Постанова

від 15.09.2015 по справі 914/1035/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа № 914/1035/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий будинок В«Кредо - БрігВ» , б/н від 25.06.2015

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2015 (Суддя Шпакович О.Ф.)

у справі № 914/1035/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю В«К.І.В.І.В» , м. Львів

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок В«Кредо - БрігВ» , м. Мелітополь Запорізької області

до відповідача 2: приватного підприємства В«ОСОБА_2 і КоВ» , с. Андріївка Буського району Львівської області

про стягнення грошових коштів у сумі 612 503, 23 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«К.І.В.І.В» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок В«Кредо - БрігВ» та до приватного підприємства В«ОСОБА_2 і КоВ» про стягнення грошових коштів у сумі 612 503, 23 грн (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог). Позов заявлено на підставі договору купівлі-продажу обладнання від 16.04.2012, укладеного позивачем з відповідачем-1 та договору поруки від 16.06.2012, укладеного позивачем з відповідачем-2.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.15 у справі № 914/1035/15 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача 1 на користь позивача суму боргу в розмірі 386 000, 00 грн., 3% річних від простроченого платежу у сумі 33 271, 23 грн, інфляційні втрати у сумі 211 232, 00 грн. та 1 827 грн. 00 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Присуджено до стягнення з відповідача 1 в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 10 423, 06 грн.

У задоволенні позову у частині вимог до поручителя відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а відповідач позов не спростував документально. Щодо вимоги про стягнення частини суми боргу солідарно з боржника та з поручителя, місцевий господарський суд зазначив, що вказані вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на їх передчасність, оскільки факт пред'явлення відповідачу-2 претензії з вимогою про сплату коштів, обов'язковість якої встановлена умовами п. 4 договору поруки, відсутній.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 - ТОВ "Торговий будинок В«Кредо - БрігВ» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2015 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, заперечує проти факту постачання товару, що підтверджується відсутністю відображення відповідної господарської операції як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Крім того, зазначає, що місцевим господарським судом безпідставно прийнято як доказ зміни договору купівлі-продажу договір про внесення змін, приналежність якого неможливо ідентифікувати. Зазначає, що акт прийому-передачі товару від 26.04.2012 також неможливо ідентифікувати, оскільки такий не містить посилань на договір та суперечить умовам договору, оскільки поставка повинна здійснюватись за адресою: м. Скадовськ, вул. Пасічника, 152, а за актом товар передано у м. Львові.

Також, вказує, що договір не є укладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо його ціни, оскільки наведений в договорі перелік та інші положення договору не містять визначення вартості кожної одиниці товару (речі).

Відповідач-1 та відповідач-2 явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, відтак, просив залишити рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2015 без змін, апеляційну скаргу з підстав її необґрунтованості, без задоволення.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2015 у справі № 914/1035/15 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 квітня 2012 року позивачем (продавець) укладено договір купівлі-продажу обладнання (надалі - договір) з відповідачем-1 (покупець), відповідно до п. 1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві обладнання (далі - товар), перелік якого визначений у цьому договорі, вільний від прав та претензій третіх осіб, а покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

У пункті 2.3 договору передбачено перелік обладнання, яке продавець продає, а покупець купує (назви обладнань, 11 позицій).

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна вартість товару становить 40 000, 00 грн з ПДВ,

18 квітня 2012 року сторонами підписано та скріплено печатками договір про внесення змін до договору купівлі-продажу обладнання, яким п. 3.1 та 4.1 виклали в наступних редакціях:

пункт 3.1 договору: загальна вартість товару становить 368 00, 00 грн з ПДВ.

пункт 4.1 договору:

- 80 000, 00 грн - до 26 квітня 2012 року;

- 120 000, 00 грн - у момент підписання акту приймання-передавання товару;

- 64 000, 00 грн - протягом 30 днів з моменту підписання акту приймання-передавання товару;

- 64 000, 00 грн - протягом 60 днів з моменту підписання акту приймання-передавання товару;

- 40 000, 00 грн - протягом 90 днів з моменту підписання акту приймання-передавання товару.

На виконання умов договору а саме, п. 5.1, позивачем було передано відповідачу товар, що підтверджується актом прийому - передачі предмета товару від 26.04.2012.

Як вбачається з акту прийому-передачі та п. 2.3 договору товар, переданий покупцю, відповідає переліку товару, що вказаний в договорі (назва обладнання та рік випуску/придбання).

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів виконання покупцем умов договору в частині оплати.

Також, 16.04.2012 позивачем (кредитор) та відповідачем 2 (поручитель) укладено договір поруки, відповідно до п. 1 якого, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов'язаннях ТзОВ «Торговий будинок «Кредо Бріг», що витікають з договору купівлі-продажу обладнання, укладеного 16.04.2012 між ТзОВ «К.І.В.І.» та ТзОВ «Торговий будинок «Кредо Бріг».

Відповідно до п. 2 договору, поручитель відповідає за зобов'язання боржника в розмірі 1 000, 00 грн.

У випадку невиконання боржником зобов'язань за договором кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової претензії з зазначенням рахунку на який поручитель зобов'язаний перерахувати кошти (п. 4 договору поруки).

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, з урахуванням наявності в матеріалах справи належних та допустимих доказів прийому-передачі товару та відсутності доказів його оплати, судова колегія погоджується з правомірністю висновків місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог.

Крім того, позивачем на суму основної заборгованості в порядку ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати та три проценти річних.

Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія суддів також погоджується з присудження до стягнення крім 368 000, 00 грн основного боргу, а також 33 271, 23 грн 3 процентів річних та 211 232, 00 грн інфляційних втрат.

Також, судова колегія повністю погоджується з передчасністю вимоги до відповідача-2, оскільки позивачем не дотримано п. 4 договору поруки.

Судова колегія також погоджується з спростуванням місцевим господарським судом заперечення відповідача проти факту поставки, оскільки сторонами, на підтвердження приймання - передавання товару, складено акт, який передбачено умовами договору. Крім цього, оформлення податкової накладної є похідною дією від поставки, тому, - відсутність такої накладної жодним чином не зумовлює відсутності факту поставки товару (порушення вимог податкового законодавства не впливає на господарські правовідносини сторін).

Щодо тверджень, про безпідставність прийняття місцевим господарським судом до уваги як доказ зміни договору купівлі-продажу договору про внесення змін, приналежність якого неможливо ідентифікувати, а також неможливість ідентифікувати акт прийому-передачі та порушення п. 4.2 договору, судова колегія зазначає про безпідставність вказаних доводів, з огляду на наступне.

В договорі про внесення змін зазначено, що такі зміни вносяться саме до договору купівлі-продажу обладнання, в акті прийому-передачі також вказано, що продавець передав, а покупець прийняв, товар, який співпадає з товаром, вказаним в п.2.3 договору також відповідно до умов договору купівлі-продажу.

З огляду ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, скаржником не додано жодних доказів наявності інших договірних відносин між сторонами, відтак, судова колегія, керуючись наявними в матеріалах справи доказами, дійшла висновку, що вказані документи стосуються саме договору купівлі-продажу обладнання від 16.04.2012.

Щодо порушень п. 4.2 договору, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що відповідач-1 здійснив самовивіз товару. Однак, в будь-якому випадку, порушення вказаного пункту договору жодним чином не свідчить про відсутність господарської операції. Більше того, договором не передбачено жодної відповідальності за порушення п. 4.2 договору купівлі-продажу обладнання.

Доводи про неукладеність договору є також безпідставними, оскільки, визнання договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2015 у справі № 914/1035/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повна постанова складена 21.09.2015

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Зварич О.В.