Рішення

від 13.10.2011 по справі 5/5007/46/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" жовтня 2011 р. Справа № 5/5007/46/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Нагорній М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.09.2011 р.,

від відповідача: не з"явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоком" (м.Житомир)

про стягнення 16032,12 грн. (згідно уточнення позовних вимог)

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача на свою користь 16449,00 грн. заборгованості, з яких 11600,00 грн. основного боргу, 2035,20 грн. пені, 390,07 грн. 3% річних, 1263,73 грн. інфляційних, 1160,00 грн. 10% штрафу.

В засіданні суду 13.10.2011р. повноважним представником позивача подано уточнення позовних вимог, згідно якого позивач просить стягнути з відповідача 11600,00грн. основного боргу, 1943,63 грн. пені, 369,31 грн. 3% річних, 958,58 грн. інфляційних, 1160,00 грн. штрафу, а всього 16032,12 грн., а також розрахунок уточнених позовних вимог та докази направлення уточнень відповідачу (а.с.40, 41-42, 43). Враховуючи положення ст.ст.22,55 ГПК України, уточнення позовних вимог прийнято господарським судом до розгляду, розгляд справи здійснюється в межах уточнених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала уточнені позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, викладеній у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, правом подати письмовий відзив на позов не скористався.

Слід зазначити, що ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 29.09.2011 р., яка направлялась відповідачу рекомендованим листом з повідомлення про вручення, 30.09.2011 р. повернулась на адресу суду неврученою, з відміткою поштового відділення "За терміном зберігання".

Ухвала господарського суду від 29.09.2011 р. про відкладення розгляду справи на 13.10.2011 р. на час розгляду справи до суду не повернулась, як і не повернулось повідомлення про вручення вказаної кореспонденції суду відповідачу.

При цьому, щодо нез"явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.14-15), станом на 04.07.2011 р. місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоком": 10001, АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч.2 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі щодо юридичної особи, в т.ч. місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 16.08.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2009 р. між сторонами у справі - Колективним автотранспортним підприємством 0662 Житомирського обласного об'єднання по агропромисловому будівництву "Житомироблагропромбуд" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хоком" (орендар) (а.с.11-12), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди нежитлове приміщення з метою господарської діяльності.

У відповідності до п.3.1. договору, орендар за користування приміщенням вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно п.3.3. договору, орендна плата сплачується орендарем у вигляді щомісячних авансових платежів протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунків-фактур, але не пізніше 10-го числа місяця, за який сплачувався авансовий платіж. Орендна плата за перший місяць сплачується орендарем орендодавцю авансовим платежем на протязі 3 (трьох) банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі орендованого майна.

Відповідно до п.3.4. договору, внесення орендної плати здійснюється орендарем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок та/або внесення в касу орендодавця в строк, передбачений п.3.3. договору.

Згідно п.3.2. договору, орендна плата становить 2900,00 грн. (з ПДВ) на місяць.

01.11.2009 р. сторонами було підписано зміни до договору оренди від 03.01.2009 р. (а.с.13), якими змінено п.3.2. договору та погоджено, що орендна плата становить 2500,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п.7.1. договору, даний договір вступає в дію з 03.01.2009 р. та діє до 03.05.2009 р.

За погодженням сторін договір було продовжено до 01.01.2010 р. (що засвідчено підписами представників сторін та їх та печатками на договорі)

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди. У цій статті прямо зазначено: якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, то, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Вказана стаття може бути застосована тільки до договорів найму (оренди) з визначеним строком користування майном.

Отже, чинне законодавство України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору оренди в разі відсутності заперечень як зі сторони орендодавця, так і зі сторони орендаря.

Бажання орендаря продовжувати відносини оренди висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору оренди.

Що стосується орендодавця, то підставою для продовження відносин оренди є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до орендаря повернути орендоване майно.

У даному випадку, за відсутності повідомлення жодної із сторін про намір припинити дію договору, договір у відповідності до ч.3 ст.763 ЦК України, продовжений до 01.01.2011 р.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За частиною 3 вказаної статті об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Частиною 6 цієї статті встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавєць передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст.526, 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, за оренду нежитлового приміщення за договором оренди від 03.01.2009 р. у травні 2010 року у встановлених договором розмірі та строк відповідач не розрахувався, за оренду у серпні 2010 року сплатив лише 400,00 грн., а в період з вересня 2010 року по грудень 2010 року взагалі не здійснював оплату. Станом на час розгляду справи заборгованість по оренді за вищезазначений період становить 11600,00 грн. Доказів сплати заборгованості з орендної плати у розмірі 11600,00 грн. суду не надано. Отже, зважаючи на умови договору та вищенаведені приписи чинного законодавства, сума боргу 11600,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписи ч.2 ст.625 ЦК України встановлюють, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи обставини справи та наведену норму закону, а також, перевіривши здійснений позивачем розрахунок (а.с.41-42) господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених уточнених позовних вимог про стягнення з відповідача 369,91 грн.3% річних та 958,58 грн. інфляційних.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору оренди сторони встановили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно та не в повному обсязі стягується з орендаря на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п.3.5. договору); у разі затримки внесення орендарем орендної плати більш ніж на 20 календарних днів, орендар, крім пені, передбаченої в п.3.5.договору, сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п.3.6. договору).

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В даному випадку, зміст п.3.5. договору свідчить, що договором між сторонами встановлено нарахування пені за весь період прострочення, включаючи день оплати, що не суперечить чинному законодавству та приймається судом до уваги при встановленні правомірності розрахунку позивача.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, господарський суд встановив обгрунтованість заявлених уточнених позовних вимог про стягнення 1943,63 грн. пені, нарахованої за період прострочення, з врахуванням зростання суми боргу та здійснених відповідачем проплат, а також штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості, що складає 1160,00 грн.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідач позову не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню.

З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 11600,00 грн. основного боргу, 1943,63 грн. пені, 369,91 грн. 3% річних, 958,58 грн. інфляційних, 1160,00 грн. штрафу, 160,32 грн. витрат з державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоком" (10001, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 20421749) на користь Колективного автотранспортного підприємства 0662 Житомирського обласного об"єднання по агропромисловому будіваництву "Житомироблагропромбуд" (10025, Житомирська область, м.Житомир, вул.Промислова, буд.22, ідентифікаційний код 05396267):

- 11600,00 грн. основного боргу,

- 1943,63 грн. пені,

- 369,91 грн. 3% річних,

- 958,58 грн. інфляційних,

- 1160,00 грн. штрафу,

- 160,32 грн. витрат з державного мита,

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ляхевич А.А.

Повний текст рішення підписано 18.10.2011 р.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (реком.з пов.)