Рішення

від 15.09.2015 по справі 922/4195/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р.Справа № 922/4195/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен Інтер", м. Харків до Приватного підприємства "Авазіс Плюс", м. Харків про стягнення 21872,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 8 від 30.06.2015 р.

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № 5 від 05.04.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмен Інтер" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Авазіс Плюс" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми простроченої грошової заборгованості у розмірі 13040,22 грн. за договором № 41 купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 08.04.2013 р.; суми інфляційних витрат у розмірі 2152,67 грн.; плати за користування чужими грошовими коштами у сумі 13994,66 грн.; пені у сумі 2300,50 грн. та штрафу у сумі 1304,02 грн.

Ухвалою суду по справі від 23.07.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.08.2015 р. о 11:00.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 04.08.2015 р. за вх. № 30982, надав відзив на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

04.08.2015 р. судом розгляд справи було відкладено на 01.09.2015 р. о 10:20.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 01.09.2015 р. о 10:20 надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (вх. № 34571 від 01.09.2015 р.), яка судом була задоволена.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 04.08.2015 р. за вх. № 31145, надав уточнену позовну заяву, яка судом долучена до матеріалів справи. Згідно неї представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму інфляційних витрат у розмірі 2152,67 грн.; плату за користування чужими грошовими коштами у сумі 15820,29 грн.; пеню у сумі 2595,02 грн. та штраф у сумі 1304,02 грн., всього - 21872,00 грн., оскільки відповідач після пред'явлення позову відповідно до платіжного доручення від 21.07.2015 р. сплатив на поточний рахунок позивача заборгованість у сумі 13040,22 грн.

За таких обставин господарський суд дійшов до висновку, що дані уточнення позивача за своєю суттю є заявою позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 22 ГПК України господарський суд вважав за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 28.08.2015 р. за вх. № 34249, надав заяву з додатком, яка судом долучена до матеріалів справи. Також, у даній заяві представник позивача з приводу сертифікатів якості на реалізований товар повідомляв, що дана продукція не підлягає обов'язковій сертифікації, а щодо специфікації до договору купівлі-продажу повідомляв, що вона не укладалась, оскільки назва товару, його кількість та ціна були визначені рахунками-фактури та видатковими накладними.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 01.09.2015 р. за вх. № 34540, надав відзив на позовну заяву, який судом долучено до матеріалів справи. Згідно відзиву відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач вводить суд в оману та намагається звернути стягнення за договором, який втратив чинність. Також, відповідач вказував, що ним було придбано товар у березні 2015 р. про що свідчить: видаткова накладна № 6153377 від 18.03.2015 р., видаткова накладна № 6153577 від 20.03.2015 р., а договір № 41 від 08.04.2013 р. втратив чинність з укладанням договору купівлі продажу № 222/1 від 15.12.2014 р., який діє станом на теперішній час.

У судовому засідання призначеному на 01.09.2015 р. о 10:20 була оголошена перерва до 15.09.2015 р. о 10:20.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 15.09.2015 р. о 10:20 надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (вх. № 36867 від 01.09.2015 р.), яка судом була задоволена.

ОСОБА_3, через канцелярію господарського суду 15.09.2015 р. за вх. № 36868, надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них ОСОБА_3 вказував, що дійсно ним було підписано та отримано товар по вищезазначеним накладним. При підписані накладних він не звертав увагу за яким договором був придбаний товар у ТОВ "Будмен Інтер", т.я. ПП "Авазіс Плюс" значиться, як постійний покупець на придбання будівельних матеріалів, і він повністю був впевнений, що вся документація оформляється відповідно до укладених договорів, які мають чинність.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що договір № 41 купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 08.04.2013 р. припинив свою дію.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

08.04.2013 р. між сторонами був укладений договір № 41 купівлі-продажу з відстроченням платежу (надалі - договір № 41).

Відповідно до п. 1.1. договору № 41, позивач (продавець) зобов'язувався передавати у власність відповідача (покупець) товар, найменування, ціна і кількість якого зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язувався приймати та оплачувати товари в порядку, розмірах і строки, що передбачені договором.

Відповідно до п.1.3. договору № 41, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару.

Пунктом 2.5. договору № 41 було передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити придбаний товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у розмірі, зазначеному в специфікації (видатковій накладній) у повному обсязі, протягом двох днів після отримання товару. Датою отримання товару є дата, вказана у видатковій накладній, підписаній уповноваженим представником покупця.

У пункті 6.1. договору № 41 сторони передбачили, що при порушенні строків оплати товару покупець зобов'язаний виплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу та плату за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Також, у п.6.2. договору № 41 сторони передбачили, якщо покупець порушує строки оплати отриманого товару більш ніж на 10 днів, він зобов'язаний виплатити продавцю штраф у розмірі 10% від вартості товару.

Згідно позову позивач вказує, що ТОВ "Будмен Інтер" в межах договору передало у власність ПП "Авазіс Плюс" 18.03.2015 р. (видаткова накладна № 6153377 на суму 8601,13 грн.) та 20.03.2015 р. (видаткова накладна № 6153577 на суму 4439,09 грн.) товар на загальну суму 13040,22 грн., який згідно умов договору відповідач був зобов'язаний оплатити протягом двох днів. Однак, відповідач зобов'язання по сплаті грошових коштів за отриманий товар не виконав, чим порушив п.2.5., 4.2.2. договору № 41.

Проте, суд зазначає, що п. 9.1.1. договору № 41 було передбачено, що договір № 41 вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р., але не менш як до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п.9.1.2. договору усі зміни та доповнення до договору є дійсними при умові, що вони оформлені у письмовому вигляді та підписані сторонами належним чином.

Разом з цим, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази продовження дії договору № 41 сторонами відповідно до п.9.1.2. договору № 41.

За таких обставин господарський суд дійшов до висновку, що договір № 41 купівлі-продажу з відстроченням платежу від 08.04.2013 р. припинив свою дію 31.12.2013 р.

Щодо видаткової накладної № 6153377 від 18.03.2015 р. на суму 8601,13 грн. та видаткової накладної № 6153577 від 20.03.2015 р. суд зазначає, що дані накладні не стосуються договору № 41 від 08.04.2013 р., хоча в них й міститься посилання на вказаний договір, оскільки вказані накладні були складені у березні 2015 р., а договір № 41 купівлі-продажу з відстроченням платежу від 08.04.2013 р. припинив свою дію 31.12.2013 р.

При цьому суд зазначає, що видаткова накладна № 6153377 від 18.03.2015 р. на суму 8601,13 грн. та видаткова накладна № 6153577 від 20.03.2015 р. на суму 4439,09 грн. не стосуються й договору купівлі - продажу № 222/1 від 15.12.2014 р., оскільки в них відсутнє посилання на договір купівлі - продажу № 222/1 від 15.12.2014 р., та тим, що в матеріалах справи відсутні специфікації за вказаним договором (п.1.1. договору купівлі - продажу № 222/1 від 15.12.2014 р.), у зв'язку з чим не можливо встановити факт купівлі-продажу товару за видатковими накладними на підставі договору купівлі - продажу № 222/1 від 15.12.2014 р.

Приймаючи до уваги вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що згідно вищезазначених накладних між сторонами виникли правовідносини, які носять без договірний характер.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що між сторонами виникли правовідносини, які носять без договірний характер, а позивачем сума інфляційних витрат у розмірі 2152,67 грн., плата за користування чужими грошовими коштами у сумі 15820,29 грн., пеня у сумі 2595,02 грн. та штраф у сумі 1304,02 грн. були нараховані відповідачу у зв'язку з невиконанням останнім умов договору № 41 купівлі-продажу з відстроченням платежу від 08.04.2013 р., який припинив свою дію, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача з урахуванням заяви про зменшення розмірі позовних вимог не підтверджуються матеріалами справи та є такими, що не підлягають задоволенню.

Однак, враховуючи те, що відповідачем під час розгляду справи згідно платіжного доручення № 254 від 21.07.2014 р. була сплачена позивачу сума заборгованості у розмірі 13040,22 грн., господарський суд відповідно до ст. 49 ГПК України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 730,80 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Авазіс Плюс" (61082, м. Харків, проспект Московський, буд. 202, ідентифікаційний код 35699160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен Інтер" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд 119-А, ідентифікаційний код 33119743) суму сплаченого судового збору у розмірі 730,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.09.2015 р.

Суддя ОСОБА_4