Рішення

від 28.05.2013 по справі 914/1266/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2013 р. Справа № 914/1266/13

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю В«Рокитнівський спецкар'єрВ» (34208, вул. І.Франка, 101, с. Рокитне, Рокитнівський район, Рівненська область; ідентифікаційний код 03443838),

Відповідач: Приватне підприємство «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» (79049, просп. Червоної Калини, 113, офіс 35, м. Львів; ідентифікаційний код 35563037),

про стягнення заборгованості у сумі 42712,43грн.,

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача : ОСОБА_1 - представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача : ОСОБА_2 - представник (директор), довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю В«Рокитнівський спецкар'єрВ» (правонаступник всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства В«Рокитнівський спецкар'єрВ» ) заявлено позов до Приватного підприємства «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» з вимогою стягнення суми боргу 42712,43грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за поставлену продукцію відповідно до накладної № 1123 від 10.12.2011 року на підставі заявки № 195 від 30.11.2011 року), передбачених умовами Договору №7/10 від 25.02.2010 року.

04.04.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16год. 25хв. 22.04.2013р.

Протягом розгляду справи представникам Сторін по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала, надала пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для стягнення з Відповідачів заборгованості.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: доручення на право здійснення представництва; додаткові пояснення по справі з додатками згідно опису.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив з підстав викладених у Відзиві на позовну заяву.

Протягом розгляду справи представником Відповідача-1 подано суду наступні документи: доручення на право здійснення представництва; відзив на позовну заяву з додатками згідно опису; рішення засновника ПП «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» № 1/12; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала Господарського суду Львівської області надсилались Сторонам за адресами, зазначеними у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - Позивачу та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Відповідачу. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення Сторонам копій ухвал суду по даній справі про порушення провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвали про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи вручені Сторонам належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 42712,43грн. боргу.

25.02.2010 року Відкрите акціонерне товариство В«Рокитнівський спецкар'єрВ» правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю В«Рокитнівський спецкар'єрВ» (надалі - Позивач) та Приватне підприємство «ЕкспертЛьвівмаркетбуд» (надалі - Відповідач) уклали договір поставки №7/10 (надалі Договір), відповідно до якого (п. 1.1.) Продавець зобов'язується передати у власність Покупця щебінь гранітний, а останній зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах Договору. Кількість і вартість товару по Договору встановлюється Сторонами і оформлюється додатками до Договору, які є невід'ємною його частиною (п.1.3.).

Приписами п. 3. Договору встановлено, що Продавець постачає товар на умовах ЕХW (франко-завод). У випадку поставки товару залізничним транспортом Покупець зобов'язаний надати Продавцеві письмову заявку, яка надсилається засобами телеграфного чи факсимільного зв'язку не пізніше 4-х банківських днів до потрібної дати отримання товару. В заявці вказуються відвантажувальні реквізити, бажана дата отримання товару, найменування та кількість товару. Покупець здійснює 100% оплату за поставлену партію товару не пізніше 5 банківських днів після отримання партії товару. Покупець додатково до ціни товару сплачує залізничний тариф згідно діючих залізничних тарифів. У випадку змін ціни на паливно-мастильні матеріали, електроенергію залізничні тарифи, а також у разі різких змін на ринку щебеневої продукції, Продавець має право зміни ціни на товар, попередньо повідомивши в письмовій формі Покупця за 7 календарних днів до зміни ціни. У разі не згоди Покупця із зміною ціни зв'язку з причинами вказаними у п. 3.5. Договору, Продавець має право призупинити поставку товару до моменту узгодження ціни.

Відповідно до п. 4.2. Договору у разі невиконання чи неналежного виконання однієї із сторін умов договору, винувата сторона сплачує на користь другої сторони пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаних зобов'язань за кожний календарний день прострочки до повного виконання даних зобов'язань.

Згідно з п. 7.1. Договору, даний Договір набирає чинності в день підписання його обома Сторонами і діє до 31.12.2010 року, але до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по ньому.

Додатком № 2 від 27.12.2010 року до Договору, п. 7.1. Договору змінюється і читається в наступній редакції: «Термін дії даного договору продовжується і діє з моменту підписання додатку по 31.12.2011 року».

Приписами п. 6 Договору передбачено, що всі розбіжності, які можуть виникнути між Сторонами при виконанні Договору, вирішуються шляхом переговорів, а при недосягненні згоди - в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору та відповідно до заявки Відповідача № 135 від 30.11.2011 року, накладною № 1123 від 10.12.2011 року поставив у адресу ТзОВ «Трейдкомінвест» товарно-матеріальні цінності (щебень гранітний) на загальну суму 50215,20грн.

Всупереч доводам Позивача, Відповідачем зазначено, що вказані документи не підтверджують факту отримання ним вказаних товарно-матеріальних цінностей, так як у видатковій накладній № 1123 від 10.12.2011 року не вказано прізвище матеріально-відповідальної особи відповідача , серія та номер довіреності на отримання даною особою товарно-матеріальних цінностей від Позивача, а в графі «Отримав» відсутній підпис матеріально-відповідальної особи відповідача , який підтверджував би факт отримання Відповідачем вказаних товарно-матеріальних цінностей, відсутня печатка, що завіряла б підпис даної особи.

Стосовно залізничної квитанції № б/н від 10.12.2011 року Відповідач пояснив, що даний документ також не підтверджує як отримання ним товарно-матеріальних цінностей, так і факту їх відвантаження саме Відповідачу, оскільки в графі 4 не вказано, що власником вантажу по даній залізничній квитанції являється Відповідач, хоча в заявці № 195 від 30.11.2011 року Відповідач просить Позивача вказати в графі 4 Залізничної накладної власником вантажу саме Відповідача . Крім цього, в залізничній квитанції № б/н від 10.12.2011 року вказано лише кількість відвантажених товарно-матеріальних цінностей, без зазначення їх вартості , тому дана квитанція не може вважатись доказом при розрахунку суми заборгованості.

Видаткова накладна, є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт поставки товарно-матеріальних цінностей (щебень гранітний) Відповідачу відповідно до видаткової накладної № 1123 від 10.12.2011 року та залізничної квитанції № б/н від 10.12.2011 року на які Позивач посилається у позовній заяві як на документи, які підтверджують поставку замовленого товару.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

28.05.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 01.06.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Фартушок Т.Б.