Постанова

від 23.09.2015 по справі 908/4144/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 908/4144/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г., суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ №10004/0149 філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі№908/4144/14 Господарського судуЗапорізької області за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Красний Лиман Донецької області доПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ №10004/0149 філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" прозобов'язання списати та повернути кошти,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у місті Красний Лиман Донецької області (далі - позивач) просило зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ №10004/0149 філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - відповідач) списати зайво перераховані кошти у сумі 3 567,94 грн. з особового рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_4 в ТВБВ №10004/0149 Філії - Донецьке обласне управління ПАТ "Ощадбанк" та повернути позивачу на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 у ГУДКСУ у Донецькій області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у зв'язку з тим, що не мав відповідної інформації, перераховував на рахунок ОСОБА_4, відкритий у відповідача, щомісячні страхові виплати після його смерті, які не можуть відноситись до спадкового майна, і які відповідач повинен повернути позивачу відповідно до положень ст.1071 та ст.1212 Цивільного кодексу України, а також на підставі умов договору, укладеного між сторонами у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.12.2014 (суддя Азізбекян Т.А.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Івакіна В.О., Черленяк М.І.) це рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх позивачем сплачувалася ОСОБА_4 щомісячна страхова виплата у зв'язку із втратою професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (номер справи 192, номер випадку 192, вид виплати 410, КЕНКВ 2730.03) в розмірі 550,28 грн., кошти якої на підставі особистої заяви фізичної особи перераховувалися на розрахунковий рахунок, НОМЕР_3 код банку 335106 код ЄДРПОУ 09334702, відкритий цією особою у ПАТ "Ощадбанк" ТВБВ № 10004/0149, для зарахування на особистий рахунок НОМЕР_1.

23 липня 2012 між відповідачем та позивачем (клієнтом), укладено договір ДТ-12-22/10-12 на зарахування та виплату страхових коштів, відповідно до предмету якого клієнт доручає, а банк бере на себе зобов'язання здійснювати розрахунково-касове обслуговування шляхом зарахування на поточні рахунки або карткові рахунки фізичних осіб, які відкриті в установах банку, та здійснювати на першу вимогу власників рахунків виплату з цих рахунків страхових платежів на платній основі через установи банку.

Відповідно до п.4.2 цього договору, в разі смерті одержувача страхових виплат, банк на підставі письмового повідомлення клієнта при наявності завіреної в установленому порядку копії свідоцтва про смерть одержувача страхових виплат, протягом трьох банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення, перераховує на розрахунковий рахунок клієнта суми страхових виплат, що були зараховані на рахунок одержувача після його смерті, та які відповідно до Цивільного кодексу України не повинні входити до спадкової маси потерпілого (вкладника банку).

Судами встановлено, що вказаний договір, згідно додаткових угод до нього №1 від 12.05.2014 і №2 від 01.08.2014, є продовженим на новий термін і був чинним на час виникнення спірних у даній справі правовідносин.

Крім того судами встановлено, що у липні 2014 року від родички померлого позивач отримав інформацію про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 про що 17.12.2013 складено відповідний актовий запис №45 (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4).

Постановою №0537/192/36 від 30.06.2014 позивач припинив виплату громадянину ОСОБА_4, страхових виплат у зв'язку із зняттям з обліку справи потерпілого (смерть потерпілого). Виплата припинена з 01.07.2014.

Позивачем на адресу відповідача 05.08.2014 направлений лист-повідомлення №152-01-09 з пропозицією повернути сплачені після смерті вказаної фізичної особи кошти (переплату) в сумі - 3 567,94 грн. на розрахунковий рахунок відділення, посилаючись при цьому на умови укладеного між сторонами договору. Додаток до листа: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4

Листом №306 від 12.08.2014 відповідач повідомив, що оскільки відсутнє рішення суду щодо володільця рахунку чи порушення банком прав фонду невиконанням цього рішення, відсутні правові підстави для здійснення дій щодо повернення/списання коштів з особового рахунку клієнта, оскільки такий обов'язок виникає лише у визначених законодавством випадках.

У зв'язку із цією обставиною позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що відповідач не є набувачем коштів, що надходили на рахунок ОСОБА_4, тому немає повноважень щодо розпорядження ними, оскільки кошти належать володільцю рахунку, крім того до спірних відносин підлягає застосуванню положення статті 1215 Цивільного кодексу України, де визначено випадки, коли безпідставно набуте майно не підлягає поверненню.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що повернення страхових виплат, нарахованих після смерті одержувача, передбачено як договором ДТ-12-22/10-12 від 23.07.2012, так і Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів соціальної допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999; ОСОБА_4 з моменту смерті перестав бути суб'єктом цивільного права, а спадкоємці не мають права на нараховані ОСОБА_4 після його смерті кошти.

Однак повністю погодитись із висновками суду апеляційної інстанції не можна виходячи із наступного.

Відповідно до приписів статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно статті 1071 цього кодексу банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Ураховуючи, що як позивач так і суд апеляційної інстанції не навели підстав для списання грошових коштів з рахунка фізичної особи, про які зазначено у вказаній статті 1071 Цивільного кодексу України, і цим судом не встановлено обставин, які б давали правові підстави для задоволення возову у частині покладення на відповідача обов'язку із списання коштів, тому постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та підлягає скасуванню, а оскільки рішення суду першої інстанції у вказаній частині ґрунтується на положеннях наведених норм права, рішення цього суду у цій частині належить залишити в силі.

Крім того, немає правових підстав вважати, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до положень цієї статті особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2.). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3).

Таким чином положення цієї статті встановлює обов'язок повернути майно як безпідставно набуте, якщо достатньої правової підстави для його набуття не було.

Однак судам обох інстанцій встановлено, що позивачем перераховано спірну суму коштів на рахунок, відкритий у відповідача, на підставі договору ДТ-12-22/10-12, укладеного між сторонами, на зарахування та виплату страхових коштів, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати розрахунково-касове обслуговування шляхом зарахування на поточні рахунки або карткові рахунки фізичних осіб, які відкриті в установах банку, та здійснювати на першу вимогу власників рахунків виплату з цих рахунків страхових платежів на платній основі через установи банку.

Отже перерахування спірної суми коштів було здійснено за наявності достатньої правової підстави, а саме зазначеного договору, тому договірний характер правовідносин, з урахуванням конкретних обставин даної справи, виключає можливість застосування до них судом наведених положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Також, відсутні правові підстави і для застосування до спірних правовідносин положень статті 1215 Цивільного кодексу України.

Так відповідно до приписів цієї статті не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Аналіз цієї норми вказує, що зазначені у ній вимоги стосуються тих випадів, коли кошти витребовуються у безпосередніх отримувачів коштів, які мають право розпоряджатися ними, отже висновки суду першої інстанції у цій частині, які були покладені в основу його рішення як підстава для відмови у позові, є незаконними.

Крім того, слід погодитись із висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки повернення коштів у спірних правовідносинах передбачено умовами укладеного між сторонами договору ДТ-12-22/10-12 на зарахування та виплату страхових коштів, і визначені у цьому договорі умови для повернення коштів настали, то позов підлягав задоволенню з цих підстав.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п.4.2 договору №ДТ-12-22/10-12, укладеного між сторонами, в разі смерті одержувача страхових виплат, відповідач на підставі письмового повідомлення позивача при наявності завіреної в установленому порядку копії свідоцтва про смерть одержувача страхових виплат, протягом трьох банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення, перераховує на розрахунковий рахунок позивача суми страхових виплат, що були зараховані на рахунок одержувача після його смерті, та які відповідно Цивільного кодексу України не повинні входити до спадкової маси потерпілого (вкладника банку).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна сума коштів не входить до спадкової маси вказаної вище фізичної особи (вкладника банку), та встановлено, що позивачем на адресу відповідача (копія стороні за договором - ПАТ "Ощадбанк") 05.08.2014 направлений лист-повідомлення №152-01-09 про повернення зайво сплачених коштів (переплату) в сумі - 3 567,94 грн. на розрахунковий рахунок відділення, до листа додана копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4, однак на вказаний лист відповідач відповів відмовою вказавши на те, що відсутнє рішення суду щодо володільця рахунку чи порушення банком прав фонду невиконанням цього рішення, то і відсутні правові підстави для здійснення дій щодо повернення/списання коштів з особового рахунку клієнта, оскільки такий обов'язок виникає лише у визначених законодавством випадках.

Таким чином позивачем було додержано вимоги п.4.2 щодо належного повідомлення відповідача про смерть застрахованої особи та про необхідність повернення коштів, а відповідач вказане повідомлення отримав, але умови договору щодо повернення коштів не виконав.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, у відповідача не було підстав не виконувати свого обов'язку щодо повернення коштів позивачу, передбаченого п.4.2 договору №ДТ-12-22/10-12, на умову якого він погодився при укладенні договору, а тому суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку щодо задоволення позову у цій частині із наведених підстав.

За вказаних обставин касаційну скаргу належить задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, п.6, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі №908/4144/14 Господарського суду Запорізької області в частині списання Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ №10004/0149 філії - Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" зайво перерахованих коштів у сумі 3567,94 грн. скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 23.12.2014 у цій частині, залишити в силі.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2015, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський