Окрема ухвала

від 08.06.2010 по справі б-48/235-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УКРАЇНА

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

"02" червня 2010 р. Справа №Б-48/235-09

Колегія суддів у складі

головуючого судді Лакізи В.В., судді Горбачової Л.П., судді Пуль О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі (вх.№1202Х/2-6) на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2010 року по справі №Б-48/235-09,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю В«Автотранс - 2005», код 33460451, м.Зміїв, Зміївського району, Харківської області,

до Відкритого акціонерного товариства В«Зміївське автотранспортне підприємство 16343В» , код 03115152, м.Зміїв, Харківської області,

про визнання банкрутом, -

встановила:

02.06.2010 року Харківським апеляційним господарським судом розглянута апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Зміївському районі на ухвалу господарського суду Харківської області від 06.04.2010 року по справі №Б-48/235-09 та за результатами розгляду прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі залишено без задоволення, а зазначену ухвалу господарського суду Харківської області залишено без змін.

Відповідно до частини 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Частиною 1 статті 33, 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності до частини 4 статті 129 Конституції України за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів виявлено істотні недоліки в діяльності посадових осіб Державної податкової інспекції у Зміївському районі.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці докази встановлюються, зокрема, письмовими та речовими доказами, а в необхідних випадках, письмовими поясненнями представників сторін та інших осіб.

Статтею 36 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Звертаючись з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду, представник ДПІ у Зміївському районі зазначав, що 22.02.2010 року в порядку частини 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»направив поштою до господарського суду Харківської області заяву з грошовими вимогами до боржника на суму 888923,56 грн. Перед відправкою зазначена заява була зареєстрована в журналі обліку вихідної кореспонденції ДПІ у Зміївському районі за №631/10/10-016. В той же день аналогічна заява була направлена на адресу розпорядника майна боржника -арбітражного керуючого ОСОБА_1 В обґрунтування твердження посилається на копію поштового конверта, в якому направлялась заява до місцевого господарського суду, з відбитком календарного штемпелю поштового відділення з датою «22.02.2010»року.

Зазначена заява від ДПІ у Зміївському районі надійшла до господарського суду Харківської області 23.03.2010 року (вх.№1303), тобто вже після спливу 30-денного строку встановленого законодавством.

Під час розгляду справи по суті в апеляційному провадженні, колегією суддів встановлено, що копія конверту як доказ, на який посилається апелянт, була подана тільки в апеляційній інстанції разом з апеляційною скаргою (додаток №7). В суді першої інстанції під час розгляду справи по суті даний доказ не надавався. Апелянтом під час розгляду справи в апеляційній інстанції не надано пояснень та правових обґрунтувань неможливості подання зазначеної копії конверта до суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали, тобто представником ДПІ у Змівському районі недотримано вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, апелянтом не надано оригіналу конверту для огляду суду ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному проваджені. Також колегією суддів встановлено, що з наданої копії конверту неможливо зробити висновку, яка саме кореспонденція містилася в конверті.

За позицією Вищого господарського суду України, викладеною в Інформаційному листі від 13.04.2008 року №01-08/208, належним доказом відправлення може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, поштова квитанція тощо). Однак, інших доказів в обґрунтування позиції апелянта в матеріалах справи не міститься та під час розгляду справи по суті суду не надано.

Відповідно до п. 3.6.15 Типової інструкції з діловодства в органах Державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 01.07.1998 року №315, вихідна кореспонденція залежно від її важливості відправляється: простими, рекомендованими, цінними відправленнями; простими, рекомендованими, цінними бандеролями; електронною поштою та факсом. Категорія поштового відправлення та вид надсилання визначається виконавцем документа. Документи на адресу арбітражних судів надсилаються рекомендованими відправленнями.

Представником апелянта в судовому засіданні в обґрунтування своєї позиції було зазначено, що на адресу господарського суду Харківської області заява ДПІ у Зміївському районі направлялась ним особисто та простим листом, що суперечить вимогам положень зазначеної вище Типової інструкції.

При цьому слід звернути увагу на той факт, що заява направлена ДПІ у Зміївському районі розпоряднику майна -надіслана саме рекомендованим листом. Представником апелянта не надано обґрунтованих пояснень щодо зазначеного факту.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що неподання доказів в суді першої інстанції та подання неналежних доказів в апеляційній інстанції, свідчить про недобросовісне використання апелянтом -ДПІ у Зміївському районі процесуальних прав, наданих сторонам Господарським процесуальним кодексом України та невиконання посадовими особами державного органу належним чином своїх обов'язків, встановлених законом.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність у діяльності посадових осіб Державної податкової інспекції у Зміївському районі недоліків, які є підставою для винесення окремої ухвали з метою вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Керуючись статтею 90 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ухвалила:

Окрему ухвалу надіслати Державній податковій інспекції у Зміївському районі.

Повідомити керівника Державної податкової інспекції у Зміївському районі про вказані недоліки в роботі для вжиття відповідних організаційно -правових заходів.

Про прийняті заходи повідомити Харківський апеляційний господарський суд у місячний строк.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

суддя Горбачова Л.П.

суддя Пуль О.А.