Рішення

від 29.09.2010 по справі 3/59-10(1/154-08)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.09.10р. Справа № 3/59-10(1/154-08)

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград

до Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ

про стягнення 458 949 грн. 58 коп.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 16.07.10р.

відповідача - ОСОБА_2, дов. №156 від 29.04.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача борг у розмірі 458 949,58 грн. за передачу електричної енергії Позивачем у період січень 2002р. - грудень 2003р., відповідно до умов договору № 63-ЦТ від 01.04.03р. про надання послуг з передачі електричної енергії.

Відповідач позов заперечує, посилаючись на пропуск Позивачем строку позовної давності, а також на те, що Позивачем не надано доказів надання Позивачем послуг, обумовлених Договором, оскільки акти виконаних робіт підписані сторонами лише за листопад -грудень 2003р., за решту місяців 2003р. 2002р., акти виконаних робіт підписані лише Позивачем, Позивач не надав доказів погодження Відповідачем обсягів переданої електроенергії. Крім того звіти за спожиту електроенергію, подані Позивачем, підписані в односторонньому порядку. В матеріалах справи відсутні докази вручення Позивачем Відповідачеві рахунків на оплату спірних послуг Позивача.

Справа згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.03р. сторонами укладено договір № 63-ЦТ про надання послуг з передачі електроенергії (далі Договір), предметом якого є надання виконавцем (Позивачем) послуг з передачі електроенергії власними електромережами до електричних мереж структурних одиниць енергопостачальника (Відповідача), а також для населення, яке розраховується за спожиту електроенергію з енергопостачальником та оплата енергопостачальником наданої послуги за тарифом, розрахованим виконавцем та узгодженим з енергопостачальником і Дніпропетровським представництвом НКРЕ.

Сторони підтвердили, що датою укладення Договору є саме 01.04.2003р. і Договір має зворотну дію в часі з 01.01.2002р. (т.2 а.с.115-117, 124).

Відповідно до п.5.1. Договору підставою для розрахунків за послугу, надану виконавцем, є підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін акт приймання-передачі електроенергії.

Згідно з п.5.2. Договору розрахунки здійснюються енергопостачальником на підставі рахунку, виданого виконавцем, протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку.

На підтвердження позовних вимог Позивачем до матеріалів справи подано звіти за спожиту електроенергію, передану транзитом по мережам Енергопідприємства споживачам Дніпрообленерго за період січень -грудень 2002р., листопад - грудень 2003р.. Проте звіти за січень, березень 2002р., листопад, грудень 2003р. не підписано представниками Відповідача,

Крім того, Позивачем надано акт виконаних робіт за червень 2003 року, із зазначенням у ньому переліку наданих послуг протягом травня-грудня 2002року; акт виконаних робіт за жовтень 2003р., до якого включено перелік наданих Позивачем послуг протягом січня-березня 2003р.; акт виконаних робіт за 2003р., у якому відображено транзит електроенергії у листопаді-грудні 2003 року.

Однак лише акт за послуги надані у листопаді -грудні 2003р. підписано Відповідачем.

Актів виконаних робіт (приймання-передачі електроенергії) за січень-квітень 2002р., квітень -жовтень 2003р. Позивач не надав.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем надано рахунки, на оплату за надані послуги: за січень-лютий 2002р. -рахунки від 29 березня 2002р., за березень 2002р. - рахунок від 20.05.02р., за квітень 2002р.- рахунок від 27.06.2002р., рахунки від 30.06.2003р. виставлено до сплати за послуги у травні - грудні 2002р.; рахунки від 31.10.2003р. -за січень-березень 2003р.; рахунки від 28.11.2003р. - за квітень жовтень 2003р., рахунок від 31.12.03р.- за листопад -грудень 2003 року.

Однак Позивачем не надано доказів вручення Відповідачеві рахунків на оплату наданих послуг після їх виготовлення.

Направлення 20.06.2007р. вимоги № 8/4577 про оплату послуг, наданих протягом червня 2001р. -грудня 2003р., не може свідчити про вручення Відповідачеві рахунків, як те передбачено п.5.2 Договору, оскільки у вимозі були лише посилання на рахунки, як додатки до вимоги рахунки не зазначалися.

Відповідач заперечує отримання рахунків Позивача на оплату за спірні послуги за Договором. Причину внесення до бухгалтерського обліку спірних даних Відповідач пояснити не може. Ця обставина стала відома Відповідачеві після звернення Позивачем з позовом, тому ці дані були сторновані у бухгалтерському обліку Відповідача станом на 01.05.2010р.

Також Позивач не надав суду доказів звернення до суду з вимогами про зобов'язання Відповідача підписати акти виконаних робіт (приймання-передачі електроенергії) за січень 2002р. - жовтень 2003р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, право на складання актів приймання-передачі електроенергії у Позивача і виставлення вимоги (рахунків) Відповідачеві виникало після закінчення кожного звітного періоду (місяця) і складання звіту.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Доводи Позивача про наявність в матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків від 31.07.2004р. та 01.07.2005р., як на докази вручення Відповідачеві рахунків за надані послуги у спірному періоді за договором №63-ЦТ, судом відхиляються, так як вказані акти звірки не можуть вважатися належними доказами на підтвердження позовних вимог, оскільки акт звірки є лише фіксуючим документом і не може бути доказом визнання боргу, а відтак і дією про визнання боргу (Постанова Вищого господарського суду України від 15.02.2010р. у справі № 35/110-09). Акт звірки є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, накладними, рахунками тощо (Постанова Вищого господарського суду України "Про використання актів звірки у судовій практиці" від 22.07.2003р. № 21/308).

Крім того, акт звірки станом на 01.07.2005р., підписаний від імені Відповідача начальником служби СПЕЕСС ОСОБА_3 без достатніх на те повноважень, підпис останнього не скріплений печаткою підприємства Відповідача, за цим актом Відповідач не здійснював оплату коштів Позивачеві за Договором, відтак Відповідач не схвалив дії ОСОБА_3 і не визнав вимоги Позивача (ст. 241 ЦК України).

До матеріалів справи Відповідачем надано наказ по підприємству від 01.06.2004р. № 214а/35 "Про розподіл обов'язків між керівниками ват "ЕК "Дніпрообленерго" у додатку № 25 до якого визначено, що акти звірки, крім перших осіб, має право підписувати директор з економічної безпеки та правової політики, виконавчий директор. Начальник служби СПЕЕСС правом підпису актів звірки взаєморозрахунків не наділений.

Крім того, заступник комерційного директора, на посаді якого підписав акти звірки взаєморозрахунків ОСОБА_3 станом на 26.05.2008р. і 28.05.2008р., не наділений повноваженнями підписувати акти звірки взаєморозрахунків, а лише має повноваження візувати акт звірки (посадова інструкція заступника комерційного директора по роботі з юридичними особами, затверджена генеральним директором 13.11.2007р.).

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся з позовом до суду 11.07.07р. (згідно штемпелю на конверті), тобто за межами строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Відповідач заявив про застосування позовної давності.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на Позивача.

Керуючись ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Судові витрати покласти на Позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя С.Г.Юзіков

Рішення підписане