Ухвала

від 24.09.2015 по справі 826/3231/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3231/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М .А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арінтеп" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Арінтеп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000332205 від 28.01.2015 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Сан-Гис" (код ЄДРПОУ 38970526) за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р. та з ТОВ "Євро Атлант Груп" (код ЄДРПОУ 39207138) за період з 01.07.2014 р. по 31.08.2014 р., за результатами якої відповідачем складено акт № 3273/26-53-22-05-21/38949562 від 30.12.2014 р.

Згідно висновків, викладених в акті перевірки, позивачем порушено вимоги п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 206 507,00 грн., а саме, за липень 2014 р. - на суму 87 378,00 грн., за серпень 2014 р. - на суму 119 129,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000332205 від 28.01.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 258 133,75 грн., з яких 206507,00 грн. - за основним платежем, 51626,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції, що діяла на момент декларації податкового кредиту позивачем) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість і зменшення, таким чином, розміру податку на прибуток є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, вирішуючи питання про правомірність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ТОВ "Сан-Гис" ( підрядник) укладено договір підряду № 10-1 від 05.06.2014 р., відповідно до умов якого підрядник виконує власними силами і засобами роботи з улаштування системи фасадної теплоізоляційно-опоряджувальної при будівництві об'єкта: "Будівництво житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Ризькій, 73а у Шевченківському районі м. Києва", а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (а. с. 181 - 183 Т. 1).

На доказ реальності господарських операцій в матеріалах справи наявні: акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2014 р. (185 - 186 т. 1), довідка про вартість робіт (а. с. 184 Т. 1), ліцензія «Сан-Гис» на ведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (а. с. 235 Т. 1), графік виконання робіт (а. с. 245 Т. 1), повідомлення контрагента про відступлення права вимоги грошових коштів на користь приватної виробничо - комерційної фірми «Гармахіс» у сумі 145000, 00 грн., на користь ТОВ «Вестер 2015» - у сумі 149266, 20 грн., на користь ПП «Астра - Фінанс» - у сумі 230000, 00 грн. (а. с. 187 - 189 Т. 1), копії завірених банківських виписок (а. с. 225 - 229 Т. 1), копія податкової накладної (а. с. 60 Т. 1).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ "Євро Атлант Груп" (підрядник) були укладені подібні за своєю суттю до попереднього договору:

- Договір підряду № 16 від 28.07.2014 р. ("Будівництво житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Ризькій, 73а у Шевченківському районі м. Києва");

- Договір підряду № 18 від 01.08.2014 р. ("Будівництво житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Ризькій, 73а у Шевченківському районі м. Києва");

- Договір підряду № 19 від 05.08.2014 р. ("Будівництво житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Ризькій, 73а у Шевченківському районі м. Києва");

- Договір підряду № 22 від 06.08.2014 р. ("Будівництво житлових будинків №2, 3 з вбудовано - прибудованими приміщеннями та об'єктами соціально-побутового призначення на вул. Обухівській, 135-А у Святошинському районі м. Києва").

На доказ реальності господарських операцій в матеріалах справи наявні: акти приймання виконаних будівельних робіт (194 - 194а, 196 - 197, 202 - 203, 205 - 206, 211 - 212, 214 - 215, 220 - 221, 223 - 224 Т. 1), довідка про вартість робіт (а. с. 193, 195, 201, 204, 210, 213, 219, 222 Т. 1), ліцензія ТОВ "Євро Атлант Груп" на ведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури (а. с. 236 Т. 1), графік виконання робіт (а. с. 246 - 249 Т. 1), копії завірених банківських виписок (а. с. 225 - 229 Т. 1), копії податкових накладних (а. с. 61 - 67, 239 Т. 1).

Позиція суду першої інстанції щодо відповідності наявних в матеріалах справи податкових накладних вимогам ст. 201 ПК України знайшла своє підтвердження при дослідженні матеріалів справи колегією суддів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності ТОВ "Арінтеп" є будівництво житлових та нежитлових будівель.

Матеріали справи свідчать, що роботи (послуги), отримані за вказаними вище договорами підряду, придбавались ТОВ "Арінтеп" з метою виконання власних зобов'язань, як підрядника, перед ТОВ "БМК Тріада" за договором підряду № 46 від 05.12.2013 р. та договором підряду № 10 від 10.02.2014 р.

На підтвердження реальності виконання позивачем своїх зобов'язань на користь ТОВ «БМК Тріада» в матеріалах справи наявні: договори підряду (а. с. 74 - 81, 148 - 152 Т. 1), договірна ціна (а. с. 82 - 83, 153 Т. 1), довідки про вартість виконаних робіт (а. с. 85, 155, 162 Т. 1), акти приймання виконаних робіт (86 - 87, 156 - 157, 163 - 164 Т. 1), технологічна карта по улаштуванню утеплення фасаду (а. с. 92 - 180 Т. 1) тощо.

З апеляційної скарги відповідача вбачається, що висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій ґрунтується на тому, що контрагентами позивача використовувано робочу силу згідно актів виконаних робіт значно довше ніж встановлено КЗпП, а згідно звітності у контрагентів робочої сили не обліковується взагалі, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність реальності господарських операцій.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що припущення відповідача про приховування від нього контрагентами позивача відсутності оборотних активів, основних засобів, трудових ресурсів не ставить у залежність реальності господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами.

Відтак, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арінтеп" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2015 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.