Постанова

від 22.09.2015 по справі 824/1836/15-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/1836/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мир" заборгованість по виплаті витрат і доставці пільгових пенсій в сумі 935,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і має заборгованість за липень 2015 р. в сумі 935,73 грн. по платежах до Пенсійного фонду, а саме по відшкодуванню витрат пов'язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій призначених на підставі п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Позивач в судове засідання не прибув, надійшло до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Згідно ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, заперечень на адміністративний позов не подав. Поштове повідомлення адресоване відповідачу 14.08.2015 року повернулось з відміткою пошти "за відмовою адресата від одержання". Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін по справі на підставі наявних в ній матеріалів в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлені наступні обставини по справі.

Відповідач згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є юридичною особою ідентифікаційний код 30769436, місцезнаходження: 60014, Чернівецька обл., Хотинський район, с. Клішківці, та взятий на облік в управлінні Пенсійного фонду України в м. Чернівцях як платник єдиного внеску. (а.с. 12, 13).

Судом встановлено, що відповідачу направлявся розрахунок з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з червня 2015 року. (а.с. 10-11). В розрахунку було обчислено фактичні витрати на виплату та доставку пенсій працівнику ОСОБА_1, яка працювала на даному підприємстві та має право на пільгову пенсію, що підтверджується матеріалами справи. (а.с. 15-17).

Судом встановлено, що громадянці ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено пільгову пенсію з 13.10.2003 року. В розрахунку, який направлявся відповідачу з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" по зазначеній громадянці визначено досягнення нею пенсійного віку 14.06.2016 р. (а.с. 10, 17).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства.

Згідно з п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі Закон № 1058-IV) страхувальниками є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Однак, 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Пунктами 6.1 та 6.2 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" від 19.12.2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1) передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 6.8 Інструкцією № 21-1 передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Відповідно до п. 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом встановлено, що на момент призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 (13.10.2003 р.), чинне законодавство України (Закони №№400,1058, Інструкція №21-1) зобов'язувало її колишнього роботодавця, яким є відповідач, до досягнення нею пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону №1058, відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 (у редакції станом на 2003 рік) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Аналогічна норма існувала і у Законі №1788 відповідно до ст. 12 якого право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Отже, аналізуючи зазначені норми суд приходить до висновку, що станом на 13.10.2003 року (день призначення пільгової пенсії ОСОБА_1) Відповідач мав відшкодовувати Управлінню Пенсійного фонду України в в Хотинському районі Чернівецької області фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_1 до досягнення нею пенсійного віку (55 років), а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Таким чином, пільгові пенсії, призначені на підставі пункту "б"- "з" статті 13 Закону № 1788-ХІІ підлягають відшкодуванню підприємствами, на яких ці особи отримали відповідний стаж. Кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV. Згідно з положеннями цієї статті в редакції, чинній на момент виходу громадянки ОСОБА_1 на пенсію, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Відповідно до вимог цієї ж статті (в редакції після 1 жовтня 2011 року), право на пенсію за віком мають жінки, які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року, після досягнення ними віку 57 років 6 місяців.

Збільшення розміру пенсійного віку відбулося на підстав Закону України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". З системного аналізу статті 12 та пункту "ж" частини першої 13 Закону № 1788-ХІІ вбачається, що до внесення цих змін пенсійний вік особам, які працювали на роботах, віднесених до Списку № 2, зменшувався, за загальним правилом, на 5 років. Протягом цих 5 років у роботодавців існував обов'язок відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії відповідних працівників. В той же час, після внесення змін до статті 26 Закону № 1058-IV, у зв'язку з неузгодженістю її змісту зі статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, період пільгового зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб міг складати більш як 5 років. Така неузгодженість усунута законодавцем лише шляхом прийняття Закону України від 2 березня 2015 року № 213-ІІІ, яким зміст статті 13 Закону № 1788-ХІІ приведено у відповідність до положень статті 26 Закону № 1058-IV. При цьому питання щодо відшкодування пенсій роботодавцями у період існування неузгодженості між положеннями Законів № 1788-ХІІ та № 1058-IV законодавцем не вирішено. За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин положення законодавства, чинного на момент виходу ОСОБА_1 на пенсію. За змістом Законів № 1788-ХІІ, № 1058-IV та № 400/97-ВР, в редакціях, чинних на момент виходу ОСОБА_1 на пенсію, роботодавець зобов'язаний відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії до досягнення ОСОБА_1 55 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 р., з 13.10.2003 року їй призначено пенсію на пільгових умовах, а тому за правилами статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на дату призначення пенсії на пільгових умовах) право на пенсію за віком в неї виникло з ІНФОРМАЦІЯ_2 року, відповідно обов'язок товариства відшкодування спірних витрат припиняється 13.12.2013 року.

Позивачем на адресу Відповідача було надіслано розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. З вказаного розрахунку вбачається, що датою досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку є 14.06.2016 року. Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що позивач не мав права на збільшення строку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_1 до досягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі змінами та доповненнями, оскільки остання вийшла на пенсію до прийняття Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", а тому на неї не розповсюджується дія Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та включення ОСОБА_1 до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з червня 2015 року.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України К/800/54753/14 від 18 лютого 2015р. та К/800/5101/15 від 31.03.2015року.

Таким чином, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат пов`язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій за липень 2015 р. по громадянці ОСОБА_1 в сумі 935,73 гривень.

Згідно з ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не довів правомірність включення в розрахунок з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за липень 2015р. по громадянці ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 86, 94, 122, 128, 158, 159, 161- 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Т.М. Брезіна