Ухвала

від 12.01.2010 по справі 47/21-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

УХВАЛА

11 січня 2010 року Справа № 47/21-09

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О., суддів - Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі - Карпенко Ж.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3763Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.09 року по справі № 47/21-09

за позовом - ПП "Екодом Плюс", м. Харків

до - ЗАТ "Техноімпекс", м. Харків

про стягнення 18356,15 грн. , -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 18356,15 грн. основного боргу. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 183,56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2009 року по справі № 47/21-09 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволений повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивне з тих підстав, що позивач поставив на адресу відповідача товар (будівельні матеріали) на суму 168764,02 грн., що підтверджується накладними, які вказані у позовній заяві. Відповідач отримав товар, але його вартість сплатив лише частково у сумі 150407,90 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем після часткової сплати становить у сумі 18356,15 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить його скасувати, вважаючи його незаконним. В своїй скарзі відповідач вказує на те, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають істотного значення для справи, та порушені і неправильно використані норми матеріального права.

Як зазначає скаржник у своїй скарзі, суд, при винесенні вказаного рішення не прийняв до уваги, що між відповідачем і позивачем з 2007 р. існували договірні взаємовідносини щодо поставки будівельних матеріалів.

У період з 13.04.2007 року по 27.10.2008 року відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 167436,7 грн.

Ці поставки відбувалися на підставі окремих договорів купівлі-продажу відповідно до факту кожного відвантаження товару позивачем і прийняття його відповідачем, згідно відповідної накладної. Згідно даних накладних сторони визначили істотними умовами договорів лише найменування товару, кількість та ціну відповідного договору. Порядок оплати за переданий товар відповідно до укладених договорів купівлі-продажу сторонами визначено не було.

Оскільки сторонами строк виконання обов'язку щодо оплати товару у договорах купівлі-продажу встановлено не було, то відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позивачем, при цьому, не надано суду доказів пред'явлення відповідачеві вимоги щодо оплати товару за переліченими у позовній заяві договорами купівлі-продажу. Копія ж фіскального чеку від 14.04.2009 р. № 4327 і повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.04.2009 р., додані позивачем до позовної заяви, не є доказом того, що відповідач отримав від позивача саме вимогу згідно ст. 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи що строки оплати отриманого товару не встановлені ані договорами купівлі-продажу, ані окремими вимогами позивача, обов'язок відповідача щодо оплати товару не настав.

Однак, ці обставині на думку відповідача не булі прийняті до уваги судом при винесенні рішення.

На даний час, оплата за поставлений товар була проведена відповідачем частково у сумі 150407,90 грн.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви залишок кредиторської заборгованості склав 17028,80 грн. (односторонній акт звірення взаємних розрахунків і копія фіскального чеку № 2901 від 15.10.2009 р. і опису вкладення до цінного листа № 1308245 від 15.10.2009 р. за заявою представника відповідача ОСОБА_1 від 19 жовтня 2009 р. залучені до матеріалів справи).

Таким чином, на думку відповідача, суд при винесенні рішення не прийняв до уваги той факт, що позивач здійснив поставку товару:

28.02.2008 р. на суму 1550,83 грн. (видаткова накладна № Е000000037 від 28.02.2008 р.), а не на 2212,63 грн.

03.06.2008 р. на суму 1332,96 грн. (видаткова накладна № Е 000000004 від 03.06.2008 р.), а не на 1378,32 грн.

Ці видаткові накладні за номерами на думку відповідача є дублюючими, адже проходять за однаковим номером. Це пояснюється тим, що у випадку поставки товару не у повному обсязі чи асортименті проводилося коригування даних і замінювалися видаткові накладні у позивача. Тому позивач не має оригіналів видаткової накладної № Е 000000037 від 28.02.2008 р. на суму 2212,63 грн. і видаткової накладної № Е 000000004 від 03.06.2008 р. на суму 1378,32 грн., тому відповідач наголошує, що надані до суду копії є фальсифікованими.

Враховуючи на те, що сторони своїх представників із певними повноваженнями в судове засідання не направили і те, що для розгляду справи за поданою скаргою необхідно витребувати додаткові пояснення (докази), керуючись ст.ст. 77, 99, 101 ГПК України, судова колегія, -

ухвалила:

1. Розгляд апеляційної скарги відкласти на 25 січня 2010 р. на 12-00 год ., який відбудеться у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду, за адресою: м.Харків-61022, пр. Леніна, 5; зал судового засідання № 4 (кімн.108), 1-й поверх.

2. Сторонам надати у судове засідання оригінали видаткових накладних (копії до справи) № Е000000037 від 28.02.2008 р. і № Е 000000004.

3. Зобов'язати відповідача надати акт звіряння розрахунків з позивачем для складання якого відповідач повинен направити свого компетентного представника до позивача.

4. Визнати явку головного бухгалтера відповідача у засідання судової колегії обов'язковою.

5. Відповідачу надати докази звернення до правоохоронних органів з приводу надання позивачем фальсифікованих накладних на не поставлений товар.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

ОСОБА_2