Ухвала

від 22.09.2015 по справі 910/21037/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"22" вересня 2015 р. Справа №910/21037/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Разіної Т.І.

Пантелієнка В.О.

при секретарі Матвєєнко Т.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову господарського суду м. Києва від 27.05.2015р.

у справі № 910/21037/14 (суддя Івченко А.М.)

за заявою Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Три 999 дев»ятки»

про банкрутство

за участю представників:

від апелянта: не з»явились

від заявника: не з»явились

від боржника: не з»явились

від арбітражного керуючого Гусара І.О.: Карпунов І.О. - дов. № б/н від 19.01.2015р.

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Три 999 дев'ятки".

Постановою господарського суду м. Києва від 27.05.2015р. у справі № 910/21037/14 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю " Три 999 дев'ятки ". Припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю " Три 999 дев'ятки " арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (свідоцтво № 143 від 15.04.2013). Визнано банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три 999 дев'ятки" (04210, м. Київ, вул. Малиновського, 27-б, кв. 62, ідентифікаційний код 32593624). Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю " Три 999 дев'ятки" (04210, м. Київ, вул. Малиновського, 27-б, кв. 62, ідентифікаційний код 32593624) арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (свідоцтво № 143 від 15.04.2013). Підприємницьку діяльність банкрута завершено та інше.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову господарського суду м. Києва від 27.05.2015р. скасувати та припинити провадження у справі № 910/21037/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 28.07.2015р.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 27.07.2015р. арбітражним керуючим Гусар І.В. був поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд припинити провадження по розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову господарського суду м. Києва від 27.05.2015р. у справі № 910/21037/14.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015р. було змінено склад суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві було прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015р. розгляд справи № 910/21037/14 було відкладено на 22.09.2015р.

Встановлено, що в судове засідання 22.09.2015р. представники апелянта, заявника та боржника не з»явились, причини неявки суду не повідомили. Хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2015р. розгляд справи № 911/1386/15 було відкладено на 22.09.2015р.

Встановлено, що в судове засідання 29.09.2015р. представники сторін не з»явились, причини неявки суду не повідомили. Хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої постанови норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зокрема, такий випадок встановлений статтею 106 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Стаття 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження, такими особами є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", стаття 1 якого визначає сторін у справі про банкрутство, якими є, зокрема, конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" сторонами у справі про банкрутство є боржник (банкрут) та конкурсні кредитора (представник комітету кредиторів), які також є учасниками провадження по справі про банкрутство, а кредитором є особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами грошові вимоги до боржника. Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" також передбачає, що кредиторами боржника є органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Однак, і зазначені особи набувають статусу кредиторів по справі в разі наявності у встановленому порядку підтверджених грошових вимог до боржника.

Правовий статус органів справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) як кредиторів неплатоспроможних боржників визначається і статтею 210 Господарського кодексу України, якою не передбачено автоматичне визнання цих органів кредиторами в усіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В матеріалах справи відсутні докази звернення скаржника з заявою з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку. В апеляційній скарзі заявник не посилається на заборгованість боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податкового органу не має.

Скаржник статусу кредитора у справі не набув, доказів підтвердження того, що оскаржена ухвала стосується його прав та обов'язків або порушує його права, не надав та у цьому зв'язку позбавлений можливості апеляційного оскарження відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення його права на проведення перевірки, оскільки чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки боржника. У разі ж виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами.

Під час апеляційного провадження встановлено, що з кредиторськими вимогами до боржника Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві не зверталась.

Отже Державна податкова інспекція у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві не є учасником справи про банкрутство, статусу кредитора у справі не набула, доказів в підтвердження того, що прийнята господарським судом постанова стосується прав і обов'язків скаржника або порушує його права, останнім не надано.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищевикладене, на те, що Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві не набуло статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, права апелянта оскаржуваною постановою не порушені, питання про права і обов'язки апелянта стосовно сторін у справі судом першої інстанції в даному випадку не вирішувались, апелянт не має права на оскарження прийнятої судом першої інстанції постанови від 06.05.2015 у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві має бути припинено.

Керуючись ст. ст. 4-1, 4-7, 32-34, 43, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86, 99 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ :

1. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві з перегляду постанови господарського суду м. Києва від 27.05.2015р. у справі № 910/21037/14.

2. Матеріали справи № 910/21037/14 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.В. Шипко

Судді Т.І. Разіна

В.О. Пантелієнко