для миття автобетономіксерів №4; бетонна площадка під силоси цементу №5.

2. З метою відшкодування шкоди в натурі зобов'язати Відповідача відбудувати незаконно знесені об'єкти нерухомого майна, які знаходились на земельній ділянці, що передавалась в суборенду та належали на праві власності Позивачу, а саме: заправка, В-1, 13м 2 ; майстерня, Д-1, 202,87м 2 ; склад, Ж-1, 317,2м 2 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є власником об'єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою: вул.Зелена,6, с.Тростянець, Миколаївського району, Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.02.2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.02.2007 року. Частиною наведених вище об'єктів нерухомого майна були: заправка (літ. В-1), майстерня (літ. Д-1) та склад (літ. Ж-1) загальною площею 533 м.кв. Вказані приміщення були розташовані на частині земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Позивача на підставі договору оренди землі, укладеного 17.10.2008 року. Відповідно до п.3 вказаного договору оренди на земельній ділянці знаходяться виробничі будівлі та господарські споруди, які належать Позивачу.

17.12.2008р. Позивач уклав договір суборенди земельної ділянки з Відповідачем, на підставі якого передав останньому у користування частину власної земельної ділянки площею 0,783га для обслуговування виробничих будівель та споруд, а також створення інших об'єктів промислового значення. Згідно п.3 договору суборенди на земельній ділянці, яка передається в суборенду, знаходяться виробничі будівлі та споруди, які належать Позивачу по справі на праві власності.

Після укладення договору суборенди Відповідач без відповідного дозволу Позивача зніс належні останньому об'єкти нерухомого майна (заправку, майстерню та склад), звівши на тому місці власні будівлі та споруди та оформивши на них право власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.10.2009р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.10.2009р. Відсутність знесених об'єктів нерухомого майна, належних Позивачу по справі та забудова даної території Відповідачем, підтверджується листом Миколаївської РДА Львівської області від 12.09.2011р.

Позивач вважає, що такими діями Відповідач порушив його права та законні інтереси в частині неправомірного позбавлення права власності на об'єкти нерухомого майна, оскільки за відсутності письмової згоди на знесення належних йому об'єктів нерухомого майна та вчинення дій щодо державної реєстрації відмови від права власності у встановленому Законом порядку, - Відповідач неправомірно зніс об'єкти нерухомого майна (заправку, майстерню та склад), які належать Позивачу по справі на праві власності. Тому вважає, що саме на Відповідача покладається обов'язок відшкодувати завдану шкоду внаслідок порушення його прав та майнових інтересів.

В обгрунтування заявлених вимог посилається на зміст статей 316-319, 321, 328, 346, 347, 1166 та 1193 Цивільного кодексу України.

Відповідач заявлені позовні вимоги заперечив. По суті позову надав пояснення про те, що ним дійсно проведено демонтаж будівель та споруд, належних Позивачу на праві власності. Відповідач не заперечує таких дій, однак вважає, що вони були вчинені за погодженням з Позивачем та за його безпосередньої і мовчазної згоди. В обґрунтування поданих заперечень посилається на рішення судів різних інстанцій, які вже досліджували правомірність спірного будівництва та досліджували правовідносини сторін у спорі. Зокрема, зазначає про рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2010р. по справі №13/70 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011р. у справі №424/11. Предметом розгляду у вказаних судових справах було визнання права власності Відповідача на об'єкт нерухомого майна. У вказаних рішеннях суди прийшли до висновку про те, що Відповідач розпочав та завершив будівництво як належний та правомірний землекористувач земельної ділянки; інспекція архітектурно-будівельного контролю посвідчила факт відповідності будівництва ДБН; Відповідач на момент початку та завершення будівництва отримав всі дозволи та погодження у встановленому Законом порядку; при оформленні права власності на збудований об'єкт не було порушення прав Позивача; - а тому наявність всіх цих передумов свідчить про відсутність порушення прав Позивача при здійсненні забудови.

Крім того, Відповідач зазначає про те, що на даний час Господарським судом Львівської області вже слухається інша справа, де Позивачем заявлені вимоги про відшкодування завданої шкоди шляхом стягнення суми грошових коштів. Тому вважає, що заявлений позов підлягає до залишення без розгляду з тих підстав, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Відповідач вважає, що Позивач у даній справі має намір двічі притягнути його до одного і того ж виду відповідальності, що є порушенням встановленого Законом порядку.

В доповненнях до відзиву на заявлений позов Відповідач посилається на лист Позивача від 14.05.2008р., у якому Позивач надає свою згоду на забудову земельної ділянки виходячи з того, що він є засновником Відповідача, а також лист Позивача від 21.05.2008р., згідно якого Позивач не планує займатись спеціалізованою діяльністю, пов'язаною з переробкою зернових культур. У зв'язку із цим просить надати погодження місця розташування заводу по виробництву товарного бетону. Також вказує на ОСОБА_2 постійно діючої міжвідомчої комісії Миколаївської районної державної адміністрації №15-08/207 обстеження споруд та земельної ділянки, згідно якого земельна ділянка є придатною до забудови, а об'єкти, які на ній розташовані підлягають демонтажу. Отже, знесення об'єктів Позивача, на думку Відповідача, було передбачено проектом забудови вказаної земельної ділянки. Крім того, Відповідач зазначає про наявність договору суборенди від 17.12.2008р. з посиланням на кадастровий план як додаток до договору, у якому йшлося про об'єкти нерухомого майна Позивача, що підлягали до знесення, з яким Позивача було ознайомлено. Вважає всі перелічені вище документи належними та допустимими доказами, які підтверджують згоду Позивача на знесення належних йому (спірних) об'єктів нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі (суддя Яворський Б.І.) від 17.01.2013р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10год. 10хв. 05.02.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 05.02.2013р.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 05.02.2013р. у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю В«Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємствоВ» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 15.02.2013р. призначено колегіальний розгляд справи.

В судових засіданнях 26.02.2013р., 12.03.2013р. оголошувались перерви.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 15.03.2013р. клопотання Позивача про забезпечення позову задоволено частково та накладено арешт на об'єкт нерухомого майна, що належить на праві власності Відповідачу згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.10.2009 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: побутовий корпус, А-1, 22.1 м.кв.; адміністративний корпус, Б-1, 18.5 кв.м.; операторський пульт управління, В-1, 13.0 кв.м.; електрощитові, Г-1, 7.1 кв.м.; відкритий склад, Д; загрузочна рампа, 1 загрузочна рампа, 2; бетонна площадка під бетонозмішувальну установку, 3; ємність для миття автобетономіксерів, 4; бетонна площадка під силоси цементу, 5.

Крім того, ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 15.03.2013р. призначено судову будівельно-технічну експертизу та провадження у справі зупинено.

Супровідним листом від 22.03.2013р. № 914/206/13-г/1/13 відповідно до ст.91 ГПК України надіслано до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скарга Товариство з обмеженою відповідальністю В«Ліхтнер Бетон ЛьвівВ» (вх.№367/13-01 від 20.03.2013р.) про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 15.03.2013р. у справі №914/206/13-г та матеріали справи.

Крім того, супровідним листом від 22.03.2013р. № 914/206/13-г/2/13 копії матеріалів справи надіслано у Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз.

18.04.2013р. справа повернулась з Львівського апеляційного господарського суду. 11.04.2013р. постановою Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТзОВ В«Ліхтнер Бетон ЛьвівВ» залишено без задоволення; пункт 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Львівської області від 15.03.2013р. у справі №914/206/13-г змінено, - доповнено п.2 резолютивної частини ухвали реченням наступного змісту: « задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони ТзОВ В«Ліхтнер Бетон ЛьвівВ» здійснювати відчуження або будь-які обтяження нерухомого майна, яке с предметом спору, а саме: побутовий корпус, А-1, 22.1 м. кв; адміністративний корпус. Б-1, 18.5 кв. м.; операторський пульт управління, В-1, 13.0 кв. м.; електрощитові, Г-1, 7.1 кв. м; відкритий склад, Д; загрузочна рампа, 1 загрузочна рампа, 2; бетонна площадка під бетонозмішувальну установку, 3; ємність для миття бетономіксерів, 4; бетонна площадка під снлоси цементу, 5, - право власності на які підтверджуються свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.10.2009 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.10.2009 року.В» - відмовити; в іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Супровідним листом від 26.04.2013р. №914/206/13-г/3/13 відповідно до листа Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. (вх.№14534/13 від 25.04.2013р.) справу надіслано для подальшого її направлення до Вищого господарського суду України. Ухвалою Вищого господарського суду України по даній справі від 07.06.2013р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" на ухвалу господарського суду Львівської області від 15.03.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 у справі № 914/206/13-г прийнято до провад ження.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2013р. у справі №914/206/13-г вирішено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Львів" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 у справі № 914/206/13-г - без змін.

07.05.2013р. копії матеріалів справи з висновком судової експертизи повернулись до господарського суду Львівської області.

На виконання ухвали господарського суду від 15.03.2013 року Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз надав висновок № 1053 від 25.04.2013 року, згідно якого технічної можливості відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, відбудувати знесені об'єкти нерухомого майна (заправки, літ.В-1, пл.13.0 кв.м; майстерні, літ.Д-1, пл.202.80 кв.м.; складу, літ.Ж-1, пл.317.2 кв.м.) враховуючи існуюче планування, межі земельної ділянки, яка надана в оренду ТОВ "Ліхтнер Бетон Львів", площі знесених будівель заправки, майстерні та складу у розмірі 533.м.кв. без знесення будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці по вул. Зелена, 6 «Б» в с. Тростянець, Миколаївського району, Львівської обл., а саме: побутового корпусу, літ.А-1, 22,1 кв.м.; адміністративного корпусу, літ. Б-1, 18,5 кв.м.; операторського пульту управління, літ. В-1, 13,0 кв. м.; електрощитової, літ. Г-1, 7,1 кв. м.; відкритого складу, літ. Д; загрузочної рампи 1; загрузочної рампи 2; бетонної площадки під бетонозмішувальну установку 3; ємності для миття автобетономіксерів 4; бетонної площадки під силоси цементу 5 - немає.

Відбудова знесених об'єктів нерухомого майна (заправки, літ.В-1, пл.13.0 кв.м; майстерні, літ.Д-1, пл.202.80 кв.м.; складу, літ.Ж-1, пл.317.2 кв.м.) можлива тільки за умови знесення окремих будівель ТОВ «Ліхтнер Бетон Львів», які розташовані на земельній ділянці по вул. Зелена, 6 «Б» в с. Тростянець Миколаївського району Львівської обл., а саме: електрощитової, літ. Г-1, 7,1 кв. м.; відкритого складу, літ. Д; загрузочної рампи 1; загрузочної рампи 2; бетонної площадки під бетонозмішувальну установку 3; ємності для миття автобетономіксерів 4; бетонної площадки під силоси цементу 5, що спричинить зупинку діяльності даного підприємства.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 16.05.2013р. поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 14год. 30хв. 29.05.2013р.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 29.05.2013р., 10.06.2013р. В судовому засіданні 10.06.2013р. оголошувалась перерва.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.07.2013р. по даній справі задоволено заяви Позивача та Відповідача про відвід суддів Яворського Б.І. та Кидисюка Р.А. та справу передано для здійснення перерозподілу автоматизованою системою документообігу господарського суду.

Внаслідок здійсненого на підставі вищенаведеної ухвали та розпорядження керівника аппарату суду №501 від 05.07.2013р. перерозподілу, утворено новий склад колегії суддів: судді Фартушок Т.Б. (головуючий), ОСОБА_3, ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 09.07.2013р. прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14год. 30хв. 25.07.2013р.

В судових засіданнях здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Розгляд справи відкладався з врахуванням клопотань Відповідача відповідно до ухвал господарського суду Львівської області по даній справі від 25.07.2013р., 03.09.2013р., 10.09.2013р. В судовому засіданні 10.09.2013р. оголошувалась перерва в межах дня розгляду справи. Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 03.09.2013р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

Представнику Позивача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та письмові повідомлення представників про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 ГПК України.

Заяв про відвід судді (суддів) не надходило.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з причин та підстав, зазначених в позовній заяві та наявних в матеріалах справи документах.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

19.09.2013р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Відповідача (вх. №38661/13), підписана директором товариства Відповідача ОСОБА_5, в якій повідомлялось про скасування довіреності представника ОСОБА_6 та неможливість забезпечення явки директора Товариства; крім того в заяві зазначалось, що у матеріалах справи міститься відзив та численні письмові пояснення Відповідача, які в повній мірі відображають позицію останнього з приводу позовних вимог. З врахуванням викладених у заяві від 19.09.2013р. вх. №38661/13 доводів Відповідач просив відмовити у позові.

Також, щодо клопотань Відповідача від 15.03.2013р. (доповнення від 28.05.2013р.) про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області у справі №5015/1871/12 про стягнення з Відповідача на користь Позивача 351358,93грн. збитків суд зазначає наступне. Доводи клопотань мотивовані тим, що обставини, що досліджуються по даній справі, в тому числі склад правопорушення, вже є предметом дослідження у справі №5015/1871/12. Процесуальна можливість зупинення розгляду справи до справи №5015/1871/12 відсутня, оскільки ухвалою господарського суду Львівської області від 12.06.2013р. у справі №5015/1871/12 провадження у справі №5015/1871/12 зупинено до вирішення по суті господарським судом Львівської області пов'язаної з даною справи № 914/206/13-г. Ухвала суду від 12.06.2013р. у справі №5015/1871/12 набрала законної сили.

Відповідно до ч.3 ст.4 3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд, з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, беручи до уваги терміни перебігів поштової кореспонденції, встановлені «Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. N1149, в суда відсутні правові підстави до подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Підставою для звернення до суду за захистом порушених прав було знесення Відповідачем об'єктів нерухомого майна (заправки, майстерні та складу), які належали Позивачу на праві власності. Зазначені об'єкти нерухомого майна були розташовані на земельній ділянці, яка належала Позивачу на підставі Договору оренди, укладеного 17.10.2008р. з Миколаївською РДА Львівської області. Відповідно до п.3 вказаного Договору оренди на земельній ділянці знаходяться виробничі будівлі та господарські споруди, які належать Позивачу на праві власності. 17.12.2008р. Позивач уклав Договір суборенди земельної ділянки з ТОВ «Ліхтнер Бетон Львів», на підставі якого передав останньому у користування частину власної земельної ділянки площею 0,783га для обслуговування виробничих будівель та споруд, а також створення інших об'єктів промислового значення. Згідно п.3 Договору суборенди на земельній ділянці, яка передається в суборенду, знаходяться виробничі будівлі та споруди, які належать Позивачу по справі на праві власності. У вказаному пункті Договору суборенди Сторони чітко визначили правовий статус об'єктів нерухомого майна, і надалі по тексту угоди не вказали про те, що вони підлягають до знесення зараз чи в подальшому.

Господарським судом було встановлено, що після укладення Договору суборенди Відповідач без дозволу Позивача зніс належні останньому на праві власності об'єкти нерухомого майна (заправку, майстерню та склад), звівши на тому місці власні будівлі та споруди та оформивши на них право власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.10.2009р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.10.2009р.

Відсутність знесених об'єктів нерухомого майна, належних Позивачу на праві власності, та забудова даної території Відповідачем, підтверджується листом Миколаївської РДА Львівської області від 12.09.2011р., яка здійснювала перевірку наведених вище обставин за скаргою Позивача з виїздом безпосередньо на місце спору.

Пунктом 14 Договору суборенди, - умовами збереження стану об'єкта суборенди було передбачено використання ділянки відповідно до проекту забудови з дотриманням вимог чинного законодавства. Однак доказів того, що вказаний проект забудови земельної ділянки розроблявся за погодженням та взаємною згодою сторін учасниками процесу надані не були.

Позивач стверджує про те, що він ніколи та ні за яких обставин не надавав Відповідачу згоди на знесення належних йому об'єктів нерухомого майна. Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували надання йому згоди на знесення належних Позивачу будівель та споруд.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що Відповідачем було порушено чинне законодавство, яке регламентує засади захисту права власності в Україні в частині неправомірного позбавлення права власності іншої особи на об'єкти нерухомого майна, оскільки за відсутності письмової згоди ТзОВ «Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство» на знесення та вчинення ним дій щодо державної реєстрації відмови від права власності у встановленому Законом порядку, ТзОВ «Ліхтнер Бетон Львів» неправомірно зніс спірні об'єкти нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується Сторонами той факт, що Позивач станом на момент розгляду справи та прийняття у ній рішення є власником об'єктів нерухомого майна, які були неправомірно знесені Відповідачем та, відповідно, є предметом спору у даній справі. Право власності ТзОВ «Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство» підтверджується свідоцтвом про право власності САА №822083 від 26.02.2007р. та витягом про реєстрацію права власності №13697386 від 26.02.2007р.

Щодо доводів, наведених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву, господарський суд критично їх оцінює та зазначає наступне.

З листа ТОВ "ММСП" від 14.05.2008р., що трактується Відповідачем як надання згоди на забудову земельної ділянки, вбачається, що Позивач на момент надання такого листа володів земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування серії ЛВ №11 від 15.06.1994р., а не договору оренди. В той же час, спірна забудова проводилась Відповідачем на земельній ділянці, яка була передана йому на підставі Договору суборенди на підставі Договору оренди, а не Державного акту про право постійного користування, про який йдеться у вказаному листі. Зазначений лист Позивача свідчить про надання згоди Відповідачу на забудову земельної ділянки, якою він володів на підставі Державного акту про право користування станом на травень 2008р. Однак, незважаючи на підстави та дату набуття права землекористування, яке було згодом частково передано в суборенду Відповідача, - Позивач у даному листі не надає Відповідачу згоду на забудову належної йому земельної ділянки шляхом знесення його об'єктів нерухомого майна (заправки, майстерні та складу), як і не зазначає про межі такої забудови. Будь-які доповнення або додатки до вказаного листа відсутні.

З листа ТОВ "ММСП" від 21.05.2008р., що трактується Відповідачем як погодження місця розташування його будівель (в тому числі шляхом знесення належних Позивачу), вбачається, що Позивач дійсно клопотав до санітарного лікаря Миколаївського району про погодження місця розташування заводу з виробництва товарного бетону на своїй території, однак Позивач не просив такого погодження шляхом знесення його об'єктів нерухомого майна (заправки, майстерні та складу), як і не визначав місця розташування такої забудови саме на місці зазначених об'єктів. Будь-які доповнення або додатки до вказаного листа відсутні.

ОСОБА_2 обстеження споруд та земельної ділянки по вул. Зеленій, 6 у с.Тростянець Миколаївського району від 16.10.2008р. №15-08/207 постійно діючої міжвідомчої комісії Миколаївської районної державної адміністрації господарський суд відзначає те, що комісія у складі уповноважених осіб Миколаївської РДА встановила, що на час обстеження існуючі споруди не використовувались за призначенням і підлягають реконструкції (адміністративний корпус та вагова) та знесенню (заправка, гараж). В той же час про обстеження на предмет знесення майстерні та складу у зазначеному акті міжвідомчої комісії не йдеться. Вказана комісія проводила обстеження земельної ділянки та об'єктів нерухомого майна без участі Позивача і робила висновки, які порушують його права та законні інтереси як власника наведеного вище нерухомого майна. Відомості про ознайомлення Позивача зі змістом акту та висновками міжвідомчої комісії в матеріалах справи відсутні.

Щодо посилання Відповідача на кадастровий план земельної ділянки, яка надавалась йому для будівництва промислових об'єктів, то господарський суд критично оцінює зазначений доказ з огляду на те, що зі змісту вказаного документу вбачається, що такі об'єкти як майстерня та склад підлягають демонтажу, а про об'єкт - «заправка» взагалі не йдеться. Відомості про ознайомлення Позивача зі змістом кадастрового плану в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд приходить до об'єктивного висновку про те, що у всіх перелічених вище документах не зазначено про те, що Позивач надає Відповідачу згоду на знесення власних об'єктів нерухомого майна. З даного приводу суд зазначає, що за приписами чинного законодавства України така згода Позивача мала бути викладена письмово та нотаріально посвідчена з подальшою її реєстрацією у органі БТІ, оскільки таке рішення стосується права власності та його державної реєстрації у встановленому Законом порядку. Отже, подання Сторонами доказів, які могли містити аналогічну інформацію, оцінюється Господарським судом за правилами, передбаченими статтями 32 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2010р. у справі №13/70 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011р. у справі №424/11, суд зазначає наступне. В господарському процесі предметом спору була правомірність оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, а не порушення прав та законних інтересів Позивача внаслідок знесення належних йому будівель та споруд. Як вбачається зі змісту вказаного рішення господарського суду, дане питання у судовому процесі не досліджувалось. У рішенні господарського суду йдеться лише про відповідність збудованого об'єкту ДБН України та відсутність порушень чинного законодавства при його будівництві. Щодо постанови Львівського апеляційного адміністративного суду, то з її змісту також не вбачається, що Позивач, будучи співзасновником Відповідача, неодноразово надав згоду на знесення власних будівель під час будівництва нового об'єкту та оформлення на нього права власності.

Таким чином, зазначені рішення судів не містять встановлених фактів, які б мали приюдиційне значення для розгляду даної справи по суті та прийняття у ній відповідного рішення, а посилання на них Відповідача є безпідставним.

В той же час, досліджуючи постанову Вищого господарського суду України від 24.04.2012р. у справі №5015/6553/11, суд відзначає те, що «відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій зокрема виходили з того, що умовами договору суборенди від 17.12.2008 року, кадастровим планом земельної ділянки, актом обстеження будівель та споруд від 16.10.2008 року, листами Позивача від 14.03.2008 року та 21.05.2008 року підтверджено факт того, що демонтаж спірних об'єктів нерухомого майна здійснювався Відповідачем за погодженням Позивача. Однак такі висновки судів є передчасними з огляду на суперечливість відомостей, які містять зазначені документи. Обставин, які б підтверджували факти ознайомлення Позивача з відомостями, зазначеними в акті, зокрема щодо необхідності знесення об'єктів нерухомого майна або погодження Позивачем зазначених відомостей судами попередніх інстанцій не встановлено».

Згідно довідки Позивача станом на 10.09.2013р., об'єкти нерухомого майна: заправка (літ.В-1), площею 13м.кв., майстерня (літ. Д-1), площею 202.8м.кв. та склад (літ.Ж-1), площею 317.2м.кв. перебувають на балансі ТОВ «ММСП» та належать йому на праві власності.

Аналізуючи обставини справи у їх сукупності та їх підтвердження у встановленому Законом порядку, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість застосування до спірних правовідносин наступних норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом.

Згідно частини 1 статті 134 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно статей 316-319 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно до п.2 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України, право власності припиняється у разі відмови власника від права власності.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 347 Цивільного кодексу України, особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Згідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, який був чинним на момент укладення договору суборенди між Позивачем та Відповідачем і до 14.12.2012 року, зокрема п. 3.13: у разі відмови, у випадках, передбачених законом, від права власності чи іншого речового права на нерухоме майно власником (власниками) чи правокористувачем (правокористувачами) реєстратору БТІ подається заява про відмову від права власності та інших речових прав на нерухоме майно за формою, визначеною у додатку 9 до цього положення.

У випадку відмови від права власності на нерухоме майно справжність підпису власника (власників) такого майна на заяві, поданій особисто, засвідчується нотаріусом.

Разом із заявою про відмову від права власності та інших речових прав на нерухоме майно подаються правовстановлювальні документи, на підставі яких була проведена державна реєстрація прав. Моментом прийняття заяви про відмову від права власності та інших речових прав на нерухоме майно вважається внесення реєстратором БТІ запису в журнал обліку заяв про державну реєстрацію прав з присвоєнням порядкового номера. За результатом розгляду заяви про відмову від права власності та інших речових прав на нерухоме майно реєстратор БТІ вносить запис про відмову від права власності чи іншого речового права на нерухоме майно до відповідного розділу Реєстру прав або приймає рішення про відмову у її задоволенні за формою, визначеною у додатку 10 до цього положення. Одночасно з внесенням запису про відмову від права власності чи іншого речового права на нерухоме майно до відповідного розділу Реєстру прав реєстратором БТІ на оригіналах правовстановлювальних документів робиться відмітка "Анульовано", яка посвідчується підписом реєстратора БТІ та скріплюється печаткою БТІ. Оригінали анульованих право встановлювальних документів підшиваються до реєстраційної справи. Заявнику (заявникам) надається витяг з Реєстру прав. Про внесення запису про відмову від права власності на нерухоме майно до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ у одноденний строк письмово повідомляє органи місцевого самоврядування, а у випадку відмови правокористувача (правокористувачів) - власника (власників) нерухомого майна.

Недотримання вимог, закріплених в вищезазначеному Положенні, підтверджується відсутністю заяви про відмову від права власності Позивача, з засвідченням підпису нотаріуса та є ще одним підтвердженням незаконного знесення об'єктів нерухомого майна Позивача.

Таким чином, за відсутності письмової згоди Позивача на знесення належних йому об'єктів нерухомого майна та вчинення дій щодо державної реєстрації відмови від права власності у встановленому Законом порядку, Відповідач неправомірно зніс об'єкти нерухомого майна (заправку, майстерню та склад), які належали Позивачу на праві власності.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, господарський суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що ТзОВ «Ліхтнер Бетон Львів» неправомірно знесло об'єкти нерухомого майна, які належать Позивачу по справі, внаслідок чого було неправомірно споруджено власні об'єкти.

З огляду на встановлені та досліджені господарським судом обставини справи у їх сукупності, - позовні вимоги є підставними та обґрунтованими у повному обсязі, підтверджені належними та допустимими доказами у встановленому Законом порядку, а відтак є такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Крім того, щодо заяв Відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне. Відповідно до ст.ст.256,261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З матеріалів справи вбачається, що демонтаж спірних об'єктів нерухомого майна здійснено Відповідачем влітку 2009р. У даному випадку має місце переривання перебігу строків позовної давності (ч.2 ст.264 ЦК України), оскільки 31.10.2011р. Позивачем подано позов до Відповідача про стягнення грошових коштів у розмірі 351358,93грн. в господарський суд Львівської області як частина вимоги, право на яку закріплене за Позивачем чинним законодавством. З врахуванням наведеного, беручи до уваги те, що після переривання перебіг строку позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, - термін позовної давності у даному спорі має відраховуватись з 31.10.2011р.

Переривання строку позовної давності обґрунтовується також тим, що у справі про стягнення грошових коштів і у справі про відшкодування шкоди в натурі, Позивачем використовується спосіб захисту порушених прав - відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілого. Виходячи з положень ст.1192 ЦК України суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Відповідно, за Позивачем, як за потерпілою стороною у спорі, закріплено право вибору способу відшкодування шкоди, як найбільш прийнятного для нього. Відтак доводи Відповідача щодо застосування строків позовної давності є безпідставними та необґрунтованими, а відтак відсутні підстави до застосування строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

19.09.2013року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.09.2013року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вище наведене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 133, 134 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 264, 316-319, 321, 328, 346, 347, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 22, 28, 32-36, 43, 49, 54-58, 61, 64, 65, 69, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Львів» (81614, вул.Зелена, 6/1, с.Тростянець, Миколаївський р.-н, Львівська обл., ідентифікаційний код 35462162) знести будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці по вул.Зелена, 6 «Б» в с. Тростянець Миколаївського району Львівської області, а саме: побутовий корпус, літ.А-1, 22,1кв.м.; адміністративний корпус, літ.Б-1, 18,5кв.м.; операторський пульт управління, літ.В-1, 13кв.м.; електрощитова, літ.Г-1, 7,1кв.м.; відкритий склад, літ.Д; загрузочна рампа №1; загрузочна рампа №2; бетонна площадка під бетонозмішувальну установку 3; ємність для миття автобетономіксерів 4; бетонна площадка під силоси цементу 5.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Львів» (81614, вул.Зелена, 6/1, с.Тростянець, Миколаївський р.-н, Львівська обл., ідентифікаційний код 35462162) відбудувати незаконно знесені об'єкти нерухомого майна, які знаходились на земельній ділянці, що передавалась в суборенду та належали на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство» (81614, вул.Зелена, 6, с.Тростянець, Миколаївський р.-н, Львівська обл., ідентифікаційний код 02777945), а саме: заправку, В-1, 13кв.м; майстерню, Д-1, 202,8кв.м., склад, Ж-1, 317,2кв.м.

4. Стягути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Львів» (81614, вул.Зелена, 6/1, с.Тростянець, Миколаївський р.-н, Львівська обл., ідентифікаційний код 35462162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївське міжгосподарське сортонасінницьке підприємство» (81614, вул.Зелена, 6, с.Тростянець, Миколаївський р.-н, Львівська обл., ідентифікаційний код 02777945) 10611,72грн. судового збору.

Накази видати відповідно до вимог ст.ст.115-116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Судді Фартушок Т.Б. (головуючий)

ОСОБА_3

ОСОБА_4