Постанова

від 15.03.2007 по справі (11/88)-3/365/6а 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

(11/88)-3/365/6а 

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "15" березня 2007 р.                                                  Справа № (11/88)-3/365/6а

« 15 »    березня  2007 року                                         справа №  ( 11/88 ) –3/365/6а

12 год. 30 хв.

За позовом  Закритого акціонерного товариства „Сонеко” м.Чернігів, проспект Перемоги, 129, оф.301

до    Державної податкової інспекції у місті Чернігові м.Чернігів, вул.Кирпоноса, 28

про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення   

За участю секретаря судового засідання   Рубан Н. О.             Суддя      В. М. Репех

Представники сторін :

від позивача: Костирко Ю. В. –представник ЗАТ „Сонеко”, довіреність б/н від 15.01.2007р.

від відповідача: Смичок В. М. –старший держподатінспектор юридичного управління ДПА в Чернігівській області, довіреність № 136/9/10-010 від 16.01.2007р.

Філіпенко О. В. –начальник юридичного відділу ДПІ у м.Чернігові, довіреність № 30825/10/10-010 від 28.12.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0000282321/0 від 20.09.2004р. про завищення Закритим акціонерним товариством „Сонеко” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  по декларації за квітень 2004 року на 1992667,00 грн.

Закрите акціонерне товариство „Сонеко” свої вимоги мотивує невідповідністю оспорюваного акту інспекції вимогам податкового законодавства, а саме тим, що відповідачем безпідставно  зменшено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.        

В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що  спірне повідомлення-рішення було винесене відповідачем на підставі незнаходження позивача за юридичною адресою та ненадання необхідних документів на перевірку, що не відповідає фактичним обставинам та повністю спростовано матеріалами справи ( копія акту комплексної документальної перевірки ЗАТ „Сонеко” від 25.06.2005р. № 261/23/14339104, яким повністю підтверджено як факт знаходження позивача за юридичною адресою, так і надання документів на перевірку, знаходиться в матеріалах справи ).

Відповідач позовних вимог не визнає, посилаючись на безпідставність вимог позивача та обґрунтованість прийнятого повідомлення-рішення і відповідність його чинному законодавству. Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач вказує на те, що зустрічними перевірками не підтверджено факт сплати контрагентами суми ПДВ до бюджету, а тому сума ПДВ 1992667,00 грн.   заявлена до відшкодування  безпідставно.

Суд,  вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини та докази по справі, встановив наступне:

В результаті проведеної старшим держподатревізор-інспектором відділу перевірок відшкодування ПДВ управління податкового аудиту та валютного контролю ДПІ у м.Чернігові Чумаковою І. В. документальної перевірки Закритого акціонерного товариства „Сонеко” щодо правильності визначення суми податку на додану вартість, задекларованої за квітень 2004 року до відшкодування з бюджету ( код 14339104 ) було встановлено, що сума, заявлена ЗАТ „Сонеко” до відшкодування з бюджету за квітень 2004 року, відшкодуванню не підлягає, тобто від”мне значення суми ПДВ зменшується на 1992667,00 грн. і складає 0 грн., про що було складено акт перевірки  № 105/23/14339104  від 20.09.2004р.

На підставі цього акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення  № 0000282321/0 від 20.09.2004р. про завищення Закритим акціонерним товариством „Сонеко” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  по декларації за квітень 2004 року на 1992667,00 грн.

Не погоджуючись з цим податковим повідомленням-рішенням позивач, звернувшись з позовною заявою, просить визнати його недійсним.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2004 року за вх. № 34726  Закритим акціонерним товариством „Сонеко” до  Державної податкової інспекції у м.Чернігові було подано звітну декларацію з ПДВ за квітень 2004 відповідно якої в рядку 21 була зазначена сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду –1992667,00 грн.  

Податковий орган вважає, що у  ЗАТ „Сонеко” відсутнє право на відшкодування з бюджету суми ПДВ, заявленої підприємством до відшкодування, внаслідок несплати ПДВ до бюджету продавцями товару за наслідками обох операцій по ланцюгу ( ЗАТ „Сонеко” –ЗАТ „Завод нестандартного обладнання” –ДП „НИЗОТ” ВАТ „ НПТЗ” ).

Довідкою ДПІ у м.Чернігові від 25.06.2005р. № 172/23/14339104 про результати перевірки ЗАТ „Сонеко” щодо правильності визначення суми податку на додану вартість, задекларованої за квітень 2004 року до відшкодування з бюджету ( код 14339104 ) підтверджено заявлену ЗАТ „Сонеко” суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень місяць 2004 року в сумі 1992667 грн.  

25.06.2005р. працівниками Державної податкової інспекції у м.Чернігові проведено перевірку щодо правильності визначення суми податку на додану вартість, задекларованої за квітень 2004 року до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт № 261/23/14339104.

Відповідно до висновку акта № 261/23/14339104 від 25.06.2005р. на підставі даних бухгалтерського обліку, первинних документів сума, заявлена ЗАТ „Сонеко” до відшкодування з бюджету в розмірі 1992667 грн., відповідає даним декларації за квітень 2004 року.

Відповідачем по справі, Державною податковою інспекцією у м.Чернігові, проведені зустрічні перевірки сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу до виробника.

Так, було надіслано запит до ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська щодо проведення зустрічної перевірки Закритого акціонерного товариства „Завод нестандартного обладнання” з питань взаємовідносин з ЗАТ „Сонеко” за квітень 2004 року.  

          З наданої відповіді ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ( довідка № 399/23-506 від 22.07.2004р. ) вбачається, що між підприємствами ЗАТ „Завод нестандартного обладнання” та ЗАТ „Сонеко” укладено угоду купівлі-продажу № 74/04 від 30.04.2004р. і угоду № 62/04 від 30.04.2004р. згідно якої ( „Продавець” ) поставляє, а ЗАТ „Сонеко” ( „Покупець” ) отримує і сплачує за отриманий товар ( металопродукцію ) грошові кошти згідно доданих специфікацій де вказано номенклатура, кількість та ціна на поставлену продукцію. На відвантажений товар виписані податкові накладні на загальну суму 18000196,20 грн., у т.ч. ПДВ 3000032,70 грн.

          Сума податку на додану вартість  по зазначеним податковим накладним включена до податкових зобов”язань, відображених у книзі обліку продажу товарів ( робіт, послуг ) та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за квітень 2004 року.

          Закрите акціонерне товариство „Завод нестандартного обладнання” є посередником реалізованої продукції.

          Постачальником реалізованої продукції є ДП „НИЗОТ „ВАТ „НПТЗ”.

          Проведеною перевіркою відомостей підприємства ЗАТ „Завод нестандартного обладнання” з питань взаємовідносин з ЗАТ „Сонеко” за квітень 2004 року порушень не встановлено.

          Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська до Нікопольської ОДПІ по місту реєстрації підприємства-постачальника направлено запит на проведення зустрічної перевірки по ланцюгу.

          Надана Нікопольською ОДПІ копія довідки № 192/23-5 31802525 про результати зустрічної перевірки даних підприємства  ДП „Нікопольський Завод особливотонкостінних труб” Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський Південнотрубний завод” з питання включення до податкового зобов”язання сум ПДВ при відвантаженні продукції в адресу ЗАТ „Завод нестандартного обладнання” за квітень та травень 2004 року свідчить про наступне.

          ДП „НИЗОТ „ВАТ „НПТЗ” укладено з ЗАТ „Завод нестандартного обладнання” договір купівлі-продажу № 53/10 від 01.10.2003р. з поставки трубної продукції.

          Від ЗАТ „Завод нестандартного обладнання” в адресу ДП „НИЗОТ „ВАТ „НПТЗ” за трубну продукцію на протязі квітня 2004 року надійшло грошових коштів у сумі 5 185 301,53 грн. та на протязі травня 2004 року надійшло грошових коштів у сумі 507 790 240,00 грн.

          Сума податку на додану вартість  по зазначеній податковій накладній включена до податкових зобов”язань, відображених у книзі обліку продажу товарів ( робіт, послуг ), підсумки якої відповідають даним податкової декларації з ПДВ за квітень та травень 2004 року.

          ДП „НИЗОТ „ВАТ „НПТЗ” є виробником трубної продукції.

          Проведеною зустрічною перевіркою порушень не встановлено.

          ДПІ у м.Чернігові було надіслано запит № 3692/7/23-622 від 08.07.2005р. до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області з питань взаємовідносин ТОВ „Торговий будинок ДПЗ” з ЗАТ „Сонеко” по договору комісії № 79/05 від 24.05.2004р.

          У довідці ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Маріуполя Донецької області від 16.08.2005р. № 276/23-111/32787698 зазначено, що між ТОВ „Торговий будинок ДПЗ” ( комісіонер ) та ЗАТ „Сонеко” ( комітент ) було укладено договір комісії за № 79/05 від 24.05.2004р. про реалізацію продукції, яка належить комітенту на суму 10 000 063,51 грн.

          Згідно акту прийому –передачі від 24.05.2004р. до договору комісії № 79/05 від 24.05.2004р. ЗАТ „Сонеко” передало продукцію ( труби ) ТОВ „Торговий будинок ДПЗ”.

          На виконання даного договору комісії ТОВ „Торговий будинок ДПЗ” уклало контракт від 22.06.2004р. № 24/06 з Фірмою „Elina Trading”  на реалізацію товару.

          Заперечуючи проти позову відповідач, зокрема посилався на те, що позивачем завищена ціна вартості труб з метою незаконного отримання відшкодування ПДВ із державного бюджету.

          Проте такий висновок податкового органу суперечить фактичним обставинам справи, оскільки на запит суду Прокуратурою Сумської області до матеріалів даної справи додано копію постанови  слідчого відділу прокуратури Сумської області про закриття матеріалів кримінальної справи, з якої вбачається, що не підтвердився факт незаконного завищення вартості труб.

          Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР  бюджетне   відшкодування   -   це   сума,   що   підлягає   поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

          Підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яка кореспондується з вимогою статті 19 Конституції України, передбачає, що платник податку самостійно обирає спосіб відшкодування з державного бюджету бюджетної заборгованості, про що зазначається в податковій декларації за відповідний звітний період.

          Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР  податковий  орган протягом  30  днів,  наступних   за   днем   отримання податкової  декларації,  проводить документальну невиїзну  перевірку  (камеральну)  заявлених  у  ній   даних.   За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування  було  зроблено  з   порушенням   норм   податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення    достовірності    нарахування    такого    бюджетного відшкодування.

              Податковий  орган  зобов'язаний  у  п'ятиденний  термін після закінчення   перевірки   надати   органу  державного  казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.          

          Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР на    підставі    отриманого   висновку   відповідного податкового органу орган державного  казначейства  надає  платнику податку  зазначену  у  ній  суму  бюджетного  відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний  банківський рахунок  платника  податку  в  обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

          Згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого)  податку  у  зв'язку з придбанням товарів   (послуг),  не  підтверджені  податковими  накладними  чи митними   деклараціями  (іншими  подібними  документами  згідно  з підпунктом  7.2.6  цього  пункту).

          Матеріалами справи встановлено, що позивачем    на    підтвердження обґрунтованості  віднесення  до  складу  податкового  кредиту  сум податку на додану вартість  були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок   заповнення   яких   відповідав   встановленому    чиним законодавством.

          Помилковим є  висновок  податкового органу про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з  огляду  на фактичну несплату податку до бюджету іншими  контрагентами позивача за здійсненими господарськими операціями, за якими ними були видані податкові накладні.

          На момент здійснення  господарських  операцій   продавці були в  Єдиному

державному   реєстрі,   а  також  мали  свідоцтво  про  реєстрацію платника податку на додану вартість, чим підтверджується обґрунтованість   віднесення позивачем  до податкового кредиту  сум податку на додану вартість.

          За таких обставин покупець не може нести відповідальність  як за несплату податків продавцями,  так і за можливу недостовірність відомостей про них,  включених до Єдиного державного  реєстру,  за умови необізнаності покупця щодо такої.

          Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону "Про  податок  на  додану вартість" N 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення  до  бюджету податку,  що сплачується покупцем,  або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

          Платники податку,  визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст.10,  відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку,  а також за повноту та  своєчасність  його внесення   до  бюджету  відповідно  до  закону  (п.10.2  ст.10 Закону N 168/97-ВР).

          Таким чином,  як випливає  з  вищенаведеного,  сама  по  собі несплата  податку  продавцем  (у  тому  числі  у разі ухилення від сплати)  при  фактичному  здійсненні  господарської  операції   не впливає   на   податковий   кредит   покупця  та  суму  бюджетного відшкодування.

Відповідну позицію викладено й в Постанові Верховного Суду України від 26.09.2006р.   

При таких обставинах, враховуючи вищезазначене, позов підлягає задоволенню.

          Керуючись  ст.ст. 69, 70, 71, 72, 86, 158, 160-163, 167, 186, 254, 255, пунктом 6 розділу VII  Кодексу адміністративного судочинства України суд, –  

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові № 0000282321/0 від 20.09.2004р. про завищення Закритим акціонерним товариством „Сонеко” суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  по декларації за квітень 2004 року на 1992667,00 грн.

          Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України  заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

          Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова суду,  яка набрала законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

          Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі   не   можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

          Суддя                                                                                                В. М. Репех

          Повний текст постанови підписаний