Ухвала

від 18.05.2010 по справі 3/3-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

УХВАЛА

від "18" травня 2010 р. Справа № 3/3-Б.

за заявою Державної податкової інспекції у Романівському районі (смт. Романів)

до ОСОБА_1 особи- підприємця ОСОБА_2 Валикоєвича (смт. Романів)

про визнання банкрутом

Суддя Машевська О.П.

Присутні:

від ініціюючого кредитора: ОСОБА_3 пред. за дов. від 11.01.10 року №25

від кредиторів: ОСОБА_4 - пред. ОСОБА_5 Аваль" за дов. від 24.12.09 року

від боржника: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 Валикоєвич (смт. Романів, паспорт серії ВН 109500,виданий ОСОБА_6 УМВС України Житомирської області

Господарським судом Житомирської області розглядається справа про банкрутство ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 Валикоєвича (смт. Романів), порушена за правилами ст.ст. 47-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство та відповідно до ч.1 ст. 48 Закону № 2343 ухвалою господарського суду від 27.01.2010 року накладено арешт на майно та грошові кошти боржника ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 Валикоєвича (смт. Романів, вул. Будьонного, буд.2а, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, МФО 311528, р/р № 260086269 у Житомирській обласній дирекції "ОСОБА_7 банк Аваль" ), за винятком майна, на яке не може бути звернено стягнення.

В свою чергу, ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство від 27.01.2010 року зобов'язано боржника надати відомості про інших кредиторів, в тому числі за вимогами із заподіяння шкоди життю та здоров'ю, щодо стягнення аліментів та за іншими вимогами особистого характеру, а також надати докази, які підтверджують наявність рухомого та нерухомого майна на праві власності, в тому числі, того, що набуте в порядку спадкування та на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 13.04.2010 року розгляд справи в підготовчому засіданні суду відкладено, зобов'язано ДПІ у Романівському районі та ВДВС Романівського РУЮ надати витребувані документи по справі.

22.04.2010р. на адресу суду від ВДВС Романівського РУЮ на виконання ухвали суду від 13.04.2010р. надійшли копії матеріалів по справі ОСОБА_2, перелік яких зазначено у протоколі судового засідання.

В судовому засіданні уповноважений представник ініціюючого кредитора вимоги заявлені до боржника підтримала в заявленому розмірі та надала суду документи на виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 13.04.2010р., про що зазначено у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 25.02.2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 Валикоєвич надав суду письмовий відзив на заяву ДПІ у Романівському районі про порушення справи про банкрутство, у якому визнає заборгованість перед податковим органом в сумі 257762,07 грн. та додатково повідомляє про наявність заборгованості перед УПФУ в Романівському районі на суму 4341,18 грн. та перед ВАТ "ОСОБА_7 АВАЛЬ" на суму 148658,28 грн., про що свідчить довідка ВДВС Романівського РУЮ №684 від 10.02.2010р.

На виконання вимог ухвали суду від 13.03.10 року стосовно повідомлення кредиторами боржника письмової позиції про можливість визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, УПФУ в Романівському районі листом № 2096/14 від 07.04.2010 року підтвердило, що не заперечує проти визнання боржника банкрутом та запровадження ліквідаційної процедури з припинення його підприємницької діяльності .

Іншим кредитором боржника ВАТ "ОСОБА_7 Аваль" надано заяву № 120/2205 від 12.04.2010 року за змістом якої банк просить розглядати останнього, як потенційного кредитора в справі, оскільки все майно боржника, яке є у його власності та на яке може бути звернуто стягнення в ході здійснення ліквідаційної процедури боржника взято в заставу банку, незважаючи на те, що заборгованість перед банком за своїм характером не є такою, що виникла у зв'язку із підприємницькою діяльністю.

Заслухавши учасників справи про банкрутство, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 3 статті 4-3 ГПК України господарський суд створює сторонам на іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Так, згідно ч.4 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343) саме у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника, та, за результатами їх розгляду, приймає відповідне рішення.

Оскільки провадження у справі порушено за правилами ст.ст. 47 та 48 Закону № 2343, то у підготовчому засіданні суду встановлюються також обставини дотримання ініціюючим кредитором вимог ч. 3 ст. 6 цього Закону № 2343 в частині безспірності вимог, їх розміру та строку незадоволення цих вимог боржником станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки згідно статті 1 Закону № 2343 боржником визнається суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Без наявності вказаних правових підстав не може бути порушено провадження у справі про банкрутство як юридичної особи, так і підприємця - фізичної особи ( зазначеної правової позиції дотримується також ВГСУ у постанові № 7/68-Б від 16.12.2009 року).

Зі змісту статті 1 Закону № 2343 випливає, що вимоги кредиторів, які звернулися із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за своєю суттю мають бути грошовими, в тому числі щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які боржник неспроможний виконати після настання встановленого строку їх сплати, в даному випадку, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Закон № 2343 не визначає, які зобов'язання належить вважати податком і збором (обов'язковим платежем) та які саме суми мають враховуватися господарським судом під час порушення провадження у справі про банкрутство за такими вимогами.

В таких випадках, господарський суд зобов'язаний застосовувати ч.1 ст.5 Закону №2343, відповідно до якої провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Так, згідно ст.13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.

У статті 1 Закону № 2343 визначено вичерпне коло зобов'язань, які не включаються до складу грошового зобов'язання, в тому числі, зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), якими, зокрема, є неустойка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

З огляду на наведене, Закон № 2343 не відносить суми неустойки ( пені, штрафів), інших фінансових санкцій, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства та законодавства про загальноообов'язкове державне пенсійне страхування до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів). Такі суми враховуються окремо та не можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство боржника, не зважаючи на їх безспірність ( визнання в судовому порядку).

Таким чином, при визначені розміру безспірних вимог кредиторів враховуються виключно суми податків і зборів (обов'язкових платежів), які сукупно повинні складати не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідної правової позиції дотримується Пленум Верховного Суду України (п.17 постанови "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18.12.2009р.).

Відповідно до п.1 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2010р." від 27.04.2010р. даний Закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 1 січня 2010 року.

Таким чином, станом на день звернення ініціюючого кредитора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 Валикоєвича чинним є Закон України від 27.04.2010р. № 2154-VI, яким визначено мінімальний розмір заробітної плати з 01.01.2010року - 869 грн. Наведене свідчить, що сума безспірних вимог кредитора до боржника щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) сукупно повинна складати 260700,00 грн.

Матеріали заяви про порушення провадження у справі про банкрутство та подані ініціюючим кредитором документи свідчать про наступне.

Ініціюючим кредитором подано заяву з кредиторськими вимогами до боржника на загальну суму 257762,07 грн., з яких: 158306,59 грн. сума основного боргу, 51394,80 грн. штрафних санкцій, 3,66 грн. пені ( а с. 7). Однак за підрахунками господарського суду сума загальних вимог ( 158306,59 грн. + 51394,80 грн. + 3,66 грн. ) складає 209705,05 грн., а не як зазначає у заяві кредитор - 257762,07 грн. Пояснення зазначеній обставині встановлено судом за результатами дослідження доказів у справі, які вказують на те, що ініціюючим кредитором до складу вимог не включено пеню на суму 48057,02 грн., однак враховано її розмір у загальній сумі вимог ( 209705,05 грн. + 48057,02 грн. = 257762,07 грн.) ( а с. 35).

В свою чергу, безспірні вимоги ініціюючого кредитора - Державної податкової інспекції у Романівському районі до боржника підтверджуються постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2009р. у справі 2-а-25538/08 на загальну суму 208599,20грн., у якій не визначено склад вимог ініціюючого кредитора, зокрема, які вимоги є податками ( зборами, обов'язковими платежами), а які з них штрафними санкціями за порушення податкового законодавства.

Враховуючи, що за правилами ст. ст. 1 та 14 Закону № 2343 саме кредитор зобов'язаний довести відповідними документами свої грошові вимоги до боржника як по розміру, так і по складу, господарський суд зобов'язував кредитора ухвалою суду від 13.04.2010 року письмово підтвердити, що в основу постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 09.02.2009 року у справі № 2-а-25538/08 покладено акт планової перевірки ДПІ №86/17/НОМЕР_1 від 28.05.08р., відповідно до якого боржнику визначено податкові зобов'язання на загальну суму 208182 грн., з яких 156862грн. - сума податків та зборів (основного платежу) та 51320 грн. - сума фінансової санкції, а також надати докази на підтвердження податкового боргу на суму 417,20грн., що складає різницю між сумою податкового боргу, визнаного та стягнутого постановою окружного адміністративного суду 2085999,20 грн. та сумою податкового боргу за даними акту ДПІ №86/17/НОМЕР_1 від 28.05.08р. - 208182 грн.

У судовому засіданні представником ініціюючого кредитора подано засвідчену копію адміністративного позову від 01.09.2009 року № 2294 на суму позовних вимог 208599,20 грн., за яким було відкрито адміністративне провадження у справі № 2-а-25538/08 та стягнуто в подальшому податковий борг на загальну суму 2085999,20 грн., копію декларації боржника про доходи, одержані з 1 січня по 31.12.2007 року, одержану кредитором 11.02.2008 року за вх. № 155, розрахунок № 0000000031/1700 авансових платежів прибуткового податку на 2008 рік

В основу позовних вимог ініціюючого кредитора та їх розміру було покладено декларацію про доходи одержані боржником за 2007 рік та акт перевірки №86/17/НОМЕР_1 від 28.05.08р.

Посилання на зазначені докази в частині визначення розміру та складу вимог ініціюючого кредитора йдеться також у заяві про порушення справи про банкрутство ( а с. 6-7).

Згідно усних пояснень представника ініціюючого кредитора, зобов'язання боржника на суму 417,20грн., що складає різницю між сумою податкового боргу, визнаного та стягнутого постановою окружного адміністративного суду 2085999,20 грн. та сумою податкового боргу за даними акту ДПІ №86/17/НОМЕР_1 від 28.05.08р. - 208182 грн. визначено за даними декларації про доходи одержані боржником за 2007 рік як борг по несплаченим авансовим платежам прибуткового податку на 2008 рік, який виник на дату звернення до суду із адміністративним позовом.

Таким чином, до складу безспірних вимог ініціюючого кредитора входять156862грн. боргу зі сплати податків та зборів та 417 грн. боргу по несплаченим авансовим платежам прибуткового податку на 2008 рік на загальну суму 157279,20 грн.

Як зазначалося вище, при визначені розміру безспірних вимог кредиторів враховуються виключно суми податків і зборів (обов'язкових платежів), які сукупно повинні складати не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора по даній справі становить 157279,20 грн. та є меншим розміру трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до п.8.2 Рекомендацій Вищого господарського суду від 04.06.2004 № 04-5/1193 " Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі -Рекомендації), які підлягають застосуванню в частині, що не суперечить Постанові Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" ( далі - Постанова № 15) у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

У разі якщо буде встановлено, що на момент подання заяви була відсутня хоча б одна з ознак неплатоспроможності, передбачених статтею 1 та частиною 3 статті 6 Закону № 2343, справа про банкрутство підлягає припиненню.

Оскільки ініціюючим кредитором не доведено в порядку статті 33 ГПК України в сукупності всіх ознак неплатоспроможності боржника згідно статті 6 Закону № 2343, зокрема в частині відповідності розміру безспірних вимог 300 мінімальним заробітним платам, зазначене виключає можливість подальшого розгляду справи про банкрутство господарським судом, а відтак, провадження у справі підлягає припиненню.

Підстави припинення провадження у справі про банкрутство визначено у статті 40 Закону № 2343.

Однак, як зазначає Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 20 червня 2007 року у справі № 5-рп/2007 перелік підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, визначених статтею 40 Закону № 2343, не є повним, оскільки цією нормою не передбачено припинення провадження у справах про банкрутство за наявності обставин, викладених у частині восьмій статті 5 Закону № 2343 . Отже, Конституційний Суд України вважає, що позитивним обов'язком законодавця є заповнення прогалини у статті 40 Закону № 2343 для належного застосування судами оспорюваних положень.

Не передбачає стаття 40 Закону № 2343 підстави для припинення провадження у справі про банкрутство у разі встановлення у підготовчому засіданні суду обставин відсутності хоча б однієї з ознак неплатоспроможності, передбачених статтею 1 та частиною 3 статті 6 Закону № 2343.

У зв'язку з цим, у пункті 36 Постанови ВСУ № 15 зазначено, що Законом № 2343 не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 ч. 1 ст. 40 Закону № 2343 ( за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 ч.1 статті 80 ГПК України ( за відсутністю предмету спору).

Припинення провадження у справі про банкрутство з цих підстав не перешкоджає повторному зверненню з заявою про порушення справи про банкрутство за наявності встановлених Законом № 2343 ознак неплатоспроможності.

З врахуванням змісту ч.7 ст. 12 Закону № 2343 припинення провадження у справі про банкрутство є підставою для припинення дії мораторію, а з врахуванням змісту ст. 68 ГПК України - підставою для розгляду питання про скасування забезпечення позову.

З врахуванням вище викладеного, господарський суд прийшов до висновку припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, скасувати заходи забезпечення їх вимог, вжиті ухвалою суду від 27.01.2010року, про що зазначити в резолютивній частині ухвали суду та припинити провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 1, 5, 6, 11, 12 та п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 68, п.1-1 ч.1 ст. 80 та ст. 86 ГПК України, ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

2. Скасувати арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 Валикоєвича (смт. Романів, вул. Будьонного, буд.2а, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, МФО 311528, р/р № 260086269 у Житомирській обласній дирекції "ОСОБА_7 банк Аваль" ), накладений ухвалою господарського суду від 27.01.2010р.

3. Припинити провадження у справі 3/3-Б.

4. Надіслати копію ухвали на адресу ВДВС Романівського РУЮ, Державному реєстратору Романівської районної державної адміністрації та ДПІ у Романівському районі рекомендованою кореспонденцією суду.

5. Державному реєстратору Романівської районної державної адміністрації надіслати на адресу господарського суду довідку з ЄДР про внесення відомостей про судове рішення про припинення провадження у справі про банкрутство № 3/3-Б згідно запиту.

Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - ДПІ у Романівському районі

3 - боржнику

4 - ВДВС у Романівського РУЮ (реком.)

5 - ВАТ "ОСОБА_8 Аваль":м.Київ, вул.Лєскова,9

6- УПФУ в Романівському районі: смт.Романів, вул.Леніна,103

7-Державному реєстратору РДА (реком. )

8- Сектору з питань банкрутства у Житомирській області