Постанова

від 21.09.2015 по справі 817/1771/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року 17 год. 50 хв.Справа № 817/1771/15 м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представника позивача - не прибув; представника відповідача - не прибув; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Озерський» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області (далі іменується - позивач) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Озерський» (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути на його користь суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, за період з квітня по червень 2015 року у загальному розмірі 11910 грн. 81 коп.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі іменується - Закон України №1058-IV), підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі іменується - Закон України №1788-XII), проте такого обов'язку відповідач не виконує. Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV у розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій. Позивач зазначає у позові, що відповідач не виконує вказані зобов'язання, в результаті чого витрати за нараховану та виплачену пенсію колишньому працівникові підприємства за період з квітня по червень 2015 року у загальному розмірі 11910 грн. 81 коп., залишились невідшкодованими.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 21.09.2015, не прибув, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю підготовки заперечення проти адміністративного позову та залученням адвоката.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкладення розгляду справи, суд виходив з наступного.

Ухвалою судді від 03.07.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.07.2015. У судове засідання, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився, не повідомив суду причин його неявки. Ухвалою суду від 23.07.2015 розгляд справи відкладено на 03.09.2015, на який СВК «Озерський» також не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника. Розгляд справи було відкладено відповідно до ухвали суду від 03.09.2015.

У судове засідання 21.09.2015 відповідач знову ж не з'явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи, однак суд вважає, що зазначені відповідачем у клопотанні причини неявки - необхідність підготовки заперечень та залучення адвоката - не є поважними та обгрунтованими, підтвердженими будь-якими доказами, оскільки відповідач - СВК «Озерський» мав достатньо часу (з 09.07.2015 - моменту отримання ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі, закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду) для підготовки до судового розгляду.

За приписами частини 2 статті 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних доказів.

Відповідно до частини 2 статті 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Зважаючи на те, що судом вжито усіх належних заходів для реалізації та забезпечення права позивача на судовий розгляд справи, а останній неодноразово не з'являвся у судові засідання без поважних причин, що розцінюється судом як зволікання розгляду справи, керуючись приписами статті 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, на підставі наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів, зміст і обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

На підставі частини 6 статті 12 та статті 41 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Озерський» пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV.

З матеріалів справи вбачається, що працівницям Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Озерський» - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 призначені та виплачуються пенсії відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України №1788-XII, а ОСОБА_4 - пенсія відповідно до пункту «д» статті 13 Закону України №1788-XII

У Розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі іменується - Розрахунки) містяться відомості:

щодо ОСОБА_1: дата призначення пенсії: 31.12.2003; дата досягнення особою пенсійного віку: ІНФОРМАЦІЯ_1; щомісячна сума відшкодування: 1056 грн. 54 коп.; частка сплати підприємства: 100%;

щодо ОСОБА_2: дата призначення пенсії: 18.01.2008; дата досягнення особою пенсійного віку: ІНФОРМАЦІЯ_2; щомісячна сума відшкодування: 1052 грн. 25 коп.; частка сплати підприємства: 100%;

щодо ОСОБА_3: дата призначення пенсії: 23.06.2011; дата досягнення особою пенсійного віку: ІНФОРМАЦІЯ_3; щомісячна сума відшкодування: 1065 грн. 37 коп.; частка сплати підприємства: 100%;

щодо ОСОБА_4: дата призначення пенсії: 23.10.2014; дата досягнення особою пенсійного віку: ІНФОРМАЦІЯ_4; щомісячна сума відшкодування: 796 грн. 11 коп.; частка сплати підприємства: 100%.

Дані Розрахунки надіслані на належну адресу відповідача, що підтверджується відповідними копіями розрахунків та доказами їх надіслання. Проте, відповідачем сума заборгованості за період з квітня по червень 2015 року не сплачена та на дату розгляду справи становить 11910 грн. 81 коп.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, вказаним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України №1058-ІV, порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій регулювався Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400-97-ВР (далі іменується - Закон України №400-97-ВР). Також застосовувалися положення Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №4-6 від 03.06.1999, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України № 436/3729 від 05.07.1999, та Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України №998/6189 від 29.11.2001, які наразі втратили свою чинність.

Тобто, механізм відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, був врегульований та закріплений на законодавчому рівні ще до набрання чинності Законом України №1058-ІV.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України №400/97-ВР, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України №1788-XII.

Статтею 13 Закону України №1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пунктів «б» - «з» цієї статті.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000, порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено, зокрема, порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій визначено шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону.

Відповідно до Закону України №400/97-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Даний порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився із набранням чинності Законом України №1058-ІV.

Закон України №1058-ІV, зокрема, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Виходячи з приписів пункту 16 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення Закону України №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України №1788-XII, до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України №1788-XII, визначені в якості об'єкта оподаткування для усіх суб'єктів, які використовують працю найманих працівників.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71 від 28.12.2014, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок, платники (суб'єкти підприємницької діяльності), які перебували на фіксованому сільськогосподарському податку, віднесені до платників єдиного податку 3 та 4 групи.

Отже, платники збору, які сплачували фіксований сільськогосподарський податок, були звільнені від сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України №1788-XII.

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Озерський» був платником фіксованого сільськогосподарського податку. З 01 січня 2015 року підприємство стало платником єдиного податку.

Для платників єдиного податку виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством не передбачено. Тому, з 01.01.2015 у платників єдиного податку виникає обов'язок відшкодування пільгових пенсій, а тому відповідач підпадає під дію частини другої Прикінцевих положень Закону України №1058-ІУ та пункту «б»-«з» статті 13 Закону України №1788-ХІІ.

Відповідно до пункту «д» статті 13 Закону України №1788-XII, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Згідно з пунктом «ж» статті 13 Закону України №1788-XII, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, незалежно від віку і трудового стажу в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей» №244 від 16 травня 1992 року, жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу. Право на пенсію на вказаних у пункті 1 цієї постанови пільгових умовах мають жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві у колгоспах, державних господарствах, міжгосподарських підприємствах, кооперативах, орендних колективах, а також в фермерських та інших господарствах незалежно від форми власності та господарювання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що на призначення пенсії на пільгових умовах мають право жінки, які зайняті на постійній роботі у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро або більше дітей до 14-річного віку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, працювали на СВК «Озерський». При цьому вони, як матері, що виховали п'ятеро і більше дітей та працювали у сільськогосподарському виробництві, набули права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України №1788-XII. ОСОБА_4 працювала у відповідача дояркою, а тому набула права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «д» статті 13 Закону України №1788-XII.

В пункті 6 Інструкції №21-1 зазначено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції №21-1, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Надсилання позивачем та отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Пунктом 6.8 Інструкції №21-1 встановлено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підтверджується наявність у відповідача зобов'язання по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за спірний період, яке не було ним виконано.

Зазначені розрахунки складені з дотриманням позивачем всіх необхідних вимог Інструкції №21-1 та вручені відповідачу у встановленому порядку (а.с.9, 13-16). Розмір сум відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій по вказаних пенсіонерах визначено позивачем з дотриманням вимог Закону України №1058-IV та Інструкції №21-1.

Верховним Судом України сформовані правові висновки щодо відшкодування підприємствами витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «ж» статті 13 Закону України №1788-XII (постанова від 07.07.2015), відповідно до яких вказані пенсії підлягають відшкодуванню підприємствами та організаціями.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо розподілу судових витрат не підлягає вирішенню судом, оскільки відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», позивач на момент звернення до суду з адміністративним позовом був звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 17, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Озерський» (код ЄДРПОУ 03775701; індекс 34331, Рівненська область, Володимирецький район, село Озеро) на користь Управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах, у розмірі 11910 (одинадцять тисяч дев'ятсот десять) грн. 81 (вісімдесят одна) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя К.М. Недашківська