ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
21 вересня 2015 року Справа № 913/491/15
Провадження №4/913/491/15
За позовом
Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (скорочена назва - ПАТ КБ "Приватбанк"), м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валес Груп», смт. Ювілейне
м. Луганськ
про стягнення 1 045 921 грн. 82 коп.
Суддя Старкова Г.М.
Секретар судового засідання - помічник судді Наумова В.В.
У засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 8208-К-О від 20.10.2014;
від відповідача - представник не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № LGVKLOК02314 від 02.08.2012 в сумі 1 045 921 грн. 82 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 556 681 грн. 33 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 221 466 грн. 39 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 238 024 грн. 10 коп., штраф фіксована частина в сумі 1000 грн. 00 коп., штраф в сумі 28 750 грн. 00 коп. відсоток від суми встановленого у п. А2 договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежів за реєстрацію предметів застави.
Позов мотивований фактом невиконання відповідачем умов кредитного договору №LGVKLOК02314 від 02.08.2012 в частині оплати у встановлені строки кредиту та процентів.
Представник позивача у судовому засіданні 03.08.2015 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтованість позовних вимог.
Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.
При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.
Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:
1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.
2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).
3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).
4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.
Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.07.2015 місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Валес Груп» є 91493 смт. Ювілейне, м. Луганськ, провулок Строітєльний,будинок 2А.
Листом від 16.03.2015 №511-30-100 УДППЗ «Укрпошта» повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), органи поштового зв'язку не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту тимчасово не здійснюється.
Так, суд намагався здійснити повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання шляхом надання телефонограми за номером телефону, зазначеному у витягу з ЄДР: 064-234--3629, про що свідчить телефонограма № 913/491/15 від 29.07.2015 (а.с.40).
Проте, вказаний телефонний номер не обслуговується.
Інші засоби зв'язку судом встановлено не було.
Разом з тим, оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет(а.с. 38, 79).
Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК (аналогічна позиція викладена у Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 ).
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, суд, -
В С Т А Н О В И В:
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк В«ПриватбанкВ» (далі за текстом - Банк, позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Валес Груп» (далі за текстом - Позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір № №LGVKLOК02314 від 02.08.2012 (далі за текстом - Договір), відповідно до п. А2 та п.1 договору банк зобов'язаний надати позичальнику кредитний ліміт у розмірі 604 784 грн. 00 коп. (з яких: 575000,00 грн. на поповнення обігових коштів), з відсотковою ставкою відповідно до п.п. А7,А8 договору, зі строком виконання зобов'язань (терміном повернення кредиту) відповідно до п.А.3 договору - 01.08.2013.
Відповідач, в свою чергу прийняв на себе зобов'язання до повернення отриманого кредиту і сплати нарахованих по ньому відсотків у розмірі,та строки, передбачені умовами договору.
Відповідно до п. 4.1 договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.2, 2.2.3., 2.2.4, 2.2.17, 2.2.18, 2.3.2, 2.4.1 позичальник сплачує відсотки у розмірі, зазначеному у п.А7 договору.
Згідно із п. А8 договору при порушенні позичальником зобов'язань по сплаті кредиту, останній зобов'язаний сплатити кредитору відсотки за користуванням кредитом у розмірі 44% річних, від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту.
Відповідно до п.5.1 договору, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань за сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.17, 2.3.2, винагороди, передбаченої п.п.2.2.5, 4.4., 4.5, 4.6 позичальник виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.
А у випадку реалізації банком права, передбаченого п. А.3 договору, позичальник сплачує пеню у розмірі, зазначеному в п.А.8 договору, від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Відповідно до п. 5.8 договору, при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань за договором більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до суду, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується з формулою: 1000,00 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 ліміту на цілі, відміні від сплати страхових платежів та платежів за реєстрацію предметів застави.
Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт, що підтверджено матеріалами справи: виписка з рахунку підприємства відповідача № 20628053700499 та платіжні доручення (а.с.53-73).
У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме, не сплатив необхідні грошові кошти для погашення заборгованості.
В зв'язку з несвоєчасним виконанням укладеного договору станом на 19.06.2015 відповідач має заборгованість за спірним договором у розмірі 1 045 921 грн. 82 коп., яка складається із заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та штрафу.
Рух грошових коштів підтверджується випискою з особистого рахунку відповідача №20628053700499 .
Відповідач станом на 19.06.2015, має заборгованість за кредитом в сумі 556 681 грн. 33 коп. та заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 221 466 грн. 39 коп.
Позивач, відповідно до умов п. 5.1 договору, нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 238 024 грн. 10 коп., штраф фіксована частина в сумі 1000 грн. 00 коп., штраф в сумі 28 750 грн. 00 коп. відсоток від суми встановленого у п. А2 договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежів за реєстрацію предметів застави.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем своєчасно не виконано взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №LGVKLOК02314 від 02.08.2012, в результаті чого, за відповідачем станом на 19.06.2015 виникла заборгованість у загальній сумі 1 045 921 грн. 82 коп.
Відповідач заборгованість за договором не погасив, у зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду Луганської області із позовною заявою, якою просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №LGVKLOК02314 від 02.08.2012 в сумі 1 045 921 грн. 82 коп., в тому числі:
- заборгованість за кредитом в сумі 556 681 грн. 33 коп. за період з 02.08.2012 по 19.06.2015;
- заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 221 466 грн. 39 коп. за період з 23.08.2012 по 19.06.2015;
- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 238 024 грн. 10 коп. за період з 17.11.2014 по 29.06.2015;
- штраф, фіксована частина в сумі 1000 грн. 00 коп.;
- штраф в сумі 28 750 грн. 00 коп. відсоток від суми встановленого у п. А2 договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежів за реєстрацію предметів застави.
Вищезазначене підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості та виписками за рахунками відповідача.
Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі.
Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 1 045 921 грн. 82 коп., яка до цього часу залишається непогашеною.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представника позивача, надані ним докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог частково виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують кредитні відносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
У відповідності до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення
Відповідно до сг. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Грошовим
є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором №LGVKLOК02314 від 02.08.2012, а саме: відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків в терміни, передбачені вищезазначеним договором.
Відповідач доказів належного виконання умов кредитного договору не надав, доказів оплати заборгованості за кредитами та процентами суду також не представив.
Наслідки порушення договору позичальником передбачені ч 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України відповідно до яких, якщо договором передбачений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, які належать йому згідно ст. 1048 ЦК України.
На час прийняття рішення у цій справі відповідачем не подано допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом.
Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення у справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 556 681 грн. 33 коп. за період з 02.08.2012 по 19.06.2015, заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 221 466 грн. 39 коп. за період з 23.08.2012 по 19.06.2015 нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування
Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 238 024 грн. 10 коп. за період з 17.11.2014 по 29.06.2015, штраф, фіксована частина в сумі 1000 грн. 00 коп., штраф в сумі 28 750 грн. 00 коп. відсоток від суми встановленого у п. А2 договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежів за реєстрацію предметів застави суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно із ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ст. 10 цього Закону протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Зазначеним законом, що є спеціальним, дія якого поширюється лише на певне коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють або здійснювали господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
На виконання ст. 6 Закону Національний банк України направив усім банкам лист від 27.10.2014р. № 18-112/64138 про необхідність суворого і безумовного дотримання вимоги ст. 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено , що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, виходячи з комплексного аналізу діючого законодавства, суд дійшов висновку, що основною сумою заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами є заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за користування ним.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Факт проведення антитерористичної операції на території м. Луганськ будь-яких сумнівів не викликає, оскільки він неодноразово висвітлювався в засобах масової інформації, у повідомленнях Ради національної безпеки та оборони України.
Так, зокрема, проведення антитерористичної операції на території м. Луганськ вбачається з Указів Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та від 14.11.2014 № 875/2014 В«Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 В«Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областяхВ» .
Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненняВ» (зі змінами) встановлено, що у м. Луганськ органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження .
Враховуючи фактичні обставини справи, норми вищенаведеного законодавства, суд дійшов висновку, що пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором з 17.11.2014 по 29.06.2015 в сумі 238 024 грн. 10 коп. підпадає під дію мораторію щодо нарахування пені на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, встановленого Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» , у зв'язку з чим в задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача штраф, фіксована частина в сумі 1000 грн. 00 коп. та штраф в сумі 28 750 грн. 00 коп. відсоток від суми встановленого у п. А2 договору ліміту на цілі, відмінні від страхових платежів та платежів за реєстрацію предметів застави слід відмовити.
Станом на день розгляду справи сторонами не надано доказів погашення заявлених до стягнення сум.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом в сумі 556 681 грн. 33 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 221 466 грн. 39 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 15562 грн. 96 коп. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валес Груп» про стягнення 1 045 921 грн. 82 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валес Груп», провулок Строітєльний, будинок 2А, смт. Ювілейне, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 34525341, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку В«ПриватбанкВ» , вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитом в сумі 556 681 грн. 33 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 221 466 грн. 39 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 15562 грн. 96 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано - 24.09.2015.
Суддя Г.М.Старкова
Суд | Господарський суд Луганської області |
Дата ухвалення рішення | 21.09.2015 |
Оприлюднено | 01.10.2015 |
Номер документу | 51376348 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Луганської області
Старкова Г.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні