Ухвала

від 22.09.2015 по справі 2а-3769/11/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/68464/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта» до Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим про визнання дій незаконними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2010 року Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта» звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим про визнання незаконними дій по застосуванню фінансових санкцій і нарахування пені за несплату або несвоєчасну оплату страхувальниками страхових внесків та скасування рішень Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим про застосування фінансових санкцій і нарахування пені за несплату або несвоєчасну оплату страхувальниками страхових внесків від 13 листопада 2009 року №699, №700, №701, №702, №703, №704, №705, №706.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідач неправомірно застосував штрафні (фінансові) санкції до позивача, у зв'язку із тим, що позивач не мав боргу зі сплати страхових внесків за період, який зазначений в оскаржуваних рішеннях, страхові внески сплачувалися ним своєчасно та у повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2011 року позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків. Визнано протиправними та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків від 13 листопада 2009 року №699, №700, №701, №702, №703, №704, №705, №706.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта» є юридичною особою, ідентифікаційних код 03348028, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та знаходиться на обліку як страхувальник та платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим.

18 листопада 2009 року на адресу позивача надійшов лист Управління Пенсійного фонду України в м. Алушта Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2009 року за №7026/0210-05, відповідно до якого позивачу були направлені оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 13 листопада 2009 року, зокрема: №699, яким позивачу за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20 липня 2009 року до 18 серпня 2009 року нараховані штрафні санкції у сумі 21248,31грн. та пеня у сумі 6136,42грн.; №700, яким позивачу за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20 серпня 2009 року до 15 вересня 2009 року нараховані штрафні санкції у сумі 19240,92грн. та пеня у сумі 2837,58грн.; №701, яким позивачу за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20 серпня 2009 року до 08 вересня 2009 року нараховані штрафні санкції у сумі 856,20грн. та пеня у сумі 114,41грн.; №702, яким позивачу за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 26 серпня 2009 року до 21 вересня 2009 року нарахована пеня у сумі 1403,54грн.; №703, яким позивачу за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 21 вересня 2009 року до 02 жовтня 2009 року нараховані штрафні санкції у сумі 8473,38грн. та пеня у сумі 747,37грн.; №704, яким позивачу за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 21 вересня 2009 року до 01 жовтня 2009 року нараховані штрафні санкції у сумі 280,62грн. та пеня у сумі 23,16грн.; №705, яким позивачу за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 23 вересня 2009 року до 09 жовтня 2009 року нарахована пеня у сумі 248,09грн.; №706, яким позивачу за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20 жовтня 2009 року до 06 листопада 2009 року нараховані штрафні санкції у сумі 4296,10 грн. та пеня у сумі 506,74грн.

Вважаючи протиправними рішення відповідача про застосуванню фінансових санкцій і нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, оскільки відповідач правомірно зараховував направлені позивачем суми коштів в порядку календарної черговості виникнення боргу.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач за період з червня до листопада 2009 року сплачував страхові внески вчасно, однак відповідач протиправно зараховував перераховані позивачем страхові внески в рахунок погашення заборгованості минулих періодів.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 6 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

На підставі частини 2 статті 106 Закону №1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно картки особового рахунку страхувальника позивач за період з лютого до листопада 2009 року мав заборгованість зі сплати страхових внесків, пені та фінансових санкцій.

Згідно із частиною 5 статті 106 Закону №1058-IV за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, затверджено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Відповідно до підпункту 5.1.4 п.5.1 розділу 5 зазначеної Інструкції (чинного на час виникнення спірних правовідносин) нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Таким чином, маючи несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і сплачуючи при цьому поточні суми страхових внесків, страхувальник не вважається таким, що своєчасно виконав свої зобов'язання за поточний період, оскільки в силу імперативних вимог частини 5 статті 106 Закону №1058-IV органи ПФУ зобов'язані направити цей платіж на погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спору цієї категорії у постанові від 21 лютого 2012 року справа №21-4а12.

Враховуючи, що судом першої інстанції установлено факт правомірного зарахування Управлінням ПФУ сплачених позивачем поточних страхових внесків за червень - листопад 2009 року в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції і задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що апеляційний суд помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2012 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало