Рішення

від 24.09.2015 по справі 927/1169/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

24 вересня 2015р. справа №927/1169/15

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Сяйво краси»,

вул.Либідська,1-а, м. Київ, 01032

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Дилер»,

вул.Текстильників,1, м. Чернігів, 14001

про стягнення 18528грн. 64коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_1 представник довіреність від 14.09.2015р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9000,00грн. за поставлений товар згідно договору поставки №01/11/13 від 01.11.2013р., згідно ч.2 ст.625 ЦК України плати за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних) в сумі 321,94грн. за період з 09.12.2014р. по 28.08.2015р. та інфляційних втрат в сумі 3913,12грн. за період з 09.12.2014р. по 28.08.2015р., пені в сумі 5293,58грн. за період з 09.12.2014р. по 28.08.2015р. згідно п.п. 5.2.1 п.5.2 договору.

Від позивача надійшло пояснення №772 від 10.09.2015р. з доданими до нього документами щодо усного замовлення покупця №1696 від 30.04.2014р., щодо проведення звірки розрахунків по предмету спору, щодо нарахування відповідачу 3% річних згідно ч.2 ст. 625 ЦК України та відсутності домовленості сторін про інший розмір процентів. Вказане пояснення та додані до нього документи долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 15.09.2015р. надав заяву від 15.09.2015р., в якій зазначив, що розрахунок 3% річних, який доданий до позовної заяви від 28.08.2015р. №761 у вигляді додатку, був здійснений позивачем на підставі положення ч.2 ст.625 ЦК України, при визначенні 3% річних в позовній заяві як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами було допущено технічну описку. Також позивач зазначив, що 28.08.2015р. відповідач здійснив часткову оплату боргу в розмірі 500,00грн., 04.09.2015р. - 1000,00грн., 10.09.2015р. - 3000,00грн., 11.09.2015р. - 1000,00грн. та просив зменшити суму основного боргу до 3500,00грн. та стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 3500,00грн., інфляційні витрати в розмірі 3913,12грн., 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦКУ в розмірі 321,94грн., пеню в розмірі 5293,58грн.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття судом рішення по справі збільшити, зменшити розмір позовних вимог, а подана позивачем заява від 15.09.2015р. не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а тому суд прийняв заяву від 15.09.2015р., відповідно до якої позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу на суму 5500,00грн. та конкретизовано вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 321,94грн., про що вказано в ухвалі суду від 15.09.2015р.

Враховуючи вищезазначене, суд розглядає справу з врахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 15.09.2015р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 24.09.2015р. надав клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача надав до матеріалів справи пояснення №774 від 21.09.2015р. щодо розрахунку суми інфляційних втрат за період з грудня 2014р. по липень 2015р., без врахування індексу інфляції за серпень 2015 року, оскільки, на дату подання позову (28.08.2015р.) інформація стосовно статистичних даних за серпень 2015р., ще не була оприлюднена центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Представник позивача надав клопотання №773 від 21.09.2015р., в якому зазначив, що 15.09.2015р. відповідач сплатив позивачу останню частину боргу в сумі 3500,00грн. та просив припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 3500,00грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. Вказане клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач відзив на позов не надав. Повноваженого представника відповідач в судове засідання не направив. Ухвали про порушення провадження у справі від 04.09.2015р. та про відкладення розгляду справи від 15.09.2015р. направлені на адресу відповідача, отримані ним згідно поштових повідомлень №1400603646985, №1400603665548 відповідно.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі станом на 15.09.2015р. значиться товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Дилер», ідентифікаційний код 37299075, місцезнаходження вул.Текстильників,1, м. Чернігів.

Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участі представника в судовому засіданні, щодо позовних вимог не заперечив. Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач у справі належним чином повідомлений про час і місце її розгляду судом.

Нез'явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.11.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі» та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Дилер» було укладено договір поставки №01/11/13.

Згідно нової редакції Статуту ТОВ «Сяйво краси» (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 06.08.2015р., номер запису 1068105002021863), протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Одеса-Агроенерджі» №39 від 24.03.2015р. змінено повне найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі» на товариство з обмеженою відповідальністю «Сяйво краси».

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Сяйво краси», ідентифікаційний код 35645230, місцезнаходження м. Київ, вул.Либідська,1-А.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується постачати товари побутової хімії, миючі засоби, товари санітарно-гігієнічного призначення та інші товари, а покупець (відповідач у справі) зобов'язується приймати цей товар та здійснювати його оплату на умовах і в порядку, викладеному в договорі.

Згідно п.7.1-7.2 договору він діє з моменту підписання його сторонами до 31.12.2013р. Термін дії договору автоматично продовжується на той самий строк якщо одна із сторін не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу про відмову від такого автоматичного продовження.

На час розгляду справи сторонами не подано суду доказів про відмову від автоматичного продовження договору поставки №01/11/13 від 01.11.2013р. до 31 грудня 2014 року.

Відповідно до п.1.2 договору найменування товару, асортимент, кількість та ціна вказуються у видатковій накладній. Накладна оформлюється на кожну партію товару та окрім передавального документу виконує функцію специфікації на товар, якщо сторони окремо не оформили специфікацію.

У п.3.3. договору сторони визначили, що передача товару здійснюється на базових умовах DDP - склад покупця. Пункт отримання товару за адресою вказаною покупцем в заявці на поставку відповідної партії продукції. Передача товару оформлюється шляхом відмітки покупцем про отримання товару на екземплярі накладної, скріпленої підписом уповноваженої особи і відбитком печатки (штампу) покупця.

Згідно п.4.1 договору ціна на товар є договірною і вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору або у відповідному первинному документі.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної №1552 від 06.11.2014р. на суму 17174,11грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.4.3 договору покупець зобов'язаний оплатити вартість товару протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаного його початок.

У частині 5 ст.254 Цивільного кодексу України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, відповідач зобов'язався розрахуватися за отриманий товар по видатковій накладній №1552 від 06.11.2014р. у строк до 08.12.2014р. включно.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач за поставлений товар сплатив до подачі позовної заяви (28.08.2015р. згідно поштового штемпеля на конверті про направлення позовної заяви до суду): 5000,00грн. - 04.06.2015р., 2174,11грн. - 22.06.2015р., 500,00грн. - 31.07.2015р., 500,00грн. - 14.08.2015р. За таких обставин, заборгованість відповідача на день подачі позову до суду становила 9000,00грн. Після звернення позивача до суду за захистом порушеного відповідачем права, останній перерахував на рахунок позивача: 500,00грн. - 28.08.2015р., 1000,00грн. - 04.09.2015р., 3000,00грн. - 10.09.2015р., 1000,00грн. - 11.09.2015р., в рахунок погашення боргу за отриманий товар по видатковій накладній №1552 від 06.11.2014р.

З урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15.09.2015р, яка прийнята судом, позивач просив стягнути з відповідача борг у сумі 3500,00грн. Відповідач 15.09.2015р. здійснив оплату боргу в сумі 510,00грн. та 2990,00грн., що підтверджується копією відповідної банківської виписки.

Оскільки, заборгованість в сумі 3500,00грн. відповідачем сплачена, спір між сторонами в цій частині врегульовано, предмет спору відсутній, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3500,00грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

У п. 5.2.1. договору сторони встановили, що покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від несплаченої чи несвоєчасно сплаченої суми. Сплата передбаченої цим пунктом пені не обмежується шестимісячним строком, встановленим ст. 232 ГК України. Покупець сплачує постачальнику пеню за весь час користування коштами, що підлягають сплаті постачальнику. Позовна давність на стягнення пені становить три роки.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5293,58грн. за період з 09.12.2014р. по 28.08.2015р.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 5290,61грн. за період з 09.12.2014р. по 28.08.2015р. Оскільки, позивачем безпідставно не враховано, що облікова ставка Національного банку України з 28.08.2014р. становила 27% згідно постанови правління Національного банку України від 27.08.2015р. №557 «Про регулювання грошово-кредитного ринку». В решті стягнення суми пені відмовити у зв'язку з безпідставністю її нарахування.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 321,94грн. за період з 09.12.2014р. по 28.08.2015р. та інфляційні втрати в сумі 3913,12грн. за період з 09.12.2014р. по 28.08.2015р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 321,94грн.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та письмові пояснення вих.№774 від 21.09.2015р., суд доходить висновку, що позивач фактично нараховує інфляційні втрати за період грудень 2014р. - липень 2015р., а не по 28.08.2015р.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 3913,12грн. за період грудень 2014р. - липень 2015р.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення пені в сумі 5290,61грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 321,94грн., в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 3913,12грн. В решті позову відмовити. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 3500,00грн., підлягають припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судових збір у сумі 1826,71грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 3500грн. 00коп. на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Дилер» (вул.Текстильників,1, м. Чернігів, банківські реквізити не повідомлені, ідентифікаційний код 37299075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сяйво краси», (вул.Либідська,1-а, м. Київ, банківські реквізити не повідомлені, ідентифікаційний код 35645230) 5290грн.61коп. пені, 321грн.94коп. 3% річних, 3913грн.12коп. інфляційних втрат, 1826грн.71коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 25.09.2015р.

Суддя Н.Ю.Книш