Постанова

від 21.09.2015 по справі 826/9934/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2015 року                     № 826/9934/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНН"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

          Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНН" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 35 264,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік відповідач вказав, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 16 осіб, відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, однак відповідачем не було працевлаштовано жодної особи. Тобто, відповідач не виконав свого обов'язку щодо працевлаштуванню інвалідів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні, оскільки відповідачем було виконано вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (надалі - Закон №875-XII у відповідній редакції), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно поданого ТОВ "БІНН" звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма №10-ПІ річна поштова), середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 16 осіб. Відповідно до 4-х відсоткового нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштована 1 особа з інвалідністю, однак відповідачем не було працевлашовано жодної особи.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 Закону №875-XII).

Посилаючись на наведені положення зазначених норм законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, позивач наполягає на необхідності стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 34 006,88 грн., а також пені в сумі 1 258,00 грн. за порушення строків сплати санкцій.

Фонд соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст.10 та ст. 20 Закону №875-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (у відповідній редакції), та Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011р. №129.

Згідно положень статті 19 Закону №875-XII, грошові кошти, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За вимогами статті 18 Закону №875-XII працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

При цьому, згідно положень цієї ж норми Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 23 лютого 2006 року №3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон №875-XII доповнено статтею 181, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до змісту положень, закріплених в Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70, роботодавці подають центру зайнятості звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Аналіз наведених норм свідчать про наявність у роботодавця обов'язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також щодо повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів.

Відповідні форми звітності та інструкції щодо їх заповнення затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13 травня 2013 року N 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 р. за N 988/23520.

Цим наказом затверджено форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання.

На підставі комплексного аналізу вищезазначених правових норм та положень підзаконних нормативно-правових актів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і щомісячно звітувати фонду про наявність вільних робочих місць (вакансій) призначених для працевлаштування інвалідів шляхом подання до центру зайнятості звітів форми 3-ПН.

Таким чином, неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, неподання звітів за формою 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період та невиконання нормативу працевлаштування інвалідів є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та свідчить про невжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення і є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "БІНН" не подавалися щомісяця звіти за формою 3-ПН з переліком вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів Дніпровського районного центру зайнятості.

В даному випадку відповідачем не спростована об'єктивна можливість і потенційна спроможність виконати покладене на нього ч.3 ст.18 та ч.1 ст.19 Закону №875-ХІІ зобов'язання з виділення і створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в межах наявної у відповідній місцевості фактичної кількості інвалідів.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про визнання позову обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНН" (код ЄДРПОУ 38133673, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд.6) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 34 006,88 грн. (тридцять чотири тисячі шість гривень 88 коп.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНН" на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 258,00 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят вісім гривень).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 А.С. Мазур